Справа № 204/12050/25
Провадження № 3/204/2717/25
23 грудня 2025 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Безрук Т.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
29 жовтня 2025 року о 13:30 по вул. Дзеркальна біля будинку 18Д у м. Дніпро ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mersedes-Benz C 180», державний номер НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами на 1 рік постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2025; притягався до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП згідно постанови серії ЕНА 5354993 від 31.07.2025. Порушення вчинено повторно протягом року, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Пасічник Т.В. у судовому засіданні провадження у справі відносно ОСОБА_1 просив закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, зазначивши, що матеріали справи не містять доказів позбавлення права керування ОСОБА_1 . У протоколі ЕПР 1 № 497380 від 29.10.2025 вказано, що підставою позбавлення права керування є рішення Софіївського райсуду Дніпропетровської області від 16.04.2025, однак, копії вказаної постанови, відомостей про набрання нею законної сили, тощо, матеріали справи не містять. Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять підтверджуючих даних, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та його було зупинено. При цьому, ОСОБА_1 керував транспортним засобом тільки на вимогу працівників поліції. Відповідно до статті 35 Закону України «Про національну поліцію» викладно чіткий перелік підстав зупинення працівниками поліції транспортних засобів. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази, які свідчать про наявність підстав для зупинення працівниками поліції транспортного засобу, руху транспортного засобу, доказів керування. Із матеріалів справи також не вбачається, що хто-небудь допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було б зупинити. У зв'язку з цим всі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 не зобов'язаний був виконувати, а всі складені відносно нього процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Щодо рапорту поліцейського, то інспектор УПП є зацікавленою особою у даній справі, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об'єктивності з'ясування обставин справи. Отже вина Прейзнера належними та допустимими доказами не доведена.
У судовому засіданні захисник Пасічник Т.В. подану ним письмову заяву про закриття провадження у справі підтримав в повному обсязі.
Вислухавши заперечення захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з'ясуванню наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
Відповідно до п. 2.1.а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, вчинене повторно протягом року.
Згідно із п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року N 1395: «повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130КУпАП)».
Те, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, у даному випадку, органами Національної поліції.
Так, з досліджених у судовому засіданні доказів, судом встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується наступними доказами зібраними по справі, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 497380 від 29.10.2025 року;
- рапортом інспектора УПП в Дніпропетровській області, відповідно до якого під час патрулювання було зупинено транспортний засіб «Mersedes-Benz C 180», державний номер НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_1 згідно ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Під час перевірки документів водія було встановлено, що останній позбавлений права керування транспортними засобами на 1 рік відповідно до постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 та вчинив правопорушення повторно протягом року. Притягався до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП 31.07.2025 відповідно до постанови серії ЕНА № 5354993. Відносно ОСОБА_1 було складено протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП;
- постановою серії ЕНА № 5354993 від 31.07.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме керування водієм транспортним засобом. Будучи позбавленим права керування;
- екзаменаційною карткою водія, згідно якої 05.-1.2022 ОСОБА_1 видано посвідчення водія серії НОМЕР_2 ;
- відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, відповідно до якого встановлено, що автомобіль стоїть посеред дороги, біля передньої двері автомобіля стоїть ОСОБА_1 , який на питання працівника поліції відповів, що посвідчення водія не має,коли працівник поліції попросив у водія документи, а саме паспорт. У зв'язку з тим, що водій пояснив, що посвідчення водія не має, ОСОБА_1 (час відео 01:52) сів в автомобіль, завів двигун та поїхав з місця зупинки. Через деякий час (час відео 02:54) зафіксована зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .
Аналізуючи вказані досліджені судом докази, ставити під сумнів які підстави відсутні, суд зазначає, що вони об'єктивно у своїй сукупності та взаємозв'язку спростовують посилання сторони захисту про недоведеність матеріалами справи порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, оскільки факт порушення водієм п. 2.1.а, ПДР України доведено в судовому засіданні сукупністю вищенаведених належних та допустимих доказів.
Надаючи оцінку доводам, наведеним у заяві захисника Пасічника Т.В. про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд дійшов таких висновків.
Щодо заперечень в частині недоведеності матеріалами справи факту позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, суд такі заперечення відхиляє, оскільки відповідно до матеріалів справи, а саме зі змісту постанови від 31.07.2025 серії ЕНА № 5354993, яка завірена старшим інспектором з О/Д відділу АП УПП в Дніпропетровській області ДПП Слабенко В., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, за керування ОСОБА_1 31.07.2025 о 00:48 по вул. Незалежності. 9, транспортним засобом «Mersedes-Benz C 180», державний номер НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом.
З доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції вбачається, що ОСОБА_1 під час його зупинки та з'ясування обставин щодо керування транспортним засобом повторно протягом року, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, оголошення поліцейським даних про те, що зазначене правопорушення вчинене ним повторно, протягом року, не висловлював будь-яких зауважень чи заперечень щодо встановлених патрульними поліції обставин порушення ним п. 2.1а ПДР України, а також сам підтвердив що посвідчення водія не має.
Захисником не надано доказів на підтвердження оскарження або ж скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5354993 від 31.07.2025 року. Викладе у своїй сукупності судом приймається, як належне підтвердження позбавлення водія права керування транспортними засобами, а також як належний доказ на підтвердження повторності вчинення правопорушення.
Щодо відсутності у матеріалах справи доказів, які б підтверджували керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також керування ним транспортним засобом на вимогу поліцейських, то вказані заперечення не відповідають та повністю спростовано дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудних відеокамер поліцейських, з якого встановлено безпосереднє керування ОСОБА_1 транспортним засобом. При цьому не дивлячись на відсутність на початку відеозапису безпосереднього керування водієм транспортним засобом про керування ним транспортним засобом суд робить висновок виходячи з того, що ОСОБА_1 перебував біля передньої водійської двері автомобіля, який стояв посеред дороги, на місці був один, в автомобілі нікого не було, в руках у ОСОБА_1 були ключі від автомобіля. Під час спілкування з поліцейськими водій повідомив, що не має посвідчення водія, а після вимоги поліцейського пред'явити документи, а саме паспорт, ОСОБА_1 сів в машину, завів двигун та поїхав з місця. Отже, дослідженим відеозаписом повністю спростовано посилання сторони захисту про відсутність підтвердження водієм факту керування транспортним засобом, а також посилання на те, що ОСОБА_1 керував автомобілем на вимогу працівника поліції.
Окрім того слід зазначити, що сторона захисту, будучи необмеженою у використанні своїх процесуальних прав не зверталась до суду з клопотаннями про доручення відповідних доказів, які б могли підтвердити, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, також стороною захисту не було заявлено клопотань про допит свідків, які б могли підтвердити вказані факти.
Аналізуючи твердження сторони захисту щодо неправомірності зупинки транспортного засобу слід зазначити наступне.
Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Статтею 24 вказаного Закону встановлено додаткові повноваження поліції, зокрема забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Відповідно до п. 7 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» «в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: перевіряти документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ж до п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Згідно дослідженого судом відеозапису встановлено, що поліцейським повідомлено водія про те, що транспортний засіб зупинено, у зв'язку з наявною інформацією про причетність водія даного транспортного засобу до вчинення правопорушення, що відповідає п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».
Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було.
Посилання захисника про недопустимість у якості доказу у справі рапорту інспектора УПП у Дніпропетровській області, у зв'язку з тим, що поліцейський є заінтересованою особою, суд не приймає, оскільки викладені інспектором поліції обставини правопорушення в повному обсязі узгоджуються з дослідженими судом доказами, отже обставин для визнання рапорта інспектора поліції недопустимим доказом судом не встановлено, а стороною захисту не доведеною
Таким чином, проаналізувавши наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є переконливими та достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах, що були повно та всебічно досліджені.
Оцінивши докази досліджені в судовому засіданні, які безспірно вказують на порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, доходжу висновку, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування таким транспортними засобами.
Керуючись ст. 13, 33 КУпАП при накладенні стягнення, суд доходить висновку про необхідність накладення на винного адміністративного стягнення в межах санкції, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено факту належності транспортного засобу ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 40-1, 280, 283-285 КУпАП, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 40 800 грн. (сорок тисяч вісімсот гривень) з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити правопорушнику, що сума судового збору вноситься в установу банку України.
У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Суддя Т.В. Безрук