Єдиний унікальний №333/5741/25 Головуючий в 1 інст. Тучков С.С.
Провадження №33/807/1109/25 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
21 листопада 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Богач А.О., прокурора Фоміної Г.В., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Богач А.О. на постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 3 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, РНОКПП - НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, стягнуто судовий збір,-
Су3дом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка 17 липня 2023 року припинила виконання обов'язків поліцейського відділення № 1 взводу № 1 роти конвойної служби ГУНП в Запорізькій області, тобто діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави та відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП є суб'єктом відповідальності за порушення вимог п. 2-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП, а саме: 28 лютого 2025 року, о 18-57 годині, несвоєчасно подала без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні).
Крім того, ОСОБА_1 , будучи особою, яка 17 липня 2023 року припинила виконання обов'язків поліцейського відділення № 1 взводу № 1 роти конвойної служби ГУНП в Запорізькій області, тобто діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування та відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП є суб'єктом відповідальності за порушення вимог пункту 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», дія якої була відновлена з 12.10.2023 року, з дня вступу Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП, а саме: 16 червня 2025 року, о 20-41 годині, тобто несвоєчасно, без поважних причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Богач А.О., в інтересах ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій вказала на помилковість висновків суду про те, що датою виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є дата складання протоколів про такі адміністративні правопорушення, що в свою чергу призвело до неправильного застосування місцевим судом положень ст. 38 КУпАП та незастосування п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП до спірних правовідносин.
Зауважила, що при перевірці дотримання строків накладення на особу адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, підлягає з'ясуванню фактичний момент виявлення такого проступку, оскільки саме з дня такого виявлення повинні обчислюватися строки притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Посилаючись на положення ч. 4 ст. 38 КУпАП зазначила, що адміністративне стягнення може бути накладено з дня його виявлення, тобто з часу, коли цей факт був підтверджений зібраними під час перевірки доказами та документами. При цьому, моментом виявлення порушення, пов'язаного з корупцією, є момент отримання інформації про таке правопорушення уповноваженими особою чи органом державної влади.
Звертає увагу суду, що складання протоколу є окремою процесуальною дією, яка вчинена на підставі вже раніше виявленого факту порушення. А факт виявлення порушення - це окрема подія, що завжди передує складанню протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто, день складання протоколу не пов'язується з днем виявлення адміністративного правопорушення.
Посилаючись на ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» та п 27 р. ХІІІ Прикінцеві положення ЗУ «Про запобігання корупції» зазначила, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності вищевказаного закону, подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у ч. 7-14 ст. 45 цього закону подають відповідні декларації у строки, встановлені ч. 7-14 ст. 45 цього закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Наголосила, що зі змісту протоколу № 18 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією слідує, що 12 жовтня 2023 року у ОСОБА_1 виник обов'язок до 31 січня 2024 року подати декларацію, за період не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні).
Зі змісту протоколу № 19 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією слідує, що у ОСОБА_1 , як особи, яка 17 березня 2023 року припинила діяльність з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, виник обов'язок до 1 квітня 2024 року подати в установленому порядку декларації за минулий час, тобто за 2023 рік.
Отже, днем вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, є 31 січня 2024 року та 1 квітня 2024 року.
Акцентує, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції минув 6-ти місячний строк накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, оскільки вчинені нею адміністративні правопорушення було виявлено 19 лютого 2024 року та повторно виявлено 10 лютого 2025 року, що підтверджується матеріалами справи.
Просить скасувати постанову судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 3 вересня 2025 року, провадження в справі за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Разом із апеляційною скаргою, адвокат Богач А.О. звернулася з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причини його пропуску.
В обґрунтування клопотання зазначила, що постановою судді Запорізького апеляційного суду від 18 вересня 2025 року, їй було повернуто апеляційну скаргу, яка була подана у встановлений ст. 294 КУпАП строк, з роз'ясненням права повторного звернення до суду апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. 271 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Богач А.О. зверталася до апеляційної інстанції в інтересах ОСОБА_1 зі скаргою на постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 3 вересня 2025 року в межах встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП строку оскарження судового рішення (а.с. 142-146), яка постановою судді Запорізького апеляційного суду від 18 вересня 2025 року повернута апелянту (а.с. 151) з причин, що не перешкоджають повторному зверненню до суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з чим, суддя апеляційного суду вважає зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними.
Враховуючи, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладені в клопотанні доводи, суддя апеляційного суду вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 3 вересня 2025 року.
Під час апеляційного перегляду справи, адвокат Богач А.О. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Наголосила на недотриманні судом строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 38 КУпАП. Вважає, що суддею суду першої інстанції порушено принцип правової визначеності.
Прокурор Фоміна Г.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Вказала, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому його необхідно залишити без змін.
Враховуючи належне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. № 28), присутність її захисника - адвокат Богач А.О. та прокурора Фоміної Г.В., відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши адвоката Богач А.О., прокурора Фоміну Г.В., перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП відповідальність за даною нормою закону настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП суб'єктами правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч. 1 та 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за обставин, викладених у оскаржуваній постанові, на переконання судді апеляційного суду, є обґрунтованим та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи і такий висновок, ґрунтується на наявних у справі та перевірених суддею доказах.
Так, на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області №473о/с від 19 листопада 2020 року, ОСОБА_1 прийнято на службу в органи поліції на посаду поліцейського відділення № 2 взводу № 4 роти конвойної служби.
З письмових пояснень ОСОБА_1 , доданих до протоколу (а.с. 37) вбачається, що до неї були доведені вимоги ЗУ «Про запобігання корупції». Звільнена зі служби в органах поліції - 17 липня 2023 за власним бажанням.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 до 17 липня 2023 року обіймала посаду, яка відноситься до категорії «В» посад державної служби, а отже є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Відповідно до п. 1 «з» ч. 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є поліцейські.
Відповідно до п. 1 частини 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» - «г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Положеннями п.2 ч.2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» закріплено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу зазначену у пунктах «а», «в» - «ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першої цієї статті порядку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Згідно підпунктів 1, 2 п. 1 Закону України «Про захист інтересів суб'єктів податкової звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов'язку подати документи. У період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом трьох місяців після його завершення до фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб не застосовується адміністративна та/або кримінальна відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання звітності та/або документів, визначених підпунктом 1 цього пункту 1.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12 жовтня 2023 р. установлено, що з дня набрання чинності вказаного закону, здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону України «Про запобігання корупції» (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).
Відповідно до підпункту 2-7 пункту 2 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції», особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
З набранням чинності даного Закону у ОСОБА_1 виник обов'язок відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності, тобто до 1 квітня 2024 року подати в установленому частиною першої вказаної статті порядку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, тобто за 2023 рік, а також виник обов'язок до 31 січня 2024 року подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні).
Як встановлено судом першої інстанції, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, при звільненні, подана ОСОБА_1 28 лютого 2025 року о 18-57 годині, тобто несвоєчасно, що є порушенням вимог ч.2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог 2-7 пункту 2 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин подала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), чим вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Крім того встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік подана ОСОБА_1 16 червня 2025 року о 20-41 годині, тобто несвоєчасно, в порушення вимог ч.2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
Суд першої інстанції належним чином встановив обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, які свідчать про доведеність її вини, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки це об'єктивно підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Конструктивною ознакою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП України є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за даною статтею виключається.
Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.
Натомість, такі обставини, як необізнаність про зміни в законодавстві, на які посилається ОСОБА_1 в своїх письмових поясненнях не заслуговують на увагу, оскільки не звільняють останню від обов'язку виконання вимог Закону України стосовно своєчасного подання декларацій, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування та подання декларацій, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні).
Крім того, згідно п.15 ч.1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції на виконання п.3 розділу ІІ Закону України від 20 вересня 2023 року №3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в умовах воєнного стану» підготувало Роз'яснення від 13 листопада 2023 року №4 щодо типів існування декларацій, коли їх слід подавати та який звітний період вони охоплюють.
Відомості про обставини, які об'єктивно могли завадити ОСОБА_1 в поданні декларацій у встановлений законом строк, в матеріалах справи відсутні та в апеляційній скарзі апелянтом не наведені.
Не є слушними доводи апелянта про помилковість висновків суду з приводу того, що датою виявлення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є дати складання протоколів про такі адміністративні правопорушення, що в свою чергу призвело до неправильного застосування місцевим судом положень ст. 38 КУпАП та незастосування п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП до спірних правовідносин.
Так, складанню протоколів про адміністративні правопорушення передувала передбачена антикорупційним законодавством перевірка, а саме уповноваженими особами вживалися заходи, спрямовані на виявлення ознак правопорушення, на підставі яких і складені протоколи.
Початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли особою уповноваженою на складання протоколу зібрано та проаналізовано необхідні докази та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, початком строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності слід вважати дату виявлення правопорушень 27 червня 2025 року - дату складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що за правилами ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення, а тому з огляду на встановлені фактичні обставини, датою виявлення правопорушення слід вважати 27 червня 2025 року, у зв'язку з чим оскаржувана постанова ухвалена 3 вересня 2025 року, в межах строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Враховуючи викладене, суддя апеляційного суду дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу адвоката Богач Алли Олександрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 3 вересня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 333/5741/25