Номер провадження: 11-кп/819/622/25 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 766/5954/23 Доповідач ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер справи: 766/5954/23
22.12.2025 м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17.11.2025, якою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,
продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 15.01.2026 включно.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023230000000420, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.11.2025 задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 до 15.01.2026 включно.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17.11.2025 скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати щодо нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Свої доводи мотивує тим, що Херсонський міський суд Херсонської області 17.11.2025 повторно розглянув клопотання прокурора про продовження тримання під вартою від 16.09.2025. Таким чином, суд першої інстанції постановив дві ухвали про продовження тримання під вартою 24.09.2025 і 17.11.2025, що становить загалом 114 днів, чим порушив ч.1 ст.197 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 на підтримання апеляційних вимог сторони захисту, думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Положеннями ст.331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 не завершений, а тому суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
У клопотанні про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 прокурор зазначає, що ризики, які існували на момент обрання найбільш суворого запобіжного заходу не зменшились, зокрема, він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, з конфіскацією майна чи без такої, що може стати причиною для переховування від суду з метою уникнення покарання. Крім того, він може незаконно впливати на свідків.
Ухвалюючи рішення про продовження строку тримання під вартою
щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , суд виходив з того, що за приписами ч.6 ст.176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
З матеріалів провадження випливає, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.
Ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу, що виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, не зменшились.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , визначених ч.1 ст.177 КПК України, суд врахував можливість у обвинуваченого переховуватись від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, може вживати заходів до його уникнення.
Також він може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадження, враховуючи ту обставину, що допит свідків на цій стадії судового розгляду справи не завершено.
Станом на день розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, зазначені ризики не змінились.
Крім того, при вирішенні зазначеного клопотання суд взяв до уваги в сукупності обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 , у разі доведення обвинувачення про вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого; відсутність достовірних відомостей про наявність міцних соціальних зв'язків, як то перебування на утриманні неповнолітніх дітей, перебування в офіційному шлюбі або наявність офіційного місця роботи.
Судом також враховано вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 , які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості його утримання під вартою до суду не надходило, що дало можливість зробити висновок про те, що його стан здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Крім того, судом враховано той факт, що за правилами ч.6 ст.176 КПК України щодо ОСОБА_8 можливе застосування запобіжного заходу виключно у виді тримання під вартою.
При цьому колегія суддів зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 , не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст.177 КПК України.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, суд врахував реальну наявність ризиків, а також суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Ці обставини встановлені ухвалою суду при обранні заходів забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , однак дані ризики на цей час не припинили існувати та не зменшились.
Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
На переконання колегії суддів, зазначені обставини свідчать про необхідність продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 та неможливість застосування щодо нього іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
В межах вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не вирішується питання про доведеність або недоведеність вини особи в обсязі висунутого обвинувачення, не перевіряються докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи, не надається оцінка доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, що є предметом перевірки під час судового розгляду справи у суді першої інстанції та вирішується судом при ухваленні відповідного судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження по суті. Тому доводи апелянта з цього приводу є неприйнятними.
Відповідно до оскаржуваної ухвали суду, в ній зазначені ризики, які існують на час розгляду відповідного клопотання прокурора, які не зменшилися та не припинили існувати.
Отже, подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також при вирішенні питання суд першої інстанції взяв до уваги обставини, які передбачені ст.178 КПК України, в їх сукупності, а саме: тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положеньч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що посилання обвинуваченого ОСОБА_8 на те, що Херсонський міський суд Херсонської області 17.11.2025 повторно розглянув клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою від 16.09.2025 є безпідставними, оскільки матеріали кримінального провадження містять клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , яке сформовано в системі «Електронний суд» 14.11.2025, а відповідно до штампу, зареєстровано Херсонським міським судом Херсонської області 17.11.2025.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання обвинуваченим ОСОБА_8 процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Під час вивчення матеріалів провадження будь-яких фактів порушення конституційних прав обвинуваченого ОСОБА_8 на свободу та особисту недоторканість, колегією суддів не встановлено.
А тому доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора є неспроможними та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 17.11.2025 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 до 15.01.2026 включно - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4