Справа № 599/267/25Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г.
Провадження № 22-ц/817/1047/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
09 грудня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участі секретаря - Хоміцька С.О.
та представника відповідача - адвоката Жеребецької І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу № 599/267/25 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", інтереси якого представляє адвокат Клименко Тарас Васильович, на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025 року, ухваленого суддею Чорною В.Г., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
у лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених вимог зазначають, що 14.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТзОВ «Бізнес Позика» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим укладено Договір № 484124-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями.
ТзОВ «Бізнес Позика» 14 березня 2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 484124-КС-004 про надання кредиту на умовах визначених офертою.
Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» направлено Бабію Р.П. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9440, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 14.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №484124-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до договору товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» надає позичальникові грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (кредит), а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (проценти за користування кредитом) нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у відповідних розмірах. Відповідач порушив умови договору, суму кредиту в повному обсязі не повернув, внаслідок чого станом на 08 лютого 2025 року виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 51635,91 грн, яка складається: з суми прострочених платежів по тілу кредиту 17444,69 грн; суми прострочених платежів по процентах 34191,22 грн; суми прострочених платежів за комісією 0,00 грн.
З наведених підстав просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором, та понесені судові витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025 року задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», заборгованість у розмірі - 26691,73 грн (двадцять шість тисяч шістсот дев'яносто одна гривня сімдесят три копійки) та судові витрати - суму сплаченого судового збору в розмірі 1259,65 грн (одна тисяча двісті п'ятдесят дев'ять гривень шістдесят п'ять копійок).
В апеляційній скарзі представник ТзОВ "Бізнес позика" - адвокат Клименко Т.В. просить змінити рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025 року в частині стягнення заборгованості по відсотках з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Бізнес позика" з 9147,04 грн на грошову суму у розмірі 34191,22 грн. В решті рішення залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та помилково ототожнив поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку в день, яка встановлена в кредитному договорі.
Зазначає, що суд дійшов хибного висновку про нікчемність встановлених у Кредитному договорі процентних ставок в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" та дійшов неправильного висновку про їх невідповідність максимальному розміру денної процентної ставки відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
Внаслідок цього, суд першої інстанції неправомірно зменшив розмір процентів за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню з відповідача на користь по позивача за кредитним договором.
Зазначає, що у кредитному договорі встановлені дві фіксовані процентні ставки (стандартна та знижена), які нараховувалися щоденно на залишок заборгованості за кредитним договором.
Згідно графіку платежів було погоджено, що якщо позичальник сплачує заборгованість згідно графіка платежів (без порушень), то треба сплатити по договору 51 960,00 грн, з яких по процентах - 28 960,00 грн, оскільки з кожним платежем сума загального боргу на яку нараховується кожного дня проценти зменшується.
Отже, загальна сума до сплати по відсоткам дійсно становила б 28 960,00 грн лише у випадку належного виконання позичальником зобов'язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів.
Однак, боржником було сплачено лише частково на погашення кредиту (на суму 25 368,29 грн., з яких по процентам - 19 812,98 грн) за договором № 484124-КС-004 про надання кредиту, чим порушено зобов'язання, встановлені договором, що цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки - що чітко і заздалегідь було погоджено сторонами кредитного договору у пункті 3.2.2 Договору.
Згідно графіку платежів відповідач мав зробити третій плановий платіж 25.04.2024 у розмірі 4 330,00 грн., однак платіж не був зроблений, тому з 26.04.2024 почалось прострочення заборгованості за кредитом, а після спливу 7 (семи) днів, починаючи з восьмого дня - 03.05.2024 почалось нарахування процентів за користування кредитом по стандартній процентній ставці - у відповідності до пункту 3.2.2 Договору.
Відповідно в період з 14.03.2024 по 02.05.2024 включно проценти нараховувались по зниженій (пільговій) процентній ставці.
У період з 03.05.2024 по 29.08.2024 включно проценти нараховувались по
стандартній процентній ставці - 2,00000000%, як це було погоджено сторонами заздалегідь при укладенні договору , а не по штрафній санкції, як про це вказав суд першої інстанції.
Отже, відповідачем встановлений графік погашення заборгованості вчасно не виконувався, унаслідок чого, починаючи з восьмого дня прострочення першого платежу, почалось нарахування процентів за стандартною ставкою - 2,00000000%, а саме з 03.05.2024 по 29.08.2024 включно і після 29.08.2024 не нараховувались.
Таким чином, проценти за користування кредитом у загальній сумі 34191,22 грн включають в себе: нараховані за зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,15011689% в день - у сумі 4 824,75 грн. у період з 14.03.2024 по 02.05.2024 (включно) плюс нараховані за стандартною процентною ставкою 2,00000000% в день - у сумі 29 366,47 грн. у період з 03.05.2024 по 29.08.2024 (включно).
Також, з розрахунку заборгованості вбачається, що штрафні санкції за неналежне виконання умов договору не нараховувались та не входять складу позовних вимог, а проценти за користування кредитом після 29.08.2024 не нараховувались і вже з 30.08.2024 їх розмір залишився незмінним - 34 191,22 грн (з урахуванням здійснених платежів).
Отже, з вищевикладеного вбачається, що розрахунок заборгованості наданий позивачем по кредитному договору №484124-КС-004 повністю відповідає умовам договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Жеребецька І.О. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025 року по справі № 599/267/25 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» - без задоволення.
Вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Позиція заявника зводиться виключно до незгоди з рішенням суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит на суму 20 000,00 грн строком до 29 серпня 2024 року.
Відсотки за користування кредитом складають 28 960,00 грн та 3000,00 грн -комісія. Загальні витрати по кредиту - 51 960, 00 грн.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується позивачем, що відповідачем частково сплачено грошові кошти в сумі 25 368,29 грн., які зараховані апелянтом в погашення процентів за користування кредитом у розмірі 19 812,98 грн., відповідно за тіло кредиту - 2 555,31 грн та 3000,00 грн - комісії.
Таким чином, вимога про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 34 191,22 грн є безпідставною та необґрунтовано. Будь-яке нарахування додаткових (збільшеної процентної ставки) процентів за користування кредитом не відповідає нормам чинного законодавства.
Крім того, встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв'язку з цим рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального права.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Жеребецька І.О. в судовому засіданні апеляційної скарги не визнав, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
ТОВ "Бізнес Позика", інтереси якого представляє адвокат Клименко Т.В. в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката Жеребецької І.О., проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", інтереси якого представляє адвокат Клименко Тарас Васильович, на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до п.113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджено-го рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.
Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у змішаній формі з метою процесуальної економії, дотримання розумних строків та уникнення зволікань, що відповідає принципам та завданням цивільного судочинства.
Також, як видно з апеляційної скарги, заявником фактично оскаржується рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08.08.2025 в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 9147,04 грн, тому апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом - не перевіряється.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» 14 березня 2024 року ініціювало надання ОСОБА_1 інформації про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що були запропоновані, виходячи із обраних позичальником умов кредитування, що стверджується паспортом споживчого кредиту, який підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора UA-5056.
14 березня 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) про укладення Договору №484124-КС-004 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма, далі - Договір).
14 березня 2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №484124-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9440, номер телефону: НОМЕР_2 14.03.2024 13:02:48).
14 березня 2024 року між сторонами було укладено Договір про надання кредиту №484124-КС-004 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з Розділу 2 Предмет Договору, ТОВ «Бізнес Позика» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту - 24 тижні. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,14874498, фіксована. Комісія за надання Кредиту: 3000,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту 20 000,00 грн. Строк дії Договору - до 29 серпня 2024 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 51960,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9127,54 процентів.
Позичальник підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9440 в порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
У Анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи) вказані анкетні дані ОСОБА_1 , серія та номер паспорта, сума бажаного кредиту, а також номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_3 .
Відповідно до відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 21.06.2025, на ухвалу суду, вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_4 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 (а.с.116).
За змістом виписки за договором №б/н за період 14 березня 2024 року - 29 серпня 2024 року в АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» щодо рахунку ОСОБА_1 , яка складена 21 червня 2025 року, на картку відповідача НОМЕР_3 , 14 березня 2023 року було здійснено зарахування коштів у сумі 20 000,00 грн (а.с.111 - 112 зворіт).
Згідно наданого розрахунку заборгованості, позичальником частково здійснювалися платежі на погашення кредиту, на загальну суму 25368,29 грн, проте станом на 08 лютого 2025 залишок заборгованості за кредитом складає 51 635,91 грн, з яких: за кредитом - 17 444,69 грн, по відсотках - 34 191,22 грн (а.с. 162-164).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не в повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання, чим порушив права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з нього в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості в сумі 26691,73 грн: заборгованість по тілу кредиту 17444,69 грн та заборгованість за процентами 9147,04 грн.
Проте, колегія суддів з такими висновками суду в повному обсязі погодитися не може, з огляду на таке.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за особливостями укладення кредитного договору в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA - 9440, 14.03.2024 уклав договір про надання кредиту №484124-КС-004 з ТОВ «Бізнес Позика».
Отже, у відповідності до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній формі кредитний договір.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання перед відповідачем за договором про надання кредиту виконало та надало йому кредит в сумі 20 000 грн, що підтверджується випискою за договором №б/н від 14.03.2024, з якої встановлено, що 14 березня 2024 року на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 було здійснено зарахування коштів у сумі 20 000,00 грн.
Таким чином, встановивши факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика», заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20 000 грн.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 9147,04 грн колегія суддів в повному обсязі не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, виходячи з такого.
Так, відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються".
Відповідно до пункту 15 статті 14 цього Закону в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 426/4264/19.
У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що на підтвердження доказів перебування ОСОБА_1 на службі в Збройних Силах України та наявності у нього статусу військовослужбовця, відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено копію довідки військової частини НОМЕР_5 № 1839/3068 від 05.08.2024 про перебування солдата ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 з 16.07.2024 (а.с. 36).
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що з 16.07.2024 відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який проходив службу у військовій частині НОМЕР_5 .
Отже, в період виникненням зобов'язання між сторонами за кредитним договором № 484124-КС-004 від 14 березня 2024 року, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення - відповідач має статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто у нього був відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом.
У зв'язку з наведеним, враховуючи період перебування відповідача на військовій службі з 16 липня 2024 року, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_5 № 1839/3068 від 05.08.2024 (а.с.36) та виникненням зобов'язання між сторонами за кредитним договором від 14 березня 2024 року, то період нарахування відсотків за кредитним договором становить з 14 березня 2024 року по 15 липня 2024 року.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за процентами за кредитним договором нараховувалась в період з 14.03.2024 по 29.08.2024 нараховувалось за відсотковою ставкою 1,15% та 2,0% та становить 34 191,22 гривень.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Отже наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20 серпня 2024 року - 1% від суми кредиту за кожен день.
Визначаючи розмір заборгованості за відсотками, суд першої інстанції не врахував поетапного зменшення розміру денної процентної ставки та нездійснив перерахунок відсотків за кредитним договором, внаслідок чого, наведений судом першої інстанції розрахунок заборгованості, виходячи із максимальної денної процентної ставки 1% за весь період кредитування, є неправильним.
Водночас колегія суддів частково не погоджується і з доводами апеляційної скарги про те, що розмір і порядок нарахування відсотків за користування кредитом визначаються сторонами, а тому нарахування відсотків за період з 14.03.2024 по 29.08.2024 позивачем правомірно здійснювалось за відсотковою ставкою 1,15% та 2,00% за кожен день користування кредитом відповідно до умов договору, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, що договір між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 про надання кредиту № 484124-КС-004 був укладений 14.03.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року), отже, станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений Законом України «Про споживче кредитування», лише у розмірі 2, 5 % та 1,5% .
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.162-164) вбачається, що заборгованість відповідача за процентами в період з 14.03.2024 по 02.05.2024 нараховувалась за відсотковою ставкою 1,15%, що не суперечить вимогам вищезазначених норм законодавства та становить 4824,75 грн.
Разом з тим, за період із 03.05.2024 по 15.07.2024 позивачем нараховувалися відсотки у розмірі 2,00 % за кожен день користування кредитом, тоді як максимальний розмір не міг перевищувати 1,5 %, а тому за вказаний період слід здійснити перерахунок нарахованих відсотків за користування кредитом з 03.05.2024 по 20.05.2024 (18 днів) * 300 грн (1.5% від тіла кредиту 20 000 грн ) = 5400 грн.
В подальшому, з 21.05.2024 по 23.05.2024 (3 дні) * 281,37 грн (1.5% від 18 757,97 грн із урахуванням сплати заборгованості за тілом кредиту) = 844,11 грн;
З 24.05.2024 по 15.07.2025 (53 дні) * 261,67 грн (1.5% від 17 444,69 грн із урахуванням сплати заборгованості за тілом кредиту) = 13868,51 грн
Відтак заборгованість за відсотками за період з 14.03.2024 по 15.07.2024 становить 11 787,14 грн (4824,75 грн + 5400 грн + 844,11 грн +13868,51 грн -13150,23 грн сплата відповідачем заборгованості за відсотками).
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, перерахунок відсотків відповідно до пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не здійснив та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за договором № 484124-КС-004 про надання кредиту від 14 березня 2024 року лише в розмірі 9147,04 грн.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» слід задовольнити частково, рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за відсотками за договором № 484124-КС-004 про надання кредиту від 14 березня 2024 року в розмірі 9147,04 грн змінити, збільшивши суму стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» відсотків з 9147,04 грн до 11787,14 грн.
В решті рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025 року, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17 444,69 грн - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", інтереси якого представляє адвокат Клименко Тарас Васильович, задовольнити частково.
Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за відсотками за договором № 484124-КС-004 про надання кредиту від 14 березня 2024 року в розмірі 9147,04 грн змінити, збільшивши суму стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» відсотків з 9147,04 грн до 11787,14 грн.
В решті - рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення виготовлений 17 грудня 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома