Єдиний унікальний № 371/1928/25
Номер провадження № 3/371/740/25
"22" грудня 2025 р. м. Миронівка
Суддя Миронівського районного суду Київської області Геліч Т.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керівника ПРАТ «МХП», юридична адреса: м. Миронівка Обухівського району Київської області, вулиця Елеваторна, будинок 1,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 07.11.2025 № 338/32-00-04-03-01-02, ОСОБА_1 27.10.2025 о 22 год. 56 хв., перебуваючи на посаді керівника ПРАТ «МХП» (юридична адреса: м. Миронівка Обухівського району Київської області, вулиця Елеваторна вулиця, 1), вчинив правопорушення: несвоєчасно повідомив про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків за травень 2025 року: а саме: 27.10.2025 надано уточнюючий Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за травень 2025 року, так як звітний був наданий в неповному обсязі, з недостовірними відомостями та помилками, що призвело до зміни платників податків, збільшення та зменшення податкових зобов'язань та є порушенням ч.1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51 та пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.
У судове засідання, особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи не з'явилася.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Шепіль Ю.А. подав до суду письмові пояснення, в яких просив суд провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити. Слухання адміністративної справи провести за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та за відсутності його захисника.
В поясненнях зазначає про те, що право платника податків самостійно подати такі уточнення прямо передбачені п.50.1 ст. 50 Податкового Кодексу України. Вказане дозволяє зробити висновок, що умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ч.1 ст.163-4 КУпАП (який є обов'язковою складовою даного правопорушення ) - в посадових осіб ПрАТ «МХП » не було.
ОСОБА_1 не є суб'єктом вказаного правопорушення, оскільки лише обставина, що особа яка має право підпису - не визначає, що вона є суб'єктом правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений з численними порушеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 не був уповноваженою особою, відповідальною за ведення бухгалтерського та податкового обліку, подання податкової звітності.
У зв'язку із участю в справі захисника адвоката Шепіля Ю.А., поданими поясненнями та клопотанням про розгляд справи за вдсутності, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Частиною 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Адміністративна відповідальність за ч.1ст.163-4КУпАП передбачена за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.
Як доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП разом вищевказаним протоколом про адміністративне правопорушення, витяг з бази даних Податкових розрахунків за вересень 2025 року та акт камеральної перевірки від 07.11.2025 № 870/32-00-97-04-03-01-01-25412361.
Доказів на підтвердження, що ОСОБА_1 є керівником ПРАТ «МХП» та до його обовязків входило повідомлення про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків до контролючих органів.
Надані суду докази, не є достатніми за стандартом доказування «поза розумним сумнівом», які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-4 КУпАП, враховуючи наступне.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.
Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює, не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність.
Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.
Таким чином, на думку суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-4 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.
Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується устатті 251 КУпАП.
Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 163-1 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Вказаним, суд погоджується із доводам строни захисту, про недоведеність вини ОСОБА_1 .
Згідно положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, а тому провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП, підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33-35, 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі про адміністратвине правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом десятиденного терміну з дня винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Тетяна ГЕЛІЧ