Справа № 201/13461/25
Провадження № 3/201/3976/2025
18 грудня 2025 рокум. Дніпро
Суддя Соборного районного суду м. Дніпра Батуєв О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого на посаді головного інженера КП «УРЕА» ДМР, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутого за ст. 188-28 КУпАП, -
27.10.2025 року до Соборного районного суду м. Дніпра надійшли вищевказані матеріали.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №477990 від 09.10.2025 року, 08.10.2025 року о 09 годині 30 хвилин в м. Дніпро, пр. Праці, 3, Набережна Перемоги, Набережна Січеславська, ОСОБА_1 , головний інженер КП «УРЕА» ДМР, будучи не виконав законну вимогу (припис) посадової особи Національної поліції від 01.09.2025 року за №254/41/19-2025, а саме, не усунув дефекти дорожнього покриття у вигляді гребінок, чим порушив п.1.5 ПДР-невжиття необхідних заходів щодо їх усунення та попередження ін. учасників руху про небезпеку, що виникла, за що відповідальність, передбачена ст. 188-28 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, втім при розгляді справи про адміністративне правопорушення враховую те, що останній був належним чином повідомленим шляхом направлення поштового та смс-повідомлення у судове засідання, на яке ОСОБА_1 у зазначений час та місце до суду не з'явився.
Вважаю, що ОСОБА_1 був судом належним чином повідомлений на вказані дати, оскільки письмові виклики без виконання на адресу суду за будь-яких підстав повернуті не були.
Крім того, до суду не надходили заяви або клопотання ОСОБА_1 про неможливість розгляду справи за його відсутності.
Суд, вважає такі дії ОСОБА_1 , як усталену практику щодо штучного затягування часу та створення умов для спливу часу для притягнення до адміністративної відповідальності, а також намагання останнього уникнути адміністративної відповідальності за скоєне нею адміністративне правопорушення.
Крім цього статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи неявку ОСОБА_1 в судове засідання, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, на підставі ч.1 ст.268 КУпАП.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши наявні матеріли справи, співставивши їх з вимогами закону, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-28 КУпАП, в повному обсязі підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом співробітника поліції, копією вимоги (припису) від 01.09.2025 року №254/41/19-2025 року, копії акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 08.10.2025 року.
Також суд враховує те, що на момент розгляду справи до суду жодних доказів виконання вказаного припису, чи його скасування не надано.
Вважаю, що у справі достатньо доказів, прямо передбачених ст. 251 КУпАП для повного, всебічного і об'єктивного розгляду цієї справи.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При накладенні адміністративного стягнення відповідно до статті 33 КУпАП враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до статті 34 КУпАП пом'якшуючих обставин адміністративної відповідальності не встановлено.
Відповідно до статті 35 КУпАП обтяжуючих обставин адміністративної відповідальності не встановлено.
При призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суть його вини, майновий стан і обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, і вважає за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Крім того, вважаю за необхідне стягнути з правопорушника судовий збір відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 283, 284, 299 КУпАП,-
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-28 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст. 188-28 КУпАП у виді штрафу в дохід держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340,00 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Згідно ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд м. Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Постанова набрала законної сили ____________ 2025 року.
Суддя: О.В.Батуєв