Справа № 128/3269/20
Провадження № 22-ц/801/2537/2025
Категорія: 68
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
23 грудня 2025 рокуСправа № 128/3269/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Оніщука В. В., Стадника І. М.,
з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року про закриття провадження, постановлену під головуванням судді Шевчук Л. П. в залі суду в м. Вінниці,
в цивільній справі № 128/3269/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
встановив:
Короткий зміст вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, а саме, визнання за позивачем 1/2 частки спільного майна подружжя: земельної ділянки з кадастровим номером 0520685200:06:001:0305 та об'єкта незавершеного будівництва.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя закрито в зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_2 відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 15 січня 2025 року у вигляді арешту:
- земельної ділянки, площею 0,0396 га, кадастровий номер 0520685200:06:001:0305, цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва;
- об'єкту незавершеного будівництва (садовий будинок), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 15 листопада 2021 року у вигляді заборони суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо будинку (садового будинку) за адресою: АДРЕСА_2 .
Повернуто відповідачці ОСОБА_3 долучений за її клопотанням до матеріалів цивільної справи мобільний телефон марки «Apple» моделі «iPhone 6» ( НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 ), який упакований в спеціальний пакет Експертної служби МВС України №5720158.
Закриваючи провадження у справі, на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач помер, а правовідносини у справі не допускають правонаступництва, тому наявні підстави для закриття провадження у справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому судом було неповно з'ясовано обставини, які мали значення для справи (які саме вимоги були заявлені померлим позивачем, чи допускають правонаступництво спірні відносини), не було доведено обставини, які мали значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи.
За наслідками розгляду апеляційної скарги просить скасувати ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Войтко Ю. Б., судді: Матківська М. В., Сопрун В. В.
На виконання вимог ухвали Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2025 року матеріали вказаної судової справи надійшли до суду апеляційної інстанції 10 листопада 2025 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 листопада 2025 року поновлено особі, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року, апеляційну скаргу залишено без руху з тих підстав, що її оформлено з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України.
На виконання вимог зазначеної ухвали 01.12.2025 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана засобами поштового зв'язку 26.11.2025, про усунення недоліків апеляційної скарги.
04.12.2025 судді Матківська М. В., Сопрун В. В. подали заяви про самовідвід в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають їм приймати участь у розгляді цієї справи в апеляційному порядку.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 грудня 2025 року задоволено заяви про самовідвід суддів Матківської М. В., Сопруна В. В.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2025 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: головуючий (суддя-доповідач) Войтко Ю. Б., Міхасішин І. В., Стадник І. М.
Враховуючи те, що суддя Міхасішин І. В. також входив до складу колегії суддів при попередньому розгляді цієї справи в апеляційному суді та в постанові від 29 жовтня 2025 року висловив свою позицію щодо оспорюваного питання, тому заявив самовідвід у цій справі, який ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 грудня 2025 року задоволено.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2025 визначено склад колегії суддів для розгляду зазначеної справи: головуючий (суддя-доповідач) Войтко Ю. Б., Оніщук В. В., Стадник І. М.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 грудня 2025 року, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у цій справі.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2025 року справу призначено до розгляду 23 грудня 2025 року о 12 год. 00 хв., з повідомленням учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Основними доводами апеляційної скарги є те, що зазначена справа стосується прав та інтересів ОСОБА_1 , оскільки він є кредитором позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його дружини ОСОБА_4 за договором позики від 11 лютого 2025 року.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою вирішив питання про його права та охоронювані законом інтереси, як кредитора померлого позивача і його правонаступника, оскільки він як кредитор буде позбавлений можливості задовольнити свої вимоги у випадку відчуження єдиного майна, співвласником якого був позивач ОСОБА_2 . При цьому, ухвала суду скасовує заходи забезпечення позову і відкриває шлях до зловживань.
Отже, передчасно закривши провадження та скасувавши заходи забезпечення позову, які були вжиті за заявою позивача ОСОБА_2 , суд першої інстанції позбавив спадкоємців ОСОБА_2 можливості вступити у справу як правонаступників, оскільки правовідносини з поділу майна подружжя допускають правонаступництво, а також позбавив ОСОБА_1 можливості вступити у справу, як третя особа чи в іншому статусі.
Відповідач ОСОБА_3 не скористалася своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подала, що за положеннями частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Позиція учасників справи у судовому засіданні
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, засобами поштового зв'язку направив до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Шикунова А. О. в судовому засіданні заперечила вимоги апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 підлягає закриттю, з урахуванням наступного.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема, забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
За змістом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Конструкція статті 352 ЦПК України у системному тлумаченні з частиною першою статті 17 ЦПК України, з врахуванням принципу верховенства права, складовою якого є доступ до суду, дає підстави дійти висновку, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційний перегляд справи виключно у випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства особа, яка не брала участі у справі, може подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним судовим рішенням безпосередньо вирішено питання про її права, свободи або про її обов'язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цієї осіб.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) зроблено висновок, що питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
У постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 2-4392/09, постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 638/21181/15-ц, постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 705/2-1281/2010 Верховний Суд дійшов висновку, що особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов'язки цих осіб. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 1715/2798/12 також зазначається, що в залежності від того, чи вирішувалось судовим рішенням питання про права та обов'язки особи, яка його оскаржує, визначається право на оскарження такого рішення. Судове рішення, що оскаржується особою, яка не залучалась до розгляду справи, повинно безпосередньо впливати на обсяг прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/12 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13 (провадження № 61-41547сво18).
З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ( стаття 1218 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи при житті ОСОБА_2 23 червня 2025 року склав заповіт, у якому все своє майно а також усе те, на що він матиме право на момент його смерті, заповів дружині ОСОБА_4 (а.с.133).
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 вказує на те, що 11 лютого 2025 року між ним та позичальником ОСОБА_4 укладено договір позики (а.с.152).
Апеляційний суд, розглядаючи подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року про закриття провадження у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_2 , з'ясовує питання чи було безпосередньо встановлено, змінено, обмежено або припинено права та обов'язки апелянта.
Предметом спору у цій справі є поділ майна подружжя а саме, визнання за позивачем 1/2 частки спільного майна подружжя: земельної ділянки з кадастровим номером 0520685200:06:001:0305 та об'єкта незавершеного будівництва.
Посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що ухвала про закриття провадження у цій справі, порушує його право як кредитора померлого позивача і його правонаступника, оскільки він буде позбавлений можливості задовольнити свої вимоги у випадку відчуження єдиного майна, співвласником якого був позивач ОСОБА_2 , не є тими обставинами, які вирішувалися судом при ухваленні оскаржуваної ухвали суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянтом не було надано належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження того, що оскаржуваною ухвалою у розумінні положень статті 352 ЦПК України було вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_1 , а посилання апелянта на те, що встановлені в оскаржуваній ухвалі обставини можуть призвести до настання для нього негативних наслідків як для кредитора ОСОБА_4 за договором позики від 11 лютого 2025 року, укладеного між ним та ОСОБА_4 , що позбавило апелянта вступити у справу, як третю особу чи в іншому статусі, на підставі вказаного договору, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки не мають нерозривного правового зв'язку із результатом вирішення питання про закриття провадження в справі у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_2 .
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки колегією суддів встановлено відсутність порушення оскаржуваною ухвалою прав та інтересів апелянта.
У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Ураховуючи викладене, оскільки оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалося, тому на підставі статті 362 ЦПК України апеляційне провадження підлягає закриттю.
Керуючись статтями 352, 362, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року про закриття провадження в цивільній справі № 128/3269/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений 24 грудня 2025 року.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: В. В. Оніщук
І. М. Стадник