Справа № 204/11937/25
Провадження № 1-кп/204/1100/25
19 грудня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Чечелівського районного суду міста Дніпра кримінальне провадження № 12025042140001061 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 14 вересня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого. В обґрунтування свого клопотання зазначила, що під час досудового розслідування було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить той факт, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, санкція якого передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років, а тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_3 усвідомлює невідворотність покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, а тому з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від суду. Слід зазначити, що ОСОБА_3 про вчинене кримінальне правопорушення правоохоронні органи не повідомив, заклад охорони здоров'я для надання медичної допомоги потерпілому не повідомив, офіційного місця роботи не має, що вказує на можливість переховування останнього від суду. Також, враховуючи, що Указом Президента України № 66/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, на всій території України введено військовий стан, останній може безперешкодно покинути територію Дніпропетровської області, з метою переховування від суду, досягаючи при цьому мети не бути притягнутим до кримінальної відповідальності та не бути засудженим у подальшому. Що стосується наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, то на даний час органом досудового розслідування не встановлено знаряддя вчинення кримінального правопорушення, про яке достовірно відомо обвинуваченому, що свідчить про можливість знищення, переховування або спотворення ОСОБА_3 будь-яких речей, що мають значення для досудового розслідування, а саме знаряддя вчинення злочину. Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 відомі місце перебування та місце проживання свідків у даному кримінальному провадженні, є всі підстави вважати, що існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинене особливо тяжке кримінальне правопорушення шляхом їх залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди. Про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що
в ході досудового розслідування встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 офіційного місця роботи не має, нерухомого майна не має, що свідчить про наявність не спростованого ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином шляхом зміни місця мешкання, а також враховуючи, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на всій території України введено воєнний стан, який наразі є продовженим та не є скасованим, що доводить вказаний ризик та демонструє можливість впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на хід судового розгляду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Що стосується наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить й те, що ОСОБА_3 раніше судимий, а саме: 08 квітня 2025 року Красногвардійським районним судом
м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік. В період іспитового строку вчинив новее умисне кримінальне правопорушення протии життя та здоров'я особи, тобто є особою, яка зневажливо ставиться до норм чинного законодавства України, а тому існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7 не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.
В судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора та просила його задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_5 підтримала думку свого представника.
Розглядаючи клопотання прокурора щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 11 листопада 2025 року, обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 08 січня 2026 року, без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу (частина 2 цієї ж статті).
В силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та / або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176 та ч. 1 ст. 182 КПК України запобіжний захід у вигляді застави полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 194 КПК України визначають правові підстави та перелік обмежувальних заходів (обов'язків), які покладаються на підозрюваного, обвинуваченого одночасно із застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема й у вигляді застави.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України такі обов'язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього кодексу.
Зі змісту ст. 199 КПК України слідує, що суд продовжує строк дії відповідних обов'язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов'язків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особи можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачені однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що вони мають реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачені можуть вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України» від 24 жовтня 2019 року, «Войкін проти України» від 27 березня 2018 року).
При вирішенні клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого останньому, в разі визнання його винуватим загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до п'ятнадцяти років, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчинити дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.
Судом також береться й до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, не одружений, не має жодного підтвердженого джерела доходу, а тому може вдатися до дій щодо виїзду з території України задля уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Також, судом береться до уваги й наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що органом досудового розслідування не було віднайдено знаряддя вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а тому перебуваючи на волі, останній може вдатися до дій, які будуть спрямовані на знищення або приховування вказаного знаряддя кримінального правопорушення.
Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_3 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Ризик впливу на експертів існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
Оскільки, судовий розгляд по кримінальному провадженню ще не розпочато, свідки та експерти, залишаються не допитаними, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків та експертів, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перевіряючи наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом береться до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_3 не має офіційного джерела доходу, не працевлаштований, у нього у власності відсутнє будь-яке нерухоме майно, що свідчить про можливість останнім покинути як м. Дніпро, так і межі Дніпропетровської області, що у свою чергу може створити перешкоди у розгляді кримінального провадження відносно нього.
Крім цього, слід зазначити, що враховуючи введення на території України із 24 лютого 2022 року воєнного стану, останній може перетнути лінію розмежування та потрапити до тимчасово непідконтрольних Україні територій, вказане набуває особливої актуальності в умовах наявної збройної агресії Російської Федерації та фактичної недоступності частини територій для правоохоронних органів України.
Так, окупація окремих територій Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей та АР Крим військовими формуваннями Російської Федерації унеможливлює ефективне проведення слідчих (розшукових) дій, забезпечення явки особи до суду.
Також, на вказаних територіях не застосовується й правова процедура екстрадиції.
У своєму рішенні Letellier v. France №?12369/86, рішення від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що ризик ухилення від суду може бути обґрунтованим, якщо особа має реальний доступ до територій, де влада держави не має фактичного контролю.
Таким чином, з урахуванням можливого розуміння обвинуваченим наслідків можливого визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та тяжкість можливого покарання, ОСОБА_3 може вдатися до дій в разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, які будуть направлені на виїзд за межі України шляхом виїзду до непідконтрольних територій України, що у свою чергу унеможливить належне здійснення кримінального провадження.
Що стосується наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слід зазначити наступне, так відповідно до обвинувального акту обвинувачений не є працевлаштованим, не має законного джерела доходу, постійного місця проживання.
Крім цього, вироком Чечелівського районного суду міста Дніпра від 08 квітня 2025 року, ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком один рік, із покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Однак, будучи обізнаним про призначення іспитового строку, в період дії якого ОСОБА_3 повинен дотримуватись вимог чинного законодавства та не вчиняти жодних правопорушень, останній не виконав покладені на нього судом обов'язки та вчинив нове кримінальне правопорушення про життя та здоров'я людини, що у свою чергу призвело до непоправних наслідків, а саме смерті людини. Таким чином, враховуючи протиправну поведінку ОСОБА_3 , можливо дійти до обґрунтованого висновку про схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, а тому вказаний ризик на даній стадії розгляду кримінального провадження є актуальним.
Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
Тому ризики передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не змінилися та мають місце й в теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу і продовження існування ризиків, а тому обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів, без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-317, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 16 лютого 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1