Справа №766/13493/25
н/п 1-кп/766/4318/25
про продовження запобіжного заходу
17.12.2025
Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції, Миколаївський СІЗО),
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025231080000801 від 20.06.2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою ст. 185, частиною четвертою ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 13.07.2025 (справа №766/10549/25, н/п 1-кс/766/5727/25) стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05 вересня 2025 року, включно, без визначення застави.
01.09.2025 року у вказаному кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт та скеровано його до Херсонського міського суду Херсонської області.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.09.2025 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове на 04.09.2025 року об 11.00.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області 04.09.2025 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого продовжено до 02 листопада 2025 року включно, з визначенням застави 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області 27.10.2025 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого продовжено до 19 грудня 2025 року включно.
17.12.2025 року у судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого на строк 60 днів без визначення розміру застави, на підставі частини третьої ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК)
І. Позиція сторони обвинувачення
Клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі до восьми років, а томуможе умисно ухилятися від явки до суду або переховуватись від суду, чим може перешкоджати подальшому розгляду кримінального провадження.
Так, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і передбачене покарання за його вчинення, ОСОБА_4 може умисно ухилятися від явки до суду, чим може перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження. Про вказані наміри ОСОБА_4 , вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх грубе порушення, вчинивши самовільне залишення військової частини та за час відсутності на військовій службі вчинив два тяжкі злочини.
Крім того, обвинувачений, перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.
Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції обвинуваченого задля запобігання можливості переховуватися від суду і слідства, впливати на свідків та потерпілих та перешкоджати виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_4 буде саме тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Прокурор зауважує, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування ОСОБА_4 , виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, продовження протиправної діяльності.
Запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор вважає, що найбільш доцільним є застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а інший, більш м'який, запобіжний захід не зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та запобігти наведеним вище ризикам.
ІІ. Позиція сторони захисту
Захисник заперечував проти цього клопотання. Подав клопотання про скасування запобіжного заходу, зазначивши таке.
Наразі, враховуючи стадію кримінального провадження і її процесуальний етап, суду не представлено і в розпорядження суду не передано доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що унеможливлює для суду будь-які оціночні висновки про вагомість доказів без їх дослідження і оцінки на предмет належності, допустимості, достовірності та достатності.
Поряд з цим, в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_4 заявлено про визнання своєї причетності до обставин, які становлять собою зміст пред'явленого обвинувачення, що визначає відсутність потреби доказувати обставини, як за рахунок допиту потерпілої особи, так і допиту свідків. Отже, припущення імовірності впливу ОСОБА_4 на свідків з метою схиляння їх до надання певного змісту показань, не є розумним припущенням і не може обґрунтовувати твердження про реальне існування загроз кримінальному провадженню.
3гідно приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою визначено як винятковий запобіжний захід, застосування якого визначається презумпцією доказування прокурором нездатності жодного із більш м'яких запобіжних заходів запобігти заявленим і доказано існуючим ризикам із числа, передбачених ст. 177 цього Кодексу.
На обставини, що визначають винятковість потреби тримання ОСОБА_4 під вартою і недостатність будь-якого іншого запобіжного заходу із триманням під вартою не пов'язаного, при обранні і продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу, прокурор не покликався, оскільки такі обставини відсутні як юридичні факти.
Обвинувачений ОСОБА_4 будь-якими патологічними залежностями, що могли би впливати на вольові або поведінкові прояви не обтяжений.
ОСОБА_4 зареєстрований і до затримання проживав в будинку АДРЕСА_1 . Однак не проживає за вказаною адресою через небезпеку ворожих обстрілів населеного пункту Білозерка, який перебуває в зоні бойових дій. При цьому, має родину, перебуває у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_6 , батько якої - ОСОБА_7 надав суду свою згоду на постійне проживання ОСОБА_4 в його будинку АДРЕСА_2 .
Обвинувачений ОСОБА_4 виявив готовність повернутись до військової служби у Збройних Силах України, в яких проходив службу до затримання. При цьому, підстави вважати, що служба залишена ним не на правових підставах відсутні.
ОСОБА_4 є раніше не судимим - таким, що ніколи не притягався до кримінальної відповідальності; не перебуває в процесуальному положенні підозрюваного; не являється фігурантом будь - яких інших кримінальних проваджень.
З огляду на характер інкримінованого протиправного діяння і об'єкт протиправного посягання, майнова шкода до відшкодування потерпілим не заявлялась.
Обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє своє процесуальне положення обвинуваченого, обізнаний про процесуальні обов'язки і правові наслідки їх невиконання; готовий. сумлінно їх виконувати.
Станом на 17.12.2025 року ОСОБА_4 перебуває під вартою в місці несвободи 160 днів.
Надалі, захисник, покликаючись на судову практику ЄСПЛ, зокрема на рішення ЄСПЛ у справі «Хайредінов проти України» (Заява N 38717/04), зазначив, що наведені доводи є достатніми для висновку, що ризики, які були підставою взяття під варту ОСОБА_4 на початку досудового розслідування, втратили свою актуальність, зникли зі зміною об'єктивних обставин за підсумком проведення досудового розслідування, а діючий запобіжний захід у виді тримання під вартою підлягає скасуванню як такий, що не виправдовує визначеної законом мети.
ІІІ. Мотиви Суду
Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
Суд звертає увагу, що аргументи прокурора щодо продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого залишилися таким ж, які були предметом розгляду у судовому засіданні 04.09.2025 року під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою. За результатами цього розгляду Судом було ухвалено рішення про задоволення клопотання та продовження строку запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
В судовому засіданні захисник заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, подав до суду клопотання про скасування запобіжного заходу. Обвинувачений погодився з аргументами захисника, проти клопотання прокурора також заперечував.
Вирішуючи клопотання захисника, Суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що в разі визнання обставин кримінального правопорушення і визнання обвинуваченим своєї вини у вчинених злочинах, а також усвідомлення ним і підтвердження кваліфікації інкримінованих діянь, то ризики, що вказані в частині першій ст. 177 КПК України, значно зменшуються.
Однак, допит обвинуваченого, що розпочатий під час судового розгляду наразі ще не завершений, а тому робити висновок про визнання обвинуваченим своєї вини, обставин кримінальних правопорушень і усвідомлення свого становища, як обвинуваченого, на думку Суду ще зарано. А тому вирішення клопотання є передчасним.
Отже, мотиви Суду стосовно продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого викладені у вищенаведеній ухвалі від 04.09.2025, і Суд вважає їх вичерпними, виходячи із наведених аргументів сторін кримінального провадження.
Мотиви Суду щодо можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави змінилися з огляду на те, що обвинувачений не має можливості внести заставу як особисто, так і через заставодавців, у розмірі, визначеному попередньою ухвалою Суду від 04.09.2025, а саме в мінімальному розмірі, встановленому в пункті 2 частини п'ятої ст. 182 КПК України. Відтак, на думку Суду, визначення застави в ухвалі Суду щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для обвинуваченого не буде вважатися альтернативним запобіжним заходом.
Отже, Суд дотримується раніше викладеного висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та зможе запобігти ризикам, вказаним у ст. 177 КПК України.
При цьому Суд, з огляду на вимоги КПК, нагадує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Суд, оцінюючи обґрунтування прокурора, дані особи обвинуваченого вважає, що наявність ризиків, зазначених в клопотанні, прокурором доведена, тобто Суд вважає, що існує велика ймовірність того, що обвинувачений може ухилятися від суду, оскільки усвідомлення тяжкості покарання за вчинені злочини є вагомою причиною для вчинення дій задля уникнення відповідальності. Також існує ймовірність впливу на свідків з метою схиляння їх до дачі показань вигідних для обвинуваченого, також задля уникнення відповідальності за вчинені злочини. До того ж існує ймовірність продовження скоєння злочинів обвинуваченим, оскільки він, самовільно залишивши частину, вчинив військовий злочин та під час цього вчинив ще два тяжких злочини.
Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створити загрозу суспільству.
Відтак, за переконанням Суду тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення (у виді позбавлення волі на строк до восьми років є вагомою, хоча і не єдиною, підставою спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінкуобвинуваченого та припустити, що обставини, які перелічені в ст. 177 КПК можуть настати при обранні більш м'якого запобіжного заходу чи в разі його скасування.
Водночас Суд вважає, що аргументи сторони захисту не були переконливими в тому, що в разі звільнення обвинуваченого з під варти (отримання ним свободи) є умови, за яких останній дотримається (виконає) своїх обов'язків щодо недопущення порушення прав та інтересів як інших осіб, так і суспільства та держави в цілому і не допустить спроб вчинити дії, що передбачені приписами ст. 177 КПК України.
Виходячи з перелічених обставин у сукупності, Суд зауважує, що в даному випадку (виходячи з позиції сторін і ступеню доведеності обставин) обґрунтована наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого.
З цих підстав,
керуючись статтями 176-178, 182, 183, 197, 199, 369-372, 392, 395 КПК України,
1. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
2. Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Херсонського районного суду Херсонської області від 13.07.2025 (справа №766/10549/25, н/п 1-кс/766/5727/25), стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до «14» лютого 2026 року включно.
3. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лагерне поле, 5).
4. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
5. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
СуддяОСОБА_1