Справа № 201/16146/25
Провадження № 1-кс/201/5371/2025
22 грудня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд м. Дніпра у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_3 (ВКЗ), захисника ОСОБА_4 (ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення СВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_5 , погодженого прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 22025130000000240, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.04.2025 року, -
Короткий виклад клопотання.
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з вищевказаним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що слідчими СВ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені за № 22025130000000240, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_7 у вказаному кримінальному провадженні набула статусу підозрюваної у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, до слідчого за викликами не з'являється, перебуває на тимчасово окупованій території, її оголошено у розшук, наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, просив в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Позиції учасників.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних в клопотанні.
Захисник поклався на розсуд суду.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», від 12.05.2015 за № 389-VIII, органи державної влади здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
У березні-квітні 2014 року у м. Луганськ та в інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації (далі - РФ) шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Луганської області, всупереч законодавству України, 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «луганська народна республіка» (далі - «лнр»).
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «лнр» представниками РФ з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «лнр») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
У результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань РФ, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів РФ на території Луганської області так званої «лнр», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування» від 07.11.2014 № 1085-р, місто Луганськ, а у подальшому і вся територія Луганського району Луганської області віднесена до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 року № 807-IX на території Луганської області утворено Луганський район (з адміністративним центром у місті Луганськ) у складі територій Луганської міської, Лутугинської міської, Молодогвардійської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
У подальшому, 24.02.2022, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на окупацію частини території України, зокрема, всієї території Луганської області з подальшим підпорядкуванням її утвореним всупереч законодавству України органам влади так званої «Луганської народної республіки» та подальшого входження цієї території до складу Російської Федерації у вигляді нового суб'єкта, порушуючи норми міжнародного права та існуючі домовленості щодо кордонів Російської Федерації та України, як незалежних держав, всупереч п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (ХХІХ), президент рф, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.
Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Агресія проти України» A/RES/ES-11/1 від 02.03.2022 та Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визнано, що Російська Федерація вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН, тобто є державою-агресором.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025 та № 478/2025 від 14.07.2025 із затвердженням Верховною Радою України шляхом прийняття відповідних Законів України.
У результаті вищезазначених подій, значна частина території Луганської області по теперішній час знаходиться під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій російської федерації на території Луганської області.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 визначено перелік територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відповідно до вказаного Переліку, весь Луганський район Луганської області, в тому числі і м. Луганськ з 07.04.2014 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
Згідно зі статтею 42 IV-ї Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатку до неї - Положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року), територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під армією супротивника.
Відповідно до п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація РФ - сукупність державних органів і структур РФ, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.
З метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Луганської області, створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій.
Відповідно до статті 1 федерального закону російської федерації (далі мовою оригіналу) «О службе в таможенных органах Российской Федерации» від 21.07.1997 № 114-Ф3 - «служба в таможенных органах является особым видом государственной службы граждан Российской Федерации (далее - граждане), осуществляющих профессиональную деятельность по реализации функций, прав и обязанностей таможенных органов, входящих в систему правоохранительных органов Российской Федерации».
Наказом федеральної митної служби росії міністерства фінансів російської федерації № 850 від 11.10.2022 «про створення Луганської митниці» (мовою оригіналу - «Приказ ФТС России Министерства финансов Российской Федерации от 11 октября 2022 г. № 850 «О создании Луганской таможни»») на тимчасово окупованій території Луганської області з 12.10.2022 створено так звану «Луганскую таможню» (мовою оригіналу), підпорядкувавши її «Південному митному управлінню», яке входить у єдину федеральну централізовану систему митних органів російської федерації і забезпечує реалізацію завдань та функцій федеральної митної служби росії у південному федеральному окрузі.
Розділом II «положення про федеральну митну службу», затвердженого постановою уряду російської федерації № 636 від 23.04.2021 «про затвердження положення про федеральну митну службу, внесення змін до положення про міністерство фінансів російської федерації та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів та окремих положень деяких актів уряду російської федерації» (мовою оригіналу - «Постановление от 23 апреля 2021 года № 636 «Об утверждении Положения о Федеральной таможенной службе, внесении изменений в Положение о Министерстве финансов Российской Федерации и признании утратившими силу некоторых актов и отдельных положений некоторых актов Правительства Российской Федерации») визначено перелік повноважень «федеральної митної служби російської федерації», яким також керується у своїй діяльності т.зв. «Луганская таможня» (мовою оригіналу).
Наказом федеральної митної служби російської федерації від 25.01.2024 № 75 «про місцезнаходження та регіони діяльності митних органів Південного митного управління» (мовою оригіналу - «Приказ ФТС России Министерства финансов Российской Федерации от 25 января 2024 г. № 75 «О местонахождении и регионах деятельности таможенных органов Южного таможенного управления») визначено перелік, місцезнаходження та регіони діяльності митних органів «Південного митного управління федеральної митної служби російської федерації» до яких, також входить т.зв. «Луганська митниця», яка здійснює свою діяльність на території т.зв. «луганської народної республіки».
Так, в жовтні 2023 року, більш точний час встановити з об'єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої збройної російської агресії проти України, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі - т.зв. «Луганській митниці», яка розташована за адресою: Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул. 26 Бакинських Комісарів, буд. 155, керуючись особистими мотивами, діючи в порушення вимог Конституції та Законів України, умисно добровільно зайняла посаду «виконуючого обов'язки начальника відділу митних процедур та митного контролю Луганської митниці Південного митного управління федеральної митної служби російської федерації» (мовою оригіналу - «исполняющего обязанности начальника отдела таможенных процедур и таможенного контроля Луганской таможни Южного таможенного управления Федеральной таможенной службы Российской Федерации»), тобто посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України.
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у добровільному зайнятті громадянкою України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- повідомленням про вчинення злочину від 30.04.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 24.05.2025;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 від 24.05.2025;
- протоколом огляду Інтернет ресурсів (сайт «ЮЖНОЕ ТАМОЖЕННОЕ УПРАВЛЕНИЕ») за участю свідка ОСОБА_8 від 24.05.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 26.05.2025;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 від 26.05.2025;
- протоколом огляду Інтернет ресурсів (сайт «ЮЖНОЕ ТАМОЖЕННОЕ УПРАВЛЕНИЕ») за участю свідка ОСОБА_9 від 26.05.2025;
- протоколом огляду Інтернет ресурсів (сайт «Южного таможеного управления») від 22.05.2025;
- протоколом огляду Інтернет ресурсів (сайт «Южного таможеного управления» - «График личного приема И.о. начальника отдела таможенных процедур и таможенного контроля - ОСОБА_10 ») від 13.06.2025;
- протоколом огляду Інтернет ресурсів (сайт «Южного таможеного управления» - «Луганские таможенники рассказали о преимуществах СТЗ») від 16.06.2025;
- протоколом огляду Інтернет ресурсів (сайт «Южного таможеного управления» - «Сотрудники Луганской таможни возложили цветы к памятнику таможеннику Верещагину») від 16.06.2025;
- іншими матеріалами досудового розслідування.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у добровільному зайнятті громадянкою України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваної ОСОБА_7 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Щодо належного повідомлення про підозру і набуття статусу підозрюваної.
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, захопленням міста Луганськ Луганської області, та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, в газеті «Урядовий кур'єр» № 212 (8137) від 17.10.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 17.10.2025 опубліковано повістку про виклик особи - ОСОБА_7 на 21.10.2025 о 10:00, на 22.10.2025 о 10:00, на 23.10.2025 о 10:00 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні за № 22025130000000240 від 30.04.2025, та отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, допиту в якості підозрюваної тощо.
Жодного разу у призначений час громадянка України ОСОБА_7 у призначене місце не з'явилась, про неможливість та причини неприбуття не повідомила.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Враховуючи наведені вище обставини, слідчим за погодженням із прокурором 28.10.2025, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 28.10.2025 та в газеті «Урядовий кур'єр» №219 (8144) від 28.10.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
Таким чином, 28.10.2025 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набула статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянкою України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
Одночасно з повідомленням ОСОБА_7 про підозру в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, в офіційному виданні «Урядовий кур'єр» №219 (8144) від 28.10.2025, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення із повісткою про виклик ОСОБА_7 до слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, за місцем тимчасової дислокації за адресою: м. Дніпро, площа Шевченка, буд. 7, кв. 131, на 10 годину 00 хвилин на 01, 02 та 03 листопада 2025 року для вручення йому письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту як підозрюваного, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій. Крім того, вказана повістка розміщена на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
Разом з тим, на вказані дати та час ОСОБА_7 знову не прибула, будь-які документи, які підтверджують поважність причин не прибуття не надала.
Щодо ризиків.
Слідчий суддя вважає доведеними ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідчий суддя враховує, що як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов'язки, про покладення (продовження) яких клопоче орган досудового розслідування у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:
- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 в разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, в якому вона підозрюється (відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Санкція ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої).
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення;
- неприбуття на виклик до слідчого шість разів, у тому числі тричі у статусі підозрюваної та не повідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, що свідчить про те, що підозрювана на цей час вже переховується від органу досудового розслідування;
- спосіб вчинення злочину (вчинив умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, знаходиться на тимчасово окупованій території співпрацюючи з окупаційною адміністрацією, що з великою часткою ймовірності спонукатиме її до втечі у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу).
Також, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки ОСОБА_7 постійно перебуває на території м. Луганськ Луганської області, який з 2014 року і по теперішній час є тимчасово окупованими територіями Луганської області, тобто перебуває на території яка є під контролем окупаційної адміністрації, активно співпрацює з представниками держави агресора та фактично своїми діями підтверджує намір продовжити скоєне нею кримінальне правопорушення, що надає їй можливість скоїти інше кримінальне правопорушення за відсутності контролю з боку влади України.
Щодо розшуку.
Постановою слідчого від 04.11.2025 на підставі ст. 281 КПК України підозрювану ОСОБА_7 оголошено в розшук.
Щодо перебування підозрюваної на окупованій території.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376, Луганський район Луганської області, з 07.04.2014 року є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
Таким чином, факт тимчасової окупації території Луганського району Луганській області є загальновідомим та не потребує додаткового підтвердження Радою національної безпеки і оборони України та Президентом України, крім того він визнаний Кабінетом Міністрів України.
Факт, що підозрювана ОСОБА_7 перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується матеріалами кримінального провадження, переліченими вище.
Висновки.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
З огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_7 набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв'язку вказують слідчому судді на достатність підстави вважати, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій території України, її оголошено у розшук, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до вищевказаного переліку, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи факт її переховування від органу досудового розслідування, а також те, що у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності свідчать про вчинення нею інкримінованого їй кримінального правопорушення, беручи до уваги його тяжкість та специфіку, а також те, що у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину їй може бути призначено покарання у виді реального позбавлення волі на строк до десяти років, дані про особу підозрюваної, до неї може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Щодо застави.
Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до переліку, перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави слідчий суддя не визначає.
Інші питання.
Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, можливе після затримання особи, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, зобов'язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід за обов'язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 197 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання - задовольнити.
В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 22025130000000240, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.04.2025 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановлює ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_6 .
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1