Справа № 229/1762/15
Провадження № 6/211/226/25
іменем України
24 грудня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ніколенко Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Медведєвої А.Д.,
розглянувши в м. Кривому Розі подання головного державного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колесник О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
встановив:
головний державний виконавець Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колесник О.В. звернулася до суду з поданням, вказавши, що на виконанні у Донецькому відділі державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться зведене виконавче провадження № 79749395, до складу якого входять:
-виконавче провадження № 78986282, з виконання виконавчого листа № 2/229/825/2015; 229/1762/15-ц виданий 31.08.2015 Дружківським міським судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи судовий збір у сумі 356,85 грн;
-виконавче провадження № 78987335 з примусового виконання виконавчого листа №2/229/810/2016; 229/1528/16-ц виданий 19.08.2016, виданого Дружківським міським судом Донецької області щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит № 381-007/ФК-08 від 1.04.2008 року за період з 17.03.2015 року по 28.08.2015 у сумі 3450,72 грн. Та на користь Державної іпотечної установи судовий збір у сумі 1378 грн, тобто по 689 грн з кожного.
-виконавче провадження № 78986964 з примусового виконання виконавчого листа №2/229/825/2015; 229/1762/15-ц від 31.08.2015, виданого Дружківським міським судом Донецької області щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит № 381-007/ФК-08 від 01.04.2008 року станом на 17.03.2015 у сумі 71370,31 грн. За вказаними виконавчими документами боржником є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка згідно матеріалів виконавчого провадження зареєстрованна за адресою АДРЕСА_1 .
Стягувач ДЕРЖАВНА ІПОТЕЧНА УСТАНОВА, адреса стягувача: Україна, 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, код ЄДРПОУ 33304730 звернувся до відділу ДВС із заявою щодо винесення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника до виконання зобов'язань за рішенням суду. Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України “Про виконавче провадження», державним виконавцем 02.09.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78986282, 02.09.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78987335, 02.09.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78986964. Постановою про відкриття виконавчого провадження боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно. Загальна сума заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № 79749395 складає 84353,57 грн. з урахуванням мінімальних витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.
Державним виконавцем Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про арешт майна боржника, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення виконання рішення. Згідно відповіді МВС за боржником транспортні засоби не зареєстровано. Згідно відповіді Пенсійного фонду України, боржник як пенсіонер не значиться, особу знайдено в Реєстрі застрахованих осіб, але відсутні дані про отримання доходу. Згідно відповіді Державної податкової служби України про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, боржник за вказаним у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває.
Згідно відповіді Державної податкової служби України про джерела та суми доходів, інформація про податкового агента та суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня. З метою отримання інформації відносно боржника державним виконавцем спрямовано запити до Державної міграційної служби України щодо наявності у боржника паспорта громадянина України для виїзду за кордон, Державної прикордонної служби України щодо надання відомостей щодо перетину державного кордону України. Згідно отриманої відповіді з ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ, встановлено, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДМС, паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не оформлювався.
Згідно відповіді Державної прикордонної служби України, встановлено, що дані щодо перетину боржником державного кордону за період з 08.11.2017 по 02.12.2025 в Базі даних не виявлено.
Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у боржника є нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності: приватна, на підставі договіру купівлі-продажу. На підставі вищевикладеного, винесено постанову про арешт майна боржника. Враховуючи, що рішення до теперішнього часу не виконано, боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, просить для виконання рішення суду тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
В судове засідання головний державний виконавець не з'явилась, тому суд вважає необхідним розглянути подання за її відсутності, оскільки відповідно до частини 4 статті 441 ЦПК України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню виходячи з таких мотивів.
Справа підсудна Довгинцівському районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19.12.2024 року № 3707/0/15-24.
Судом встановлено, що на виконанні у Донецькому відділі державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться зведене виконавче провадження № 79749395, до складу якого входять:
-виконавче провадження № 78986282, з виконання виконавчого листа № 2/229/825/2015; 229/1762/15-ц виданий 31.08.2015 Дружківським міським судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи судовий збір у сумі 356,85 грн;
-виконавче провадження № 78987335 з примусового виконання виконавчого листа №2/229/810/2016; 229/1528/16-ц виданий 19.08.2016, виданого Дружківським міським судом Донецької області щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит № 381-007/ФК-08 від 1.04.2008 року за період з 17.03.2015 року по 28.08.2015 у сумі 3450,72 грн. Та на користь Державної іпотечної установи судовий збір у сумі 1378 грн, тобто по 689 грн з кожного.
-виконавче провадження № 78986964 з примусового виконання виконавчого листа №2/229/825/2015; 229/1762/15-ц від 31.08.2015, виданого Дружківським міським судом Донецької області щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит № 381-007/ФК-08 від 01.04.2008 року станом на 17.03.2015 у сумі 71370,31 грн. За вказаними виконавчими документами боржником є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка згідно матеріалів виконавчого провадження зареєстрованна за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до виконавчого листа боржник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
02.09.2025 року відкрито виконавче провадження.
02.09.2025 винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено для виконання до банківських установ.
18.12.2025 року винесено постанову про арешт майна боржника.
Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником зареєстровані певні об'єкти нерухомості.
Згідно відповіді Державної податкової служби України про джерела та суми доходів, інформація про податкового агента та суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня. З метою отримання інформації відносно боржника державним виконавцем спрямовано запити до Державної міграційної служби України щодо наявності у боржника паспорта громадянина України для виїзду за кордон, Державної прикордонної служби України щодо надання відомостей щодо перетину державного кордону України. Згідно отриманої відповіді з ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ, встановлено, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДМС, паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не оформлювався.
Згідно відповіді Державної прикордонної служби України, встановлено, що дані щодо перетину боржником державного кордону за період з 08.11.2017 по 02.12.2025 в Базі даних не виявлено.
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
У пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 року за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга №23468/02, § 70).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N43, §60)...».
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 331/8536/17-ц.
Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Крім того, слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України щодо судової практики вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 1 лютого 2013 року, поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Однак заявником такий факт не доведено поза розумним сумнівом.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися саме у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Наявність у боржника невиконаних зобов'язань у виконавчому провадженні сама по собі не є підставою для обмеження його права на виїзд за межі України.
Оскільки суд має повноваження щодо обмеження у праві виїзду боржника виключно у випадку його ухилення від виконання рішення суду, а належних доказів цілеспрямованого ухилення боржника від виконання рішення суду на час звернення до суду з поданням заявником не надано, як і доказів на підтвердження того, що боржник дійсно має намір на виїзд за кордон, суд не знаходить підстав для задоволення подання.
Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд, -
постановив:
в задоволенні подання головного державного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колесник О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 24 грудня 2025 року.
Суддя Д.М.Ніколенко