Справа № 539/4882/24
Провадження № 1-кп/539/96/2025
24 грудня 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисників обвинуваченої - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 серпня 2024 року за №12024175570000216, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженки міста Лубни Полтавської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, освіта середня, не працює, не є особою з інвалідністю, має на утримані малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судиму,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) передбаченого частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України,-
І. ІСТОРІЯ ПРОВАДЖЕННЯ
01 листопада 2024 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024175570000216 від 29 серпня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Ухвалою від 04 листопада 2025 року суд призначив судове засідання у вказаному кримінальному провадженні на 25 листопада 2024 року, викликавши учасників судового провадження.
Ухвалою від 28 січня 2025 року суд прийняв до розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченої ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином; визнав потерпілу цивільним позивачем, а обвинувачену - цивільним відповідачем.
Ухвалою від 04 квітня 2025 року суд постановив провести допит неповнолітнього свідка - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за участі психолога чи педагога, зобов'язавши потерпілу забезпечити участь у судовому засіданні неповнолітнього свідка, а Управління освіти виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області - психолога або педагога.
Ухвалою від 09 жовтня 2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання захисників обвинуваченої про призначення повторної судово-медичної експертизи.
ІІ. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ
29 серпня 2024 року о 00 годині 15 хвилин ОСОБА_4 (далі - обвинувачена або ОСОБА_4 ), перебуваючи поблизу під'їзду №3 будинку №27/49, що розташований за адресою: Полтавська область, місто Лубни, проспект Володимирський, на грунті виниклих неприязних стосунків у ході конфлікту з ОСОБА_7 (далі - потерпіла або ОСОБА_7 ), реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, схопивши ОСОБА_7 руками за волосся, штовхнула її на землю, від чого потерпіла упала та ударилася головою об бетонну конструкцію. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 підійшла ближче до потерпілої, яка у цей час лежала на землі, та нанесла їй один удар носком правої ноги в область лівого стегна. Указаними вище діями обвинувачена спричинила потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми (далі - ЧМТ), струсу головного мозку, забою м'яких тканин тім'яно-потиличної ділянки зліва, обширного синця задньої поверхні лівого стегна, синців лівого плеча, лівого променево-зап'ястного суглобу, правого плеча, правого ліктьового суглобу, правого передпліччя, лівого та правого стегна, лівої та правої гомілки, саден лівого та правого ліктьового суглобу, лівого передпліччя, тилу правої кисті, 1-го пальця правої кисті, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №225 від 03 жовтня 2024 року за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
ІІІ. КВАЛІФІКАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за частиною другою статті 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
IV. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала, повідомивши суд, що мала з потерпілою конфлікт, потерпіла постійно телефонувала їй та погрожувала її дитині. 29 серпня 2024 року о 24 годині їй подзвонила потерпіла та повідомила, що хоче зустрітися та поговорити. Крім потерпілої приїхала також і поліція, потерпіла була з дочкою. Дочка та ОСОБА_11 (колишній чоловік потерпілої) сиділи на лавці. Не стримавши емоцій, обвинувачена штовхнула потерпілу на землю, де вона вдарилася головою. За показаннями обвинуваченої, переступаючи лежачу на землі потерпілу, обвинувачена ненавмисно її зачепила ногою. Після інциденту потерпіла змінила одяг вдома та поїхала до лікарні знімати побої. Після події конфліктів обвинуваченої з потерпілою не було, як і спроб помиритися. В скоєному розкаюється, переконує, що більше такого не повториться.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 у своїх виступах під час судового засідання та у судових дебатах закцентував увагу на те, що потерпіла не може визначити локалізацію травми голови. Крім того, під час експертизи експерт не зазначив про час виникнення тілесних ушкоджень, які ймовірно нанесені не обвинуваченою. Допит неповнолітньої доньки був зупинений і сторона захисту не могла задати всіх питань свідку, що викликає сумнів у його достовірності та допустимості. Крім того, захисник звернув увагу на невідповідність зафіксованих ушкоджень механізму їх нанесення.
Захисниця обвинуваченої - адвокатка ОСОБА_6 під час судового засідання та у судових дебатах зазначила, що на її думку, тілесні ушкодження, які зазначені в експертному висновку, не підтверджуються фактичними обставинами справи. Просить врахувати той факт, що обвинувачена визнала свою вину, а потерпіла після падіння свідомості не втрачала, а також могла сама собі нанести тілесні ушкодження, коли заходила додому змінити одяг, із помсти. А стан алкогольного сп'яніння, про який говорить представник потерпілої, не підтверджено відповідними тестами/висновками. На переконання захисниці, вина обвинуваченої не доведена. При призначенні покарання врахувати неправомірну поведінку самої потерпілої.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що вина обвинуваченої за частиною другою статті 125 КК України повністю підтверджується зібраними у вказаному кримінальному провадженні доказами: письмовими доказами, відеозаписом з бодікамери поліцейських, висновком експерта, а також показами свідків. Обвинувачена свою вину визнає, щиро розкаюється, співпрацювала із органами досудового розслідування..
Потерпіла ОСОБА_7 судовому засіданні повідомила, що 28 серпня 2024 року побачила колишнього чоловіка із обвинуваченою на заправці. Після цього обвинувачена телефонувала їй з погрозами, пропонувала зустрітися та поговорити. У зв'язку з тим, що обвинувачена постійно їй погрожувала, потерпіла була змушена викликати поліцію, щоб бути у безпеці під час розмови із обвинуваченою. На місці зустрічі на лавці сиділа обвинувачена та ОСОБА_11 (колишній чоловік потерпілої). Потерпіла повідомила поліцію про те, що планує написати заяву на обвинувачену у поліцію, після чого ОСОБА_4 раптово підбігла та схопила її за волосся, штовхнула на землю. Потерпіла ударилася головою об землю під час падіння, обвинувачена почала бити її ногами. Прийшла потерпіла до тями та поїхала із поліцейськими писати заяву.
Захисник потерпілої - адвокат ОСОБА_8 додатково до пояснень, які надавала потерпіла, повідомив, що на його переконання, обвинувачена під час вчинення кримінального правопорушення перебувала у стані алкогольного сп'яніння, а також вчинила злочин в присутності неповнолітньої.
ІІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН
За приписами статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статею 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до статей 84-85 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
3.1. Процесуальні рішення прийняті органом досудового розслідування, надані на підтвердження законності отриманих доказів:
Дані про реєстрацію провадження 29 серпня 2024 року о 18:56:52 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12034175570000216 за ознаками частини першою статті 125 КК України (т.1 а.с.155).
Постанова т.в.о начальника СД Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 про доручення здійснення дізнання від 29 серпня 2024 року, якою доручено здійснення дізнання у кримінальному провадженні №12034175570000216, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною першою статті 125 КК України, групі дізнавачів СД Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (т.1 а.с.156).
Постанова Першого заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області від 29 серпня 2024 року про призначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12024175570000216 від 29 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (т.1 а.с.56).
Повідомлення Першого заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_18 від 29 серпня 2024 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, відповідно до якого призначено групу прокурорів для здійснення повноважень прокурора у вказаному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (т.1 а.с.157).
Постанова дізнавача СД Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_13 від 23 вересня 2024 року про залучення представника потерпілого, якою залучено ОСОБА_8 до участі у кримінальному провадженні №12024175570000216 від 29 серпня 2024 року у якості представника потерпілої ОСОБА_7 (т.1 а.с.57).
Постанова дізнавача СД Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_13 від 29 жовтня 2024 року про перекваліфікацію кримінального діяння, згідно з якою склад кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12024175570000216 від 29 серпня 2024 року з частини першої статті 125 КК України перекваліфікувати на частину другу статті 125 КК України (т.1 а.с.163).
3.2. Досліджені письмові докази:
Незважаючи на визнання обвинуваченою ОСОБА_4 своєї вини у пред'явленому обвинуваченні, її винуватість у вчиненні інкримінованого злочину також підтверджується сукупністю безпосередньо дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та речовими доказами у кримінальному провадженні, а саме:
- Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29 серпня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_7 (потерпіла) заявила, що 29 серпня 2024 року близько 00 години 15 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , біля 3 під'їзду виник конфлікт з громадянкою ОСОБА_4 , в ході якого остання нанесла їй тілесні ушкодження (т.1 а.с.158).
- Протоколом проведення слідчого експерименту від 05 вересня 2024 року з метою перевірки та уточнення відомостей, отриманих під час допитів потерпілої ОСОБА_7 , за результатами якого працівникам Лубенського РВП ГУНП в Полтавській в присутності двох понятих, статиста ОСОБА_7 розповіла про події, що сталися 29 серпня 2024 року, а також за допомогою статиста продемонструвала механізм отримання тілесних ушкоджень, а саме те, що в ході конфлікту із ОСОБА_4 остання її схопила за волосся та кинула на підлогу, від чого вона вдарилася лівою рукою, лівим плечем лівою ногою та головою, а саме лівою скронею(т.1 а.с.164-167).
- Відеозаписом із бодікамери поліцейських Лубенського РВП ГУНП в Полтавській, які були присутні під час події, яка сталася 29 серпня 2024 року, на якому зафіксовано те, що обвинувачена виражалася нецензурною лайкою на адресу потерпілої, раптово підбігла до неї, схопила за волосся, штовхнула на землю та почала бити ногами.
- Протоколом перегляду відеозапису від 24 вересня 2024 року, у якому записана інформація з відео з нагрудної бодікамери поліцейського, де зафіксовано, що потерпіла разом із неповнолітньою донькою підходить до лавки, де сидить обвинувачена. Потерпіла включає розмову, записану на мобільний телефон, яка містить нецензурну лайку обвинуваченої на адресу потерпілої. Раптово обвинувачена хапає потерпілу за волосся та штовхає її на землю, наносить удар ногою (т.1 а.с.126-130).
- Протоколом перегляду відеозапису від 24 вересня 2024 року, у якому записана інформація з відео з нагрудної бодікамери поліцейського, де зафіксовано як потерпіла підходить обвинуваченої, яка сидить на лавці, та свідка (колишнього чоловіка потерпілої). Потерпіла включає розмову, записану на мобільний телефон, яка містить нецензурну лайку обвинуваченої на адресу потерпілої. Раптово обвинувачена хапає потерпілу за волосся та штовхає її на землю, наносить удар ногою (т.1 а.с.131-138).
- Висновком експерта № 255 від 03 жовтня 2024 року, згідно з яким судово-медичний експерт Лубенської філії Державної спеціалізованої установи «Полтавське обласне бюро судово-медичної експертизи» Міністерства охорони здоров'я країни» зробив наступні висновки: на підставі даних проведення судово-медичної експертизи громадянки ОСОБА_7 , даних медичної документації на її ім'я, враховуючи відомі обставини випадку експерт дійшов висновку, що у неї встановлено тілесні ушкодження у вигляді ЧМТ, струсу головного мозку, забою м'яких тканин тім'яно-потиличної ділянки зліва, обширного синця задньої поверхні лівого стегна, синців лівого плеча, лівого променево-зап'ястного суглобу, правого плеча, правого ліктьового суглобу, правого передпліччя, лівого та правого стегна, лівої та правої гомілки, саден лівого та правого ліктьового суглобу, лівого передпліччя, тилу правої кисті, 1-го пальця правої кисті, які утворилися у короткий проміжок часу не менше як від двадцятикратної дії тупого (тупих) предмету (предметів), при ударі об які можливо у вказаний постанові строк і по ступеню тяжкості належать: ЧМТ, струс головного мозку із забоєм м'яких тканин тім'яно-потиличної ділянки, обширний синець по задній поверхні лівого стегна, як у сукупності, так і кожний окремо, - до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що СПРИЧИНИЛИ короткочасний розлад здоров'я - (пункт 2.3.2а) пункт 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року); синці та садна верхніх та нижніх кінцівок, як у сукупності, так і кожний окремо - до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (пункт 2.3.2 б пункт 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року). Виявлені при судово-медичній експертизі громадянки ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді синця по ліктьовій поверхні лівого променево-зап'ястного суглобу, садна тилу правої кисті могли утворитись під час того, коли остання закривалася від ударів руками. Тілесні ушкодження у вигляді ЧМТ, струс головного мозку із забоєм м'яких тканин тім'яно-потиличної ділянки, синці, садна ліктьових суглобів могли утворитися під час падіння підекспертної з положення стоячи на площину. Зважаючи на характер, кількість та розташування виявлених у громадянки ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, експерт вважає, що вони не характерні для нанесення їх власною рукою (далі - висновок експерта №255) (т.1 а.с.161-162).
- Протоколом проведення слідчого експерименту від 09 жовтня 2024 року за участі неповнолітньої ОСОБА_10 , 2010 року народження, яка повідомила про обставини завдання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень обвинуваченою (т.1 а.с.170-175).
- Протоколом проведення слідчого експерименту від 17 жовтня 2024 року за участі свідка ОСОБА_19 , який повідомив та продемонстрував те, що під час розмови потерпілої з обвинуваченою 29 серпня 2024 року о 00 год 15 хв. остання раптово підбігла, схопила потерпілу за волосся та кинула на землю (т.1 а.с.176-179).
- Протоколом проведення слідчого експерименту від 17 жовтня 2024 року за участі свідка ОСОБА_20 , який повідомив та продемонстрував що під час розмови потерпілої з обвинуваченою 29 серпня 2024 року о 00 год 15 хв. остання раптово підбігла, схопила потерпілу за волосся та кинула на землю (т.1 а.с.180-183).
- Висновком експерта № 287 від 24 жовтня 2024 року, згідно з яким судово-медичний експерт Лубенської філії Державної спеціалізованої установи «Полтавське обласне бюро судово-медичної експертизи» Міністерства охорони здоров'я країни» зробив наступні висновки: виявлені при судово-медичній експертизі ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді ЧМТ, струсу головного мозку, забою м'яких тканин тім'яно-потиличної ділянки зліва, синців по задньо-зовнішній та зовнішній поверхні лівого плеча, ліктьовій поверхні лівого променево-зап'ястного суглобу, правого ліктьового суглобу; по задній поверхні лівого стегна, по задній поверхні лівої гомілки, саден передпліччя (висновок експерта № 255 від 03 жовтня 2024 року), могли утворитись при обставинах, що викладені у протоколі слідчого експерименту із потерпілою ОСОБА_7 від 05 вересня 2024 року; механізм утворення інших виявлених у гр. ОСОБА_7 тілесних ушкоджень у протоколі проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_19 не висвітлений. Виявлені при судово-медичній експертизі ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді ЧМТ, струсу головного мозку, забою м'яких тканин тім'яно-потиличної ділянки зліва, синців по задньо-зовнішній та зовнішній поверхні лівого плеча, ліктьовій поверхні лівого променево-зап'ястного суглобу, по задній поверхні лівого стегна, по задній поверхні лівої гомілки, саден в ділянці лівого ліктьового суглобу, по ліктьовій поверхні лівого передпліччя (висновок експерта № 255 від 03 жовтня 2024 року), могли утворитись при обставинах, що викладені у протоколі слідчого експерименту із свідком ОСОБА_20 від 17 жовтня 2024 року; механізм утворення інших, виявлених у громадянки ОСОБА_7 тілесних ушкоджень у протоколі проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_20 не висвітлений (т.1 а.с.184-185).
- Протоколом огляду місця події від 18 жовтня 2024 року за участі потерпілої ОСОБА_7 , відповідно до якого потерпіла показала лавку, на якій сиділа обвинувачена та ОСОБА_11 , а також металевий люк - місце, куди впала потерпіла та об який ударилася (т.1 а.с.186-190).
- Протоколом проведення слідчого експерименту за участі підозрюваної ОСОБА_21 від 30 жовтня 2024 року, під час якого вона розповіла, що під час сварки з потерпілою на грунті неприязних відносин обвинувачена схопила потерпілу за волосся та потерпіла упала на землю, а обвинувачена нанесла їй один удар ступнею правої ноги в область стегна (т.1 а.с.192-195).
- Протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_10 , за участі психолога від 05 вересня 2024 року, зі змісту якого вбачається, що вона разом із матір'ю підійшла до лавки, розташованої біля будинка. На цій лавці сиділа обвинувачена та батько свідка - ОСОБА_11 . Обвинувачена схопила матір за волосся та кинула її на асфальт, потім ударила ногою. Крім того, обвинувачена зачепила неповнолітню ОСОБА_22 , в наслідок чого остання отримала подряпину. Працівники поліції розтягли обвинувачену та потерпілу, у цей час батько свідка продовжував сидіти на лавці, нічого не роблячи (т.1 а.с.203-206).
- Протокол допиту свідка ОСОБА_19 від 10 вересня 2024 року, який повідомив, що він виїхав на виклик на підставі дзвінка ОСОБА_7 до будинку, біля якого сиділи на лавці обвинувачена та ОСОБА_11 . До поліцейських підійшла потерпіла з неповнолітньою і повідомила, що обвинувачена їй погрожує у телефонних розмовах, потерпіла включила запис на телефоні на підтвердження своїх слів. Після цього до неї різко підскочила обвинувачена, схопила за волосся та штовхнула на землю, від чого потерпіла впала і ударилася. Обвинувачена хотіла також кинутися на доньку потерпілої - неповнолітню ОСОБА_23 , але поліцейські не дали цього зробити. Після події потерпіла поїхала у поліцію писати заяву (т.1 а.с.207-209).
- Протокол допиту свідка ОСОБА_20 від 10 вересня 2024 року, який повідомив, що він разом із ОСОБА_19 виїхав на виклик до будинку, на лавці якого сиділа обвинувачена та ОСОБА_11 . До поліцейських підійшла потерпіла з неповнолітньою і повідомила, що обвинувачена їй погрожує у телефонних розмовах, потерпіла включила запис на телефоні на підтвердження своїх слів. Після цього до неї різко підскочила обвинувачена, схопила за волосся та штовхнула на землю, від чого потерпіла впала і ударилася. Обвинувачена хотіла також кинутися на доньку потерпілої - неповнолітню ОСОБА_23 , але поліцейські не дали цього зробити. Після події потерпіла поїхала у поліцію писати заяву (т.1 а.с.210-211)
3.3. Покази свідків
Окрім доказів, досліджених та перевірених в ході судового розгляду, вина ОСОБА_4 підтверджується показами допитаних свідків:
Свідок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , показав, що він є колишнім чоловіком потерпілої та теперішнім чоловіком обвинуваченої. Проживає із обвинуваченою, потерпіла постійно погрожує дитині та іншим членам родини. Дочка - неповнолітня ОСОБА_24 виклала в мережу Інтернет повідомлення із нецензурною лайкою на адресу його нової родини. Щодо події свідок зазначив, що бачив, як обвинувачена взяла потерпілу за волосся, але тілесних ушкоджень не наносила. Також він не бачив, щоб потерпіла після падіння на землю втрачала свідомість, оскільки зразу підвелася та пішла додому переодягатися.
Свідок ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також свідок ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - поліцейські, які приїжджали на виклик до ОСОБА_7 , повідомили суду, що на 102 надійшов дзвінок від ОСОБА_7 про погрози. Виїхавши на місце свідки побачили (а також це зафіксовано на їхні бодікамери) ОСОБА_7 , її неповнолітню дочку, ОСОБА_4 та ОСОБА_25 . До них підійшла потерпіла з неповнолітньою і повідомила, що обвинувачена їй погрожує у телефонних розмовах, потерпіла включила запис на телефоні на підтвердження своїх слів. На запису звучала нецензурна лайка. Повідомила, що планує написати заяву до поліції. Після цього до неї різко підскочила обвинувачена, схопила за волосся та штовхнула на землю, від чого потерпіла впала і ударилася. Обвинувачена хотіла також кинутися на доньку потерпілої - неповнолітню ОСОБА_23 , але свідок ОСОБА_19 прикрив собою дитину. Після події потерпіла поїхала у поліцію писати заяву. Вся подія записана на бодікамери поліцейських.
Допитана у судовому засіданні за участі психолога неповнолітня донька потерпілої - ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомила, що була разом із мамою (потерпілою) біля будинку, коли сталася подія. Бачила як обвинувачена схопила матір за волосся, штовхнула на землю та почала бити її ногами. Потім обвинувачена намагалася накинутися на свідка, але її захистив поліцейський, який стояв поруч. Наступні покази неповнолітнього свідка не беруться судом до уваги, оскільки під час допиту дитина розхвилювалася та наступні покази давала в стані сильного душевного хвилювання. Допит судом зупинено з метою недопущення нанесення неповнолітній душевної травми.
Крім того, у судовому засіданні бу допитаний експерт ОСОБА_26 , який складав експертні висновки у вказаному кримінальному провадженні, який повідомив, що експертний висновок було складено на підставі документів кримінального провадження, а саме: протоколів слідчих експериментів, медичної документації тощо. Тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_7 , могли утворитися від падіння її на тверду поверхню.
Аналізуючи та оцінюючи усі докази надані стороною обвинувачення в їх сукупності та кожен зокрема з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що кожен доказ, а саме: покази обвинуваченої про визнання вини, її активне сприяння розкриттю вказаного кримінального правопорушення, покази свідків (які не різняться між собою), протоколи допитів (покази у судовому засіданні ідентичні показам під час досудового розслідування), висновки експерта, відео з бодікамери поліцейських, які були присутні під час події, - є допустимими та достовірними і у своїй сукупності усі ці докази перебувають у логічному, послідовному взаємозв'язку, не є взаємосуперечливими та доповнюють і підтверджують ті об'єктивні обставини, які мали місце під час вчинення пред'явленого обвинувачення обвинуваченій ОСОБА_4 .
Суд звертає увагу, що на відео з бодікамери поліцейських зафіксовано подію, під час якої обвинувачена раптово підбігла до потерпілої, схопила за волосся, штовхнула на землю, ударила лежачу ногою. Експерт у своєму висновку зафіксував та підтвердив нанесення ушкоджень потерпілій унаслідок падіння та удару ногою обвинуваченою. Під час допиту експерта ОСОБА_26 він підтримав свої висновки та надав відповідь на кожне з поставлених запитань: щодо джерел отримання вихідних даних, способу їх отримання, методики, яка була застосована. Судом не виявлено обставин, які б вказували на недостатню обґрунтованість пояснень чи висновків експерта. З урахуванням наведеного у суд вважає такі докази належними, а тому відхиляє доводи сторони захисту у цій частині.
Суд погоджується із позицією сторони захисту та відхиляє доводи представника потерпілої щодо того, що обвинувачена була у стані алкогольного сп'яніння, оскільки вказані висновки базуються на припущеннях - у матеріалах справи відсутні підтверджуючі цю обставину документи.
Суд також дійшов висновку, що здобутих судом доказів є достатньо для того, щоб дійти висновку про визнання обвинуваченої ОСОБА_4 винною у вчиненні пред'явленого їй обвинувачення.
Суд вважає, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 мало місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 125 КК України і обвинувачена винна у вчиненні цього правопорушення та підлягає покаранню за вчинене нею кримінальне правопорушення, оскільки відсутні будь-які підстави для закриття кримінального провадження чи звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності.
Так, вина обвинуваченої ОСОБА_4 полягає в тому, що вона нанесла умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а тому суд такі її дії кваліфікує за частиною другою статті 125 КК України.
VI.МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
Відповідно до змісту статей 50 та 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Прокурор у судових дебатах просив призначити обвинуваченій покарання у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700,00 грн.
Обвинувачена та її захисники у судових дебатах посили, у разі визнання особи виною, призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі - 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
Потерпіла ОСОБА_7 та її представник у судових дебатах у питанні призначення покарання покладалися на розсуд суду.
При призначенні покарання суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (пункт 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Стосовно можливості та наявності повноважень суду щодо обрання того чи іншого виду покарання, в тому числі і в межах санкції закону про кримінальну відповідальність, суд керується висновками Верховного Суду, зазначеними у постанові від 01.02.2018 року по справі №634/609/15-к.
Зокрема в цій постанові Верховним Судом сформульовано правовий висновок щодо реалізації в судовій практиці поняття судової дискреції (судового розсуду), яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (його права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості та достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судової дискреції (судового розсуду) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючи норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Виходячи із засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Вчинене кримінальне правопорушення за частиною другою статті 125 КК України відповідно до статті 12 КК України належить до кримінальних проступків.
В обвинувальному акті як обставину, яка пом'якшує покарання, зазначено щире каяття обвинуваченої. При цьому, під час судового розгляду, зокрема, в судових дебатах, обвинувачена зазначила, що тілесні ушкодження потерпілій нанесені обвинуваченою у стані сильного душевного хвилювання та були спричинені провокативними діями потерпілої. Такі слова та поведінка обвинуваченої не свідчить про щирість її каяття, проте факт визнання обвинуваченою причетності до скоєного не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого як обставину, що пом'якшує покарання.
Отже, поведінка обвинуваченої в сукупності з усіма матеріалами справи, не може розцінюватись судом як щире каяття, а тому суд не застосовує до ОСОБА_4 обставину - щире каяття, як обставину, що пом'якшує покарання.
Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.
На час вчинення кримінального правопорушення обвинувачена носила прізвище ОСОБА_27 , що підтверджується копією паспорта (т.1 а.с.196). На час судового розгляду обвинувачена змінила прізвище « ОСОБА_27 » на « ОСОБА_28 » у зв'язку із укладенням 14 лютого 2025 року шлюбу (Свідоцтво про шлюб - т.2 а.с.32 та паспорт - т.2 а.с.30-31).
На утриманні у обвинуваченої перебуває неповнолітній син - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження (т.1 а.с.197).
Відповідно до листа Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області від 12 вересня 2025 року №07-46/4048 обвинувачена ОСОБА_4 на обліку в управлінні не перебуває та ніяких видів виплат державної соціальної допомоги не отримує.
На обліку в лікарів невропатолога та психіатра обвинувачена не перебуває, що підтверджується листом Комунального підприємства «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради Полтавської області від 17 вересня 2025 року №01-09/3773.
Відповідно до характеристики Голови будинкового комітету обвинувачена проживає в орендованій квартирі. За час проживання на неї не було скарг, поводить себе ввічливо, завжди охайна.
Беручи до уваги вищенаведене, а також те, що обвинувачена не працює, самостійного заробітку не має, фізично здорова, зважаючи на особу винної, пом'якшуючу покарання обставину, що у своїй сукупності знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, а також з урахуванням усіх викладених вище обставин, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення, а саме: у виді громадських робіт на строк сто вісімдесят годин. На переконання суду, громадські роботи, що призначаються обвинуваченій, яка не працює, але є особою працездатного віку, виконуватимуться нею на користь суспільства, громади і спрямовані на формування у обвинуваченої поваги до закону, суспільства, встановлених правил поведінки та громадських інтересів.
Будь яких обмежень, встановлених частиною третьою статті 56 КК України, судом не встановлено.
На думку суду, саме таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нею нових злочинів, відповідатиме тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий тягар для обвинуваченого, відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи».
V. ІНШІ РІШЕННЯ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬСЯ СУДОМ ПРИ УХВАЛЕНІ ВИРОКУ
Потерпілою ОСОБА_7 заявлений позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, в якому потерпіла просить стягнути з обвинуваченої в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн та майнову шкоду у сумі 3 367,70 грн. Розглядаючи заявлений позов, суд дійшов наступного:
Відповідно до частини другої статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. В частині п'ятій цієї статті зазначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, потерпіла просить стягнути з обвинуваченої матеріальну шкоду у сумі 3 367,70 грн., а саме: відшкодувати розбите захисне скло на мобільному телефоні (підтверджується чеком від 30 жовтня 2024 року про оплату скла на 450,00 грн), а також витрати на лікування внаслідок заподіяння йому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (підтверджується, зокрема, чеками від 31 серпня 2024 року на суму 231,80 грн, від 31 серпня 2024 року на суму 1 285,90 грн, від 24 вересня 2024 року на суму 883,00 грн, від 31 жовтня 2024 року на суму 364,00 грн).
Обвинуваченою чи її захисниками відзив на позовну заяву не подавався у письмовій формі, до теперішнього часу сума матеріального збитку обвинуваченим не відшкодована. При цьому, під час судового засідання обвинувачена та її захисники повідомили, що визнають цивільний позов у частині відшкодування майнової шкоди, але не визнають у частині відшкодування моральної шкоди.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частина 2 цієї статті зазначає, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (стаття 1177 ЦК України).
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої в частині стягнення з обвинуваченої витрат на її лікування в загальній сумі 3 367,70 грн підлягають задоволенню частковому, оскільки винуватість обвинуваченої в причинені потерпілій тілесних ушкоджень встановлено під час розгляду справи в суді, сума понесених потерпілим затрат на лікування та заміну скла на телефоні підтверджується наданими суду чеками на суму 3 213,00 грн. Таким чином, суд стягує матеріальну шкоду на суму 3 213,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди в сумі 50 000 грн, суд виходить з наступного.
Зі змісту статті 23 ЦК України слідує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому числі і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої; у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова ВСУ) - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд вважає, що потерпіла має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено спричинення йому протиправними діями обвинуваченої страждань у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї з боку обвинуваченої, у душевних стражданнях, яких потерпіла зазнала із-за спричинення йому обвинуваченою тілесних ушкоджень, вина обвинуваченої в скоєнні дій стосовно потерпілої, що потягли вказані наслідки, судом встановлена.
Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог частини третьої статті 23 ЦК України, відповідно до якої розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Постановою ВСУ роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, знов таки суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням викладеного, виходячи з душевних страждань, перенесених потерпілою, у тому числі пов'язаних з тим, що подія сталася на очах неповнолітньої дитини та супроводжувалася нецензурною лайкою, порушення її спокою, додаткових зусиль, необхідних для організації свого життя за наслідками події у вигляді відвідувань лікаря, суд вважає розумним та справедливим стягнути з обвинуваченої на користь потерпілої 10 000,00 грн моральної шкоди.
Витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні відсутні.
Стосовно обвинуваченої запобіжний захід не обирався.
Підстави для вирішення судом інших питань, передбачених статтею 368 КПК України, відсутні.
На підставі наведеного, керуючись статтями 50, 65, 67, 349, 368-371, 373-374, 394-395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 180 (сто вісімдесят) годин.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченої ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином, задовольнити частково:
Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 та користь потерпілої ОСОБА_7 майнову шкоду у сумі 3 213 (три тисячі двісті тринадцять) гривень 00 копійок та моральну шкоду у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирати.
Витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази у вказаному кримінальному провадженні відсутні.
Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку видати негайно після його проголошення учасникам судового провадження.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області ОСОБА_1