"23" грудня 2025 р. Справа № 370/3126/25
Провадження № 3/370/1220/25
23 грудня 2025 рік с-ще Макарів
Суддя Макарівського районного суду Київської області Бізяєва Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст.130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №474079 від 05.10.2025, 05.10.2025 11:25:00 с. Рожів, вул. Шевченка, 05.10.2025 о 01 год. 25 хв. В селі Рожів по вул. Шевченка, 49 водій гр. ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ 110307 дн НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння очей, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в законному порядку під відеозапис, чим порушив п. 2.5 ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алк., нарк. чи ін. сп'яніння, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 та його захисник Бурджі А.В. до суду з'явились. Також через канцелярію суду зареєстрували письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення та клопотання про закриття провадження.
Відповідно клопотання адвоката Бурджі А.В. просила суд закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Клопотання аргументувала тим, що 05.10.2025 стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції був складений протокол про те, що він нібито керував тз з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в законному порядку під відеозапис. До протоколу був доданий відео файл, рапорт, акт направлення, інші матеріали. Звертаю увагу суду, що часом вчинення адміністративного правопорушення є 05.10.2025 року о 11:48:31, а відео розпочате об 11:29, а закінчене об 11:44:55, тобто на відео відсутній сам факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом, зупинки його, факту складання протоколу в його присутності, роз'яснення прав, наслідки відмови тощо. Тобто працівники поліції повинні застосувати запис саме в момент зупинки транспортного запису. Проте цього зроблено не було. Це свідчить про те, що працівниками поліції не був зупинений транспортний засіб, в якому знадився ОСОБА_3 . Про те, що взагалі ввімкнена камера, вони не попередили ОСОБА_1 , так як і не роз'яснили права на правничу допомогу, наслідки складеного протоколу про адміністративну відповідальність тощо. Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, Звертаю шановний суд, що саме у разі не згоди правопорушником пройти огляд на стан сп'яніння, на місці зупинки (або не згодою після його проведення), такий огляд проводиться працівниками поліції в медичних закладах. Працівники ж поліції, навіть не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою Алкотестера Драгер, на відео ОСОБА_1 просить працівників поліції продути в даний прилад, проте працівники поліції його навіть не надають. Це свідчить про те, що даний Алкотестер Драгер 6810 (зазначений в акті огляду на стан сп'яніння) взагалі був відсутній під час проведення огляду ОСОБА_4 на стан сп'яніння. Також в подальшому, ОСОБА_1 сам питає у працівників поліції в який заклад його хочуть вести, працівники поліції самі зазначають: «все Ви відмовились, думати треба». Це запис на хвилині 11:44 та 11642 даного відео. Працівники поліції намагались спровокувати, щоб ОСОБА_5 сам на відео сказав, що складайте протокол, я відмовляюсь їхати в медичний заклад. Наявний свідомий факт провокації з боку працівників поліції. Крім того, сам ОСОБА_6 просив пройти огляд на стан алкогольного сп'янінні за допомогою приладу (відео на хвилині 11:43:05), проте працівники поліції сказали, що прилад не показує наркотичні речовини, а протокол відносно ОСОБА_7 складають за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, працівники поліції не опитали свідків та не взяли до уваги той факт, що ОСОБА_2 взагалі не вживає алкоголь і свідки, які були поруч підтвердили б цей факт, проте опитані не були. Ціль працівників поліції була в будь-який спосіб, навіть не законний, спровокувати ОСОБА_2 сказати на камеру що відмовляється від огляду в медичному закладі та просить скласти протокол, але сам Алкотестер Драгер для проведення огляду не надають.
Дослідивши матеріали провадження, а саме: протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №474079 від 05.10.2025; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначено, що огляд ОСОБА_1 не проводився у зв'язку з його відмовою; направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначено проте, що огляд ОСОБА_1 не проводився у зв'язку з його відмовою; диск з відеозаписом, клопотання ОСОБА_8 про закриття провадження, суддя приходить до такого.
Відповідно до положень ст. 1 КпАП України, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст. 245 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона, адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Верховний Суд у справі № 338/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Відповідно до вимог ст. ст. 31, 40 Закону України "Про національну поліцію", поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що на місті правопорушення свідки не залучались, але проводилась відеофіксація портативним відео реєстратором.
Судом був досліджений наявний в матеріалах справи CD-диск з відеозаписом певних подій та інші документи, долучені працівником поліції до протоколу, які стали підставою для складання адміністративного протоколу за ч. 1ст. 130 КпАП України відносно ОСОБА_1 .
З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що відеофіксація розпочинається з моменту спілкування інспектора поліції з ОСОБА_1 .
Факту керування транспортним засобом, його зупинки і наведення поліцейським водієві причин зупинки та ознак відповідного сп'яніння, які виявляються у водія, на відеозаписі відсутні.
Тобто на відеозапису відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відсутні законі причини, які стали підставою для зупинки транспортного засобу, відсутні оголошення поліцейським ознак сп'яніння, які виявлені у водія, також відсутня пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння на місці з використанням спеціальних технічних засобів.
Більш того, з відеозапису також вбачається, що працівниками поліції в ході розмови з ОСОБА_1 зазначено, що прилад не показує наркотичні речовини, проте протокол відносно ОСОБА_1 кладений за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Згідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рпу2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягнення особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Отже, відповідно до чинного законодавства України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 7 КУАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
В силу положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Диспозиція ст. 130 КпАП України є банкетною, оскільки містить посилання на правила дорожнього руху, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які пункти правил дорожнього руху були порушені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та у чому полягали такі порушення.
Суддя не вправі вийти за межі визначені протоколом про адміністративне правопорушення та самостійно змінити як виклад фактичних обставин правопорушення, так і його юридичну кваліфікацію.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у правах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998).
Згідно "критеріїв Енгеля", сформованих Європейським судом з прав людини у справі "Енгель та інші проти Нідерландів" (1976 рік), критеріями для визначення поняття "кримінальне обвинувачення" є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Спираючись на положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), "Карелін проти Росії" (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України, необхідно виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тобто, належні і допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення відсутні.
Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
При таких даних поза розумним сумнівом не вбачається в діях ОСОБА_1 сукупності обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України. А тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 221, 283, 284 КпАП України, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення, через Макарівський районний суд Київської області до Київського апеляційного суду.
Суддя: Н.О. Бізяєва