Дата документу 18.12.2025 Справа № 335/6498/22
Єдиний унікальний № 335/6498/22 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/344/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ст.118, ст.124 КК України
18 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_10 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.10.2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який здобув вищу освіту, працевлаштованого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 118, ст. 124 КК України та призначено покарання:
-за ст. 118 КК України у вигляді обмеження волі на строк 3 роки;
-за ст. 124 КК України у вигляді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання у вигляді обмеження волі на строк 3 роки.
Зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 4 червня 2022 року по 18 липня 2022 року та з 5 серпня 2022 року по 20 грудня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.
Зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 18 липня 2022 року по 5 серпня 2022 року, з 20 грудня 2022 року по 20 лютого 2023 року, з 21 лютого 2023 року по 3 жовтня 2023 року з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за два дні обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 25098 гривень 47 копійок.
В порядку ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів, -
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 118, 124 КК України за наступних обставин.
4 липня 2021 року, приблизно о 01 год. 12 хв. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , перебуваючи в приміщенні караоке-бару ресторану «Аристократ» за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 2-А, діючи зухвало, використовуючи нікчемний привід, спровокували конфлікт з раніше їм незнайомим ОСОБА_13 , який відпочивав у зазначеному ресторані в компанії ОСОБА_7 та ОСОБА_14 . Останній, помітивши, що між ОСОБА_13 та раніше невідомими йому особами відбувається розмова на підвищених тонах, став між ОСОБА_13 та ОСОБА_11 з ОСОБА_12 , намагаючись врегулювати конфліктну ситуацію та запропонував всім заспокоїтися. Проте, ОСОБА_12 без будь-якого приводу раптово наніс кулаком правої руки два удари в обличчя ОСОБА_14 , від чого останній втратив рівновагу та впав на підлогу. Відразу після цього, не зупиняючись, ОСОБА_12 кулаком правої руки наніс два удари в обличчя ОСОБА_13 , який стояв позаду ОСОБА_14 , від чого ОСОБА_13 також втратив рівновагу та впав на підлогу. Після цього, ОСОБА_11 , який стояв поряд, почав бійку з ОСОБА_14 , в ході якої ОСОБА_11 дістав з власної наплічної сумки самозарядний травмаичний пістолет «Форт-17» із заводським номером НОМЕР_1 та здійснив постріл в бік ОСОБА_14 . Побачивши, що ОСОБА_14 , намагаючись уникнути вогнепальних уражень, сховався за диван, ОСОБА_11 , розуміючи відсутність будь якого супротиву з боку ОСОБА_14 , погрожуючи пістолетом, наведеним в його бік, почав переслідувати останнього, час від часу переводячи дуло пістолета на інших відвідувачів ресторану. В цей час ОСОБА_7 , який перебував в іншій частині залу караоке-бару, побачивши як ОСОБА_11 здійснив постріл в бік ОСОБА_14 , з метою захисту останнього від нападу озброєного ОСОБА_11 , вирішив припинити протиправні посягання останнього із застосуванням зброї - самозарядного травматичного пістолету «Форт-12Р» калібру 9 мм Р.А. із заводським номером НОМЕР_2 , який він приніс із собою в ресторан та залишив в сумці за столом.
У цей же час ОСОБА_13 , побачивши як ОСОБА_11 здійснив постріл в бік ОСОБА_14 , намагаючись завадити ОСОБА_11 переслідувати останнього, став на його шляху, у зв'язку із чим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 почали вдвох наносити руками та ногами удари по голові та тулубу ОСОБА_13 . Після того, як ОСОБА_13 , втративши рівновагу від численних ударів впав на диван, ОСОБА_12 продовжив наносити удари кулаками обох рук по голові останнього, в той час як ОСОБА_13 не чинив спротив цьому, намагаючись закрити голову від ударів обома руками, а ОСОБА_11 відійшов в бік, опустив пістолет та перестав чинити протиправні дії, що могли загрожувати оточуючим.
В цей час, ОСОБА_7 , який не усвідомлював та не міг усвідомлювати, що ОСОБА_11 опустив пістолет та перестав чинити протиправні дії, оскільки не бачив цього, дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_11 виходить йому на зустріч з метою здійснити в нього постріл, діючи з непрямим умислом на вбивство останнього з мотиву відвернення протиправного посягання ОСОБА_11 на своє життя та здоров'я, яке помилково оцінював як реальне, обвинувачений направив належний йому пістолет « ОСОБА_15 із заводським номером НОМЕР_2 в бік ОСОБА_11 та здійснив з вищезазначеного пістолета, спорядженого гумовими кулями з встановленими в них кустарним способом свинцевими сферами, 5 пострілів в ділянку кінцівок та тулубу ОСОБА_11 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: поверхневої рани на зовнішній поверхні лівого плеча, поверхневої рани на внутрішній поверхні лівого плеча, 2-ох поверхневих ран на задній поверхні правого стегна, які у живих осіб мали б ознаки легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я і не перебувають у причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_11 ; вхідної вогнепальної кульової рани на лівій передньо-бічній поверхні грудної клітини, яка проникає у ліву плевральну порожнину, наскрізних ушкоджень навколосерцевої сорочки, серця, нижніх долів обох легень з масивними крововиливами у плевральні порожнини, вихідної вогнепальної кульової рани на правій задньо-бічній поверхні грудної клітини. У живих осіб зазначений комплекс ушкоджень в області грудної клітини мав би ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, у даному випадку перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_11 , від яких останній невдовзі помер.
Після цього, побачивши, що неподалік від нього ОСОБА_12 продовжує безперервно наносити ОСОБА_13 , який перебуває в безпорадному стані та не чинить опір, кулаками обох рук удари по голові, перевищуючи межі необхідної оборони, яка явно не відповідала небезпечності посягання ОСОБА_12 на життя та здоров'я ОСОБА_13 , обстановці захисту, та не була необхідною та достатньою для припинення протиправного посягання зі сторони ОСОБА_12 , діючи з непрямим умислом на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тримаючи в правій руці перед собою пістолет «Форт-12Р» калібру 9 мм Р.А. із заводським номером НОМЕР_2 , здійснив з вищезазначеного пістолета, спорядженого гумовими кулями з встановленими в них кустарним способом свинцевими сферами 7 пострілів в ділянку кінцівок та тулубу ОСОБА_12 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді одинарного проникаючого поранення правої бокової стінки живота з ушкодженням тонкого кишківника та сечового міхура, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя; сліпого поранення правої сідничної ділянки, сліпого поранення правої бокової стінки живота у проекції гребня правої здухвинної кістки, сліпі поранення грудної клітки праворуч в проекції 10 ребра, що самі за собою кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; рану правої лопаткової ділянки, рану верхньої третині правого плеча, що самі за собою кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Після цього, упевнившись, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 припинили посягання на нього, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , обвинувачений залишив приміщення ресторану.
В той же час згідно пред'явленого обвинувачення органом досудового розслідування ОСОБА_7 було інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, вину у вчиненні яких він не визнав.
Під судового розгляду суд першої інстанції перекваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 КК України та ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України) та умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 124 КК України).
Судом встановлено, що ініціаторами конфлікту стали ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які спровокували бійку, вчинили напад на компанію ОСОБА_16 та застосували вогнепальну зброю (пістолет «Форт-17»).
ОСОБА_7 діяв з метою захисту свого життя та здоров'я, а також життя і здоров'я ОСОБА_14 та ОСОБА_13 ..
ОСОБА_11 здійснив постріл у напрямку ОСОБА_14 і переслідував його, погрожуючи пістолетом іншим відвідувачам ресторану.
ОСОБА_12 бив беззахисного ОСОБА_13 , який уже перебував у безпорадному стані.
Суд дійшов до висновків, що мотивом дій ОСОБА_7 був самозахист, а не намір убити або заподіяти тяжкі ушкодження з інших причин, його дії не можуть кваліфікуватися як умисне вбивство, а підпадають під кваліфікацію злочинів, передбачених ст. 118 та ст. 124 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_10 вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Наголошує, що суд першої інстанції при винесенні вироку не врахував усі обставини справи, що призвело до неправильної правової кваліфікації злочинів, а також призначення невідповідного покарання.
Суд, змінивши кваліфікацію злочинного діяння, не надав належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених діянь, а також тяжкість його наслідків, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
При оцінці доказів суд припустився істотних порушень кримінально-процесуального закону, що вплинуло на прийняття неправомірного рішення.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність у діях обвинуваченого ознак необхідної оборони, що суперечить фактичним обставинам справи.
Відповідно до відеозаписів камер спостереження, дійсно відбулася конфліктна ситуація, яка переросла у бійку. Проте аналіз матеріалів справи, зокрема відеозаписів та висновків експертиз, свідчить про те, що обвинувачений мав можливість уникнути ескалації конфлікту, але свідомо обрав застосування зброї, що призвело до смертельних наслідків.
ОСОБА_7 завчасно сходив за своїм травматичним пістолетом «Форт-12Р», який, як було встановлено в ході досудового розслідування, було перероблено для збільшення уражальної сили. Це свідчить про наявність у нього умислу на спричинення смерті потерпілим.
Крім того, під час стрільби обвинувачений цілився у життєво важливі органи, що підтверджується висновками судово-медичних експертиз. Це вказує на те, що він усвідомлював характер своїх дій та передбачав їх можливі наслідки.
Постріли, здійснені обвинуваченим, спричинили загибель одного з потерпілих і завдали тяжких тілесних ушкоджень іншому.
Зокрема, згідно з висновками експертиз, смерть ОСОБА_11 настала внаслідок наскрізного вогнепального поранення грудної клітини, яке спричинило масивну крововтрату.
Водночас ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя. Таким чином, дії обвинуваченого свідчать про наявність прямого умислу на позбавлення життя потерпілих.
Окрім того, судом першої інстанції було проігноровано низку важливих доказів, зокрема протокол огляду місця події, який містить важливу інформацію щодо розташування потерпілих і траєкторії пострілів. Ці матеріали є ключовими у встановленні фактичних обставин справи, проте суд не надав їм належної оцінки. Відеозаписи камер спостереження також чітко показують, що обвинувачений діяв свідомо, а не в стані афекту або необхідної оборони.
Апелянт також звертає увагу на те, що обвинувачений під час слідства не визнавав своєї вини у вчиненні умисного вбивства, а стверджував, що діяв у межах необхідної оборони.
Проте показання свідків і експертні висновки спростовують його версію подій. Факт того, що він цілеспрямовано використав зброю після повернення на місце конфлікту, доводить наявність умислу на вчинення злочину.
Враховуючи наведене, прокурор вважає, що судом першої інстанції було допущено істотні порушення кримінального процесуального закону, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. Зміна кваліфікації злочину судом першої інстанції є неправомірною, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам справи та зібраним доказам.
З огляду на це, апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
Призначити ОСОБА_7 покарання: за ч. 1 ст. 115 КК України - 7 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - 10 років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув'язнення у співвідношенні 1 день під вартою до 1 дня позбавлення волі та врахувати строк перебування під цілодобовим домашнім арештом у співвідношенні 3 дні до 1 дня позбавлення волі.
Також апелянт просить повторно дослідити в суді апеляційної інстанції докази, що мають значення для правильного вирішення провадження, зокрема: протокол огляду місця події від 04.04.2021 - приміщення ресторану «Аристократ»; речовий доказ, диск з відеозаписами з камер відеоспостереження ресторану «Аристократ»; висновок експерта № 3641 від 04.08.2021; висновок експерта № 1315п від 29.09.2022; висновок експерта № КСЕ-19/108-21/8370-БЛ/ФХВР від 10.09.2021; лист Запорізького НДЕКЦ від 08.01.2021; висновок експерта № 401 від 20.09.2022.
До початку судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_17 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких зазначає, що прокурор в апеляційній скарзі стверджує, що обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України є доведеним. Вирок суду першої інстанції, на думку прокурора, є незаконним через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до неправильно призначеного покарання. Прокурор вимагає повної переоцінки наданих доказів стороною обвинувачення без урахування аргументації та доказів сторони захисту.
Однак, сторона захисту вважає, що прокурор не врахував, що конфліктна ситуація виникла внаслідок суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Обвинувачення не довело, що придбання або спорядження травматичного пістолета "Форт-12Р" з модифікованими кулями було здійснено з метою умисного вбивства потерпілих.
Прокурор не оцінив факт утримання ОСОБА_11 пістолета під час інциденту, що свідчить про триваюче суспільно небезпечне посягання.
Також залишено поза увагою, що відсутність активних дій з боку потерпілих не означала відсутності небезпеки для інших осіб.
Твердження обвинувачення про те, що ОСОБА_7 здійснив постріли в ОСОБА_12 , який стояв спиною та не мав при собі зброї, не відповідає фактичним обставинам справи.
Насправді, ОСОБА_12 продовжував наносити удари ОСОБА_13 , що свідчить про триваюче посягання.
За цих обставин не можна стверджувати, що ОСОБА_7 діяв з умислом на вбивство ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Поведінка ОСОБА_7 свідчить про відсутність умислу на вбивство, оскільки він мав можливість здійснити більше пострілів або змінити їх локалізацію для досягнення смертельного результату, але не зробив цього.
Судом встановлено, що конфліктна ситуація 04.07.2021 у ресторані "Аристократ" була спровокована ОСОБА_11 , який, маючи при собі пістолет, розпочав конфлікт та здійснив постріл у бік ОСОБА_14 . Після цього ОСОБА_11 продовжував погрожувати відвідувачам закладу пістолетом, створюючи реальну загрозу їхньому життю та здоров'ю.
У цих умовах ОСОБА_7 , діючи з метою захисту себе та інших осіб, застосував свій травматичний пістолет.
Захисник наголошує, що суд першої інстанції ретельно дослідив всі докази та правильно застосував норми права.
Аргументи прокурора спрямовані на переоцінку доказів, що не є підставою для зміни вироку згідно з вимогами КПК України.
Висновки суду базуються на законних і допустимих доказах, які спростовують доводи апеляційної скарги.
Захисник не заперечує щодо повторного дослідження доказів, зокрема висновку експерта від 17.05.2024 року з додатками, довідки спеціаліста за результатами психологічного дослідження особи від 09.07.2024 року та відеозапису події (т.3 а.с.128).
Просить апеляційний суд скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримав подану прокурором апеляційну скаргу та наголошував, що висновки суду першої інстанції про перекваліфікацію дій обвинуваченого на ст. 118 та ст. 124 КК України є передчасними й необґрунтованими.
Зазначив, що судом не враховано всіх обставин кримінального провадження, у зв'язку з чим просив ухвалити новий вирок.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 заперечував проти доводів апеляційної скарги прокурора та наголосив, що вирок суду є законним і обґрунтованим.
Зауважив, що з дослідженого відеозапису вбачається, що дії обвинуваченого вчинені у стані необхідної оборони після того, як потерпілий витягнув пістолет, почав стріляти та направляти зброю на присутніх. Будь-якого умислу на умисне позбавлення життя в діях обвинуваченого не встановлено.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 також заперечував проти доводів апеляційної скарги прокурора та вважав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, оскільки тривале посягання потерпілого на життя і здоров'я обвинуваченого було вчинено саме потерпілим.
Зазначив, що на відеозаписі обидва потерпілі поводилися небезпечно, один із них мав зброю, що створювало реальний ризик як для обвинуваченого, так і для його близьких.
Крім того, за словами захисника, обвинувачений перебував у стані сильного душевного хвилювання внаслідок дій потерпілих.
Також наголосив на позитивних характеристиках обвинуваченого та на тому, що завдану шкоду ним відшкодовано, зокрема у зв'язку з наслідками перевищення меж необхідної оборони.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти доводів прокурора та підтримав позицію своїх захисників. Наголосив, що не мав мети заподіяти шкоду чи позбавити когось життя, а також зазначив, що шкоду, завдану внаслідок перевищення меж необхідної оборони, ним відшкодовано.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію прокурора, який повністю підтримав доводи та вимоги поданої скарги та наполягав на її задоволенні; обвинуваченого та його захисників, які при вирішенні справи заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, зокрема, повинно бути ухвалене згідно з нормами матеріального та процесуального права, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
З огляду на ст. 409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є, окрім іншого, неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у судовому рішенні мають істотні суперечності.
Згідно з ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити, окрім іншого, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегією суддів встановлено, що в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 показав, що вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, не визнав.
Показав, що 03.07.2021 близько 23:00 прибув разом із дружиною та друзями до караоке-бару в ресторані «Аристократ» святкувати день народження дружини.
Після опівночі дізнався про конфлікт біля барної стійки між його друзями ОСОБА_18 і ОСОБА_19 та двома незнайомцями. Один із них, ОСОБА_12 , вдарив спершу ОСОБА_18 , потім ОСОБА_19 . Почалася бійка, під час якої обвинувачений почув постріл і побачив, як ОСОБА_20 із пістолетом переслідує ОСОБА_18 . З метою захисту себе та інших, ОСОБА_16 забрав свій травматичний пістолет і повернувся до місця конфлікту. Побачивши, що ОСОБА_20 із пістолетом зрушив з місця, обвинувачений сприйняв це як загрозу і здійснив кілька пострілів, намагаючись поцілити в ноги. Потім побачив, як ОСОБА_21 , який лежав безпорадний, і також зробив кілька пострілів, намагаючись припинити напад. Після цього нападники втекли, обвинувачений спробував покинути бар через запасний вихід, але охорона відмовила. Через головний вхід він побачив людину, що лежала на підлозі літнього майданчика, після чого разом із дружиною пішов додому, побоюючись помсти. Зазначив, що пістолет придбаний легально, з дозволом, набої були куплені в інтернет-магазині, про наявність металевих осердь у гумових кулях він не знав. Щиро розкаюється у скоєному, наміру вбивати не мав, про що свідчить відсутність переслідування потерпілих після припинення загрози. Наголосив, що діяв у стані захисту, а не з метою заподіяння смерті. До початку розгляду справи добровільно відшкодував матеріальну й моральну шкоду дружині загиблого і просив суд не призначати покарання у вигляді позбавлення волі.
Як вже було вказано вище, орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 та ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, вважаючи їх умисним вбивством ОСОБА_11 та закінченим замахом на умисне вбивство двох осіб.
На підтвердження наявності умислу сторона обвинувачення посилалася на характер, кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, а також на спосіб та знаряддя злочину - травматичний пістолет, споряджений гумовими кулями зі свинцевими сердечниками кустарного виробництва.
На з'ясування обставин кримінального провадження у суді першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та потерпілу ОСОБА_26 .
Вищевказані свідків підтвердили наявність конфліктної ситуації, зокрема про те, що компанія ОСОБА_16 не була ініціатором конфлікту.
У ході судового розгляду судом першої інстанції також були безпосередньо досліджені письмові докази, які відображають як первинну фіксацію події, так і результати подальших експертних досліджень.
В ході судового розгляду було досліджено такі письмові, речові докази та документи: записи з камер відеоспостереження ресторану «Аристократ» та протоколи їх огляду (зокрема файли «ch01_20210703232000.mp4», «ch06_20210704005147.mp4», «ch15_20210704010000.mp4») (т. 3 а.с. 115, 128), а також висновок судової фототехнічної експертизи № СЕ-19/108-24/7182-ФП від 17.05.2024 (т. 5 а.с. 214-250, т. 6 а.с. 1-77); рапорти від 04.07.2021 (т. 2 а.с. 90, 94, 98); протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.07.2021 (т. 3 а.с. 103); протокол огляду місця події від 04.07.2021 (т. 2 а.с. 99-175); протокол огляду місця події щодо вилучення записів з камер відеоспостереження та додатково наданого відеозапису адміністрацією (т. 2 а.с. 180-181, 185); протокол огляду місця події (приймальне відділення КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР - вилучення одягу зі слідами РБК та медичної маски) (т. 2 а.с. 186-189); протокол огляду місця події (каб. № 30 ВП № 1 - вилучення пістолета Форт-17Р «ВІО 19807», 13 предметів, схожих на набої, та мобільних телефонів) (т. 2 а.с. 191-197); протокол огляду місця події (палата № 18 травматологічного відділення КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР - вилучення 4 предметів неправильно-сферичної форми, виготовлених з металу) (т. 2 а.с. 212-215); протокол огляду транспортного засобу Volkswagen Golf НОМЕР_3 (вилучення змивів РБК і рушника) (т. 3 а.с. 1-47); лікарське свідоцтво про смерть № 3641 (т. 3 а.с. 87); протокол огляду трупа ОСОБА_11 (т. 3 а.с. 95-101); висновок судово-медичної експертизи № 3641 від 04.08.2021 (т. 3 а.с. 89-97); довідка КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР від 05.07.2021 щодо лікування ОСОБА_12 (т. 3 а.с. 107); висновок експерта № 1315п від 29.09.2022 (т. 4 а.с. 94-99); висновок експерта № 2294 від 19.07.2021 (т. 3 а.с. 184-188); висновок експерта № 2296 від 26.07.2021 (т. 3 а.с. 199-204); висновок експерта № КСЕ-19/108-21/8370-БД від 19.08.2021 (т. 4 а.с. 1-23); висновок № КСЕ-19/108-21/8370-БЛ/ФХВР від 10.09.2021 (т. 4 а.с. 53-85); лист Запорізького НДЕКЦ від 08.10.2021 (т. 4 а.с. 86); копії дозвільних/реєстраційних документів щодо спецзасобу «Форт-12Р» № НОМЕР_2 (т. 4 а.с. 118-130); висновок судово-психіатричного експерта № 401 від 20.09.2022 (т. 6 а.с. 19-22); витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження № 42024082010000044 від 09.04.2024 (т. 6 а.с. 9); постанова слідчого від 06.06.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України, умисним вбивством визнається протиправне заподіяння смерті іншій особі, що супроводжується прямим або непрямим умислом і має причинно-наслідковий зв'язок між дією та наслідками.
Натомість у статті 118 КК України йдеться про умисне вбивство, вчинене в стані перевищення меж необхідної оборони, а стаття 124 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж оборони або заходів затримання особи, яка вчиняє суспільно небезпечне посягання.
Ключовою відмінністю цих складів злочину є мотив дій, зокрема при умисному вбивстві - умисел на позбавлення життя, а при обороні - мотив захисту охоронюваних законом інтересів.
При цьому і в статтях 118, і 124 КК України зберігається умисна форма вини, але дії зумовлені станом небезпеки, що потребує негайного реагування.
У даній справі суд першої інстанції, дослідивши відеозаписи, показання обвинуваченого, свідків, зокрема ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , встановив, що поведінка потерпілих була агресивною, супроводжувалася застосуванням зброї, а ситуація створювала реальну загрозу життю і здоров'ю. За таких умов обвинувачений міг сприймати обстановку як таку, що вимагала негайного захисту.
Щодо епізоду з ОСОБА_11 , суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_16 , хоча й були зумовлені обороною, вийшли за межі необхідного захисту - постріли були спрямовані у життєво важливі органи, що вказує на перевищення меж оборони. У зв'язку з цим дії обвинуваченого в цій частині підлягають кваліфікації за ст. 118 КК України як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
Щодо епізоду із ОСОБА_12 , судом встановлено, що ОСОБА_7 відкрив вогонь, коли останній завдавав ударів по голові іншій особі - ОСОБА_13 .
Отже, за висновком суду першої інстанції, дії обвинуваченого були реакцією на безпосереднє насильство, однак застосована ним сила виявилася надмірною та призвела до тяжких тілесних ушкоджень. У цьому аспекті його дії підлягають кваліфікації за ст. 124 КК України.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції поставив на вирішення питання про необхідність повторного дослідження доказів кримінального провадження - за клопотанням сторони обвинувачення та за відсутності заперечень з боку сторони захисту.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення наголосила, що суд першої інстанції під час судового розгляду не надав належної та об'єктивної оцінки зібраним під час досудового розслідування доказам та оцінивши їх односторонньо дійшов до помилкових висновків про перекваліфікацію дій обвинуваченого.
У ході апеляційного розгляду колегією суддів повторно, безпосередньо та повно досліджено письмові докази, а також відеозаписи з місця події, що мають істотне значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення та перевірки правильності висновків суду першої інстанції.
Зокрема, апеляційним судом досліджено протокол огляду місця події від 04.07.2021 року, відповідно до якого у центральній частині літнього майданчика ресторану «Аристократ» було виявлено тіло ОСОБА_11 з вогнепальними пораненнями.
Під час огляду місця події, окрім іншого, вилучено особисті речі загиблого, серед яких зафіксовано предмети, зовні схожі на ножі, а також кобуру.
Крім того, у підвальному приміщенні виявлено та вилучено гільзи, гумові кільця, напівсфери та їх фрагменти, а також здійснено змиви РБК з окремих поверхонь, що підлягали подальшому експертному дослідженню та оцінці в сукупності з іншими доказами.
Поряд із письмовими доказами, судом апеляційної інстанції досліджено речовий доказ - відеозапис із камери спостереження караоке-бару ресторану «Аристократ» (файл «ch06_20210704005147.mp4»), який відображає перебіг події та послідовність дій її учасників.
Із вказаного відеозапису встановлено, що о 01:13:40 ОСОБА_12 завдає удару ОСОБА_14 , а згодом - ОСОБА_13 . О 01:13:49 ОСОБА_11 дістає предмет, схожий на пістолет, та здійснює постріл у напрямку ОСОБА_14 , після чого переслідує останнього, утримуючи зазначений предмет у руці.
Надалі, у проміжку часу з 01:14:00 по 01:14:08, зафіксовано, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 завдають ОСОБА_13 численних ударів, при цьому останній, як убачається з відеозапису, активного опору не чинить.
О 01:14:16 у кадрі з'являється обвинувачений ОСОБА_7 з предметом, схожим на пістолет.
У проміжку 01:14:18-01:14:19 ОСОБА_7 здійснює щонайменше чотири постріли у напрямку ОСОБА_11 . При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на зафіксовану відеозаписом обстановку в цей момент, а саме те, що ОСОБА_11 уже припинив здійснювати постріли, руку із пістолетом опустив, не демонстрував наміру повторно застосовувати зброю та прямував до виходу з залу.
Ця обставина має вирішальне значення для оцінки подальших дій обвинуваченого з урахуванням критеріїв безпосередності та реальності загрози, які є визначальними при вирішенні питання про межі допустимого захисту.
Після цього, у проміжку часу з 01:14:20 по 01:14:22, ОСОБА_7 здійснює чотири постріли у напрямку ОСОБА_12 .
При цьому, як зазначено колегією суддів, характер стрільби та напрямок прицілювання охоплювали як ділянку нижче пояса, так і вище, що підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами в частині співмірності застосованого засобу та спричинених наслідків щодо характеру посягання.
Після вказаних пострілів ОСОБА_12 , як убачається з відеозапису, припиняє агресивні дії та залишає приміщення.
Крім того, апеляційним судом досліджено інший відеозапис (файл «ch15_20210704010000.mp4»), який узгоджується з наведеними обставинами та додатково відображає подальший розвиток події: ОСОБА_11 виходить на літній майданчик і одразу падає на підлогу, після чого до нього підбігають люди та надають невідкладну допомогу.
Вказаний відеозапис має значення для встановлення часової послідовності подій та кореспондує з даними протоколу огляду місця події щодо локалізації потерпілого та обстановки на місці після вчинення пострілів.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №3641 від 04.07.2021 року, причиною смерті ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стало одне наскрізне вогнепальне кульове поранення грудної клітки з ушкодженням легень і серця, що призвело до розвитку гострої внутрішньої крововтрати та шоку, які безпосередньо спричинили летальний наслідок.
Під час експертизи тіла ОСОБА_11 виявлено такі ушкодження: 1) У ділянці обличчя: садно в правій скроневій області; синець у ділянці правої вилиці; синець і садно навколо лівого ока; синець навколо правого ока. Ці ушкодження виникли внаслідок не менше трьох ударів тупими предметами з травмуючою поверхнею, які не залишили унікальних слідів. Імовірним знаряддям є людська рука.
У живої особи такі травми класифікувалися б як легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я і не перебувають у причинному зв'язку зі смертю (п. 2.3.5 Правил, затверджених наказом МОЗ №6 від 17.01.1995 року). 2) У ділянці грудної клітки: виявлено вхідну вогнепальну рану на лівій передньо-бічній поверхні грудної клітки з проникненням до плевральної порожнини, а також вихідну рану на правій задньо-бічній частині.
Поранення призвело до наскрізних ушкоджень перикарда, серця та нижніх часток обох легень з масивними гемотораксами (ліва порожнина - 950 мл, права - 1000 мл).
За морфологічними ознаками та за результатами дослідження фрагментів шкіри, травма спричинена одним снарядом великої кінетичної енергії - кулею, випущеною з вогнепальної зброї.
Напрямок ранового каналу - зліва направо і дещо спереду назад відносно вертикального положення тіла.
Таке поранення кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя, та має прямий причинний зв'язок зі смертю (п. 2.1.3 Правил МОЗ). 3)
У лівій надключичній ділянці та на правому боці грудної клітки: виявлено дрібновогнищеві внутрішньошкірні крововиливи, що виникли від дії тупих предметів, ймовірно - рук нападника (або нападників). Вони також належать до категорії легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я й у причинному зв'язку зі смертю не перебувають (п. 2.3.5 Правил МОЗ). 4) На кінцівках: поверхневі рани на зовнішній стороні лівого плеча, внутрішній поверхні правої гомілки та дві на задній поверхні правого стегна. За результатами дослідження, ці рани утворилися внаслідок дії не менше чотирьох снарядів великої кінетичної енергії - куль, випущених з травматичної вогнепальної зброї.
У живих осіб вони розцінювалися б як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, однак у зв'язку зі смертю ОСОБА_11 вони не перебувають у причинному зв'язку (п. 2.3.3 Правил МОЗ).
Оскільки всі травми були завдані у вкрай короткий часовий проміжок, визначити точну послідовність їх утворення експертам не вдалося. Водночас, найбільш ймовірно, смертельне поранення грудної клітки було нанесене вже після інших ушкоджень.
Згідно висновку судово-медичного експерта від 22.08.2022 року за №1315п встановлено, що у ОСОБА_12 згідно картки стаціонарного хворого від 04.07.2021 наявні наступні тілесні ушкодження: одинарне проникаюче поранення правої бокової стінки живота з ушкодженням тонкого кишківника та сечового міхура, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпека для життя; сліпе поранення правої сідничної ділянки, сліпе поранення правої бокової стінки живота у проекції гребня правої здухвинної кістки, сліпі (2) поранення грудної клітки праворуч в проекції 10 ребра що самі за собою кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження що спричинили короткочасний розлад здоров'я; рана правої лопаткової ділянки, рана верхньої третині правого плеча що самі за собою кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Виявлений комплекс тілесних ушкоджень, згідно наданих морфологічних характеристик, утворились від не менш ніж семи впливів тупого (тупих) предметів з обмеженою травмуючою поверхнею (не більш ніж 1 см діаметром), що володіли значною кінетичною силою.
Згідно наданих даних, при проведені хірургічного втручання було виділено 2 сторонні тіла (снаряди), з ранового каналу в проекції гребня правої здухвинної кістки та ранового каналу в проекції 10 ребра.
Додатково виявлено тіло металевої щільності при дослідженні на рівні 8го ребра прихребтово ліворуч, та множинні високощільні (металоподібні) фрагменти в ділянці правої бокової стінки живота у проекції гребня правої здухвинної кістки.
Виявлені сторонні тіла описані без будь-яких розмірних характеристик. Будь-яких сторонніх тіл в ділянках ран правої лопаткової ділянки та верхньої третині правого плеча не описано, проте морфологічні характеристики всіх описаних ран, дають підставу вважати про однотиповість їх утворення.
Згідно висновку експерта від 10.09.2021 року за №КСУ-19/108-21/8370-БЛ/ФХВР встановлено, що пістолет «Форт-17Р» калібру 9 мм Р.А., заводський № НОМЕР_4 , вилучений у гр. ОСОБА_27 , є травматичною самозарядною зброєю промислового виробництва для стрільби патронами з еластичними кулями.
Дві гільзи з маркуванням «СОВА П 9мм Р.А.», знайдені на місці події, були відстріляні саме з цього пістолета. Ще 8 гільз, вилучених на тому ж місці, походять з іншого пістолета, імовірно моделей «Форт-12Р», «Форт-12РМ» або «Форт-14Р».
Крім того, вилучені на місці події фрагменти металу та кулясті предмети зі свинцю є стріляними моноснарядами.
?Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 20.09.2022 року за №401 встановлено, що обвинувачений у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь, на хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство або інший хворобливий стан психіки не страждав і у теперішній час не страждає.
За своїм психічним станом обвинувачений під час інкримінованих йому діянь міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
З відповіді Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 08.10.2021 (т. 4 а.с. 86) вбачається, що за результатами перевірки за балістичними обліками восьми гільз ОСОБА_28 , які були вилучені 04.07.2021 під час огляду місця події в ресторані «Аристократ», встановлений збіг слідів від зброї на вказаних гільзах зі слідами від зброї на гільзах патронів калібру 9 мм Р.А. контрольного відстрілу травматичного пістолета «Форт-12Р» № НОМЕР_2 , зброя зареєстрована на ОСОБА_7 .
Колегія суддів наголошує, що правова позиція Верховного Суду щодо меж необхідної оборони чітко сформульована у низці постанов, які мають вирішальне значення для належного тлумачення дій обвинуваченого у справах, де фігурує посилання на ст. 36 КК України.
Зокрема, у постанові від 13 грудня 2022 року у справі №676/1214/21 суд акцентує увагу на тому, що право на необхідну оборону виникає лише у разі реального, тобто фактичного, суспільно небезпечного посягання і діє виключно протягом періоду, коли таке посягання триває.
З моменту припинення загрози, коли потерпілий фактично відмовився від нападу або вже не може його продовжувати, правова підстава для оборони припиняється. Будь-які подальші дії особи, яка раніше захищалась, не можуть розцінюватися як самооборона, а повинні оцінюватися в межах загальних положень Кримінального кодексу, з урахуванням ступеня тяжкості наслідків та умислу.
Подібну правову оцінку послідовно підтримано й у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №573/1717/18, в якій прямо зазначено, що якщо особа, яка раніше здійснювала посягання, більше не чинить жодних насильницьких дій, а обвинувачений натомість застосовує вогнепальну чи іншу зброю у відповідь, то такі дії вже не підпадають під ознаки необхідної оборони.
Відтак, стан оборони виключається у разі, коли з боку потерпілого більше не існує безпосередньої загрози, а застосування сили є реакцією на вже припинене посягання.
Такий правовий підхід виключає можливість виправдання умисного застосування сили, зокрема вогнепальної зброї, після фактичного завершення конфлікту, що має ключове значення для правильної юридичної оцінки дій обвинуваченого.
Ураховуючи викладене, оцінюючи сукупність доказів, які були повторно безпосередньо досліджені в судовому засіданні апеляційної інстанції, зіставляючи їх зі фактичними обставинами події, колегія суддів доходить висновку, що висновки суду першої інстанції про правову оцінку дій обвинуваченого крізь призму необхідної оборони та похідних від неї правових наслідків зроблені передчасно.
При постановленні вироку суд першої інстанції, зосередившись переважно на загальному тлі конфлікту, не надав вичерпної відповіді на принципові для таких справ питання: коли саме для обвинуваченого об'єктивно виникло право на захист, у який момент воно припинилося та чи існувала реальна потреба продовжувати застосування травматичної зброї в кожній наступній фазі події.
З огляду на вимоги кримінального процесу, саме суд зобов'язаний перевірити, співставити та мотивовано усунути розумні сумніви щодо меж допустимого захисту, а також щодо співмірності застосованих засобів і спричинених наслідків, однак таких переконливих мотивів у вироку не наведено.
З матеріалів провадження, зокрема з детально дослідженого відеозапису з місця події, вбачається динаміка конфлікту, яка потребує точного розмежування моментів посягання і моментів його фактичного припинення.
На початковому етапі дійсно між учасниками виникла бійка, на відеозаписі фіксуються активні дії з боку осіб, які згодом визнані потерпілими, зокрема нанесення ударів іншим присутнім.
Однак ключовим є те, що постріли, здійснені обвинуваченим, зафіксовані у часовому проміжку, коли ситуація вже набула іншого характеру, а поведінка конкретних осіб потребує окремої, а не узагальненої оцінки.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ОСОБА_7 розпочав стрілянину у бік ОСОБА_11 у момент, коли останній уже не здійснював пострілів та не демонстрував наміру повторно застосовувати зброю.
Відеозапис відображає, що перед самими пострілами ОСОБА_11 не вчиняв активних дій агресивного характеру, а його поведінка не свідчила про продовження безпосереднього суспільно небезпечного посягання.
У такій ситуації суд першої інстанції мав не декларативно, а конкретно й переконливо обґрунтувати, чому застосування зброї саме у цей момент відповідало критеріям необхідності та невідкладності захисту, й чому зберігалася безпосередня загроза, що не могла бути відвернута іншим способом або менш інтенсивним впливом.
Додатково суд апеляційної інстанції констатує обставини, які посилюють сумніви щодо перебування обвинуваченого в межах захисту під час відповідного епізоду.
На відеозаписі чітко простежується, що обвинувачений, маючи пістолет у руці, впевнено наближається до ОСОБА_11 , демонструючи фактичну перевагу в засобах впливу, не побоюючись про свою безпеку та прицілюється у тулуб, а не намагається нейтралізувати потенційну небезпеку шляхом мінімізації шкоди.
При цьому ОСОБА_11 у відповідний момент не чинить опору й фактично не вчиняє дій, які б підтверджували продовження нападу.
У вироку суду першої інстанції не наведено належних міркувань, які б знімали сумнів: чи не були подальші постріли реакцією на вже припинене посягання та чи не набули вони характеру відплати або самосуду, що за своєю природою не може виправдовуватися посиланням на необхідну оборону.
Не менш істотними є обставини застосування зброї щодо ОСОБА_12 . Як встановлено судом апеляційної інстанції, після пострілів у бік ОСОБА_11 . ОСОБА_7 здійснює неодноразові постріли в напрямку ОСОБА_12 , причому прицілювання відбувалося як у ділянку нижче пояса, так і вище.
Сам по собі факт множинних пострілів і їх спрямованість у різні ділянки тіла зумовлює необхідність ретельної перевірки питання співмірності: чи відповідав такий інтенсивний і небезпечний спосіб захисту характеру посягання саме в той момент, коли постріли здійснювалися, чи обвинувачений мав реальну можливість припинити застосування зброї, коли небезпека була відвернута, та чи не перейшов він межі, обумовлені необхідністю негайного припинення нападу.
Суд першої інстанції, визнаючи наявність оборони, не навів переконливих мотивів, чому саме такий характер вогневого впливу та спричинених ушкоджень узгоджується з метою захисту, а не свідчить про надмірність реакції за відсутності безпосередньої загрози.
Ці сумніви посилюються результатами судово-медичних досліджень, оскільки локалізація і характер тілесних ушкоджень, зафіксованих у потерпілих, стосуються, зокрема, ділянок тулуба, тобто потенційно життєво важливих зон.
Окремо колегія суддів акцентує на поведінці обвинуваченого в контексті підготовленості та усвідомлення наслідків застосування зброї. Встановлено, що пістолет «Форт-12Р», з якого здійснювалися постріли, належав обвинуваченому на законних підставах, а висновок балістичної експертизи підтверджує, що гільзи, виявлені на місці події, відповідають слідам саме цієї зброї, отже факт здійснення пострілів обвинуваченим є підтвердженим.
Разом з тим, матеріали провадження містять відомості про спорядження пістолета патронами з гумовими кулями, які мали свинцеві осердя, що безумовно істотно підвищує їх уражальну здатність і потенційно може спричиняти більш тяжкі наслідки для життя та здоров'я людини, ніж звичайні гумові колі.
У такій ситуації суд першої інстанції повинен був ретельно перевірити та мотивовано оцінити, чи усвідомлював обвинувачений характер спорядження та реальну небезпеку таких боєприпасів, чи міг він передбачати тяжкі наслідки від пострілів із близької дистанції у тулуб, та як ці обставини співвідносяться з твердженнями про вимушений захист і прагнення лише припинити напад.
Суд першої інстанції не оцінив належним чином та не перевірив версію обвинуваченого з приводу придбання ним вказаних специфічних набоїв «просто через інтернет», оскільки, з огляду на вимоги національного законодавства та регламентований порядок обігу боєприпасів, така версія сама по собі викликає обґрунтовані сумніви і потребує належної перевірки.
Обіг, придбання та використання боєприпасів, у тому числі для травматичної зброї, не є сферою вільного неконтрольованого продажу, а відтак твердження обвинуваченого про спосіб їх придбання не може сприйматися як беззаперечна без встановлення джерела, законності походження, технічних характеристик та фактичних властивостей таких патронів.
Матеріали провадження містять дані про те, що патрони, які використовувалися під час події, були споряджені кулями з підвищеними уражальними властивостями та можуть мати ознаки перероблення (модифікації) порівняно зі стандартними боєприпасами для травматичної зброї.
За таких обставин наявні підстави вважати, що обвинувачений, як законний власник зброї та користувач відповідних боєприпасів, не міг не усвідомлювати факту їх нестандартних властивостей, а також підвищеної небезпечності їх застосування.
Тобто саме характер спорядження і потенційні уражальні можливості таких патронів виключають сприйняття їх як «звичайних» травматичних боєприпасів, призначених виключно для мінімальної шкоди.
У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що твердження обвинуваченого про відсутність у нього наміру заподіяти тяжкі тілесні ушкодження або спричинити інші тяжкі наслідки не усуває розумних сумнівів щодо його усвідомлення реальної небезпеки обраного способу дії.
Якщо особа застосовує зброю, споряджену боєприпасами, які за своїми властивостями здатні не лише «травмувати», а й спричиняти тяжкі тілесні ушкодження, у тому числі з ризиком летальних наслідків, то питання про передбачуваність таких наслідків, усвідомлення їх можливості та ставлення до них потребує особливо ретельної правової оцінки.
Саме тому посилання обвинуваченого на придбання патронів «через інтернет» не знімає необхідності такої перевірки, оскільки джерело походження, ознаки можливого перероблення, фактичні властивості боєприпасів та усвідомлення їх уражальної дії прямо впливають на оцінку передбачуваності наслідків і меж оборони.
Колегія суддів наголошує, що право на захист існує лише доти, доки зберігається безпосередня небезпека, а з моменту припинення нападу чи реального відступу посягання правова підстава для оборони припиняється.
Отже, в умовах, коли зафіксовано припинення активних дій з боку потерпілої особи, її відхід або відсутність демонстрації наміру продовжити застосування зброї, суд зобов'язаний особливо ретельно оцінити, чи не було подальше застосування сили реакцією на вже минулу загрозу.
Саме цього аналізу суд першої інстанції належним чином не здійснив: не визначив межі посягання в часі, не співставив інтенсивність пострілів і їх локалізацію з конкретною поведінкою потерпілих у кожній фазі події, а також не усунув сумніви щодо того, чи був продовжений вогневий вплив об'єктивно необхідним саме для відвернення небезпеки, чи радше мав характер покарання кривдників.
За таких обставин колегія суддів виходить з того, що встановлені фактичні дані не дозволяють погодитися з висновком суду першої інстанції без додаткової, повної та мотивованої перевірки всіх перелічених аспектів.
Інакше кажучи, у справі залишилися неусунутими сумніви щодо того, що обвинувачений діяв саме в межах оборони в момент здійснення пострілів після припинення посягання з боку ОСОБА_11 , а також щодо відповідності характеру й локалізації ушкоджень, заподіяних ОСОБА_12 , характеру та інтенсивності посягання в конкретний момент часу. Саме ці сумніви є визначальними для правильної юридичної оцінки події та не можуть бути замінені посиланням лише на загальну конфліктну ситуацію чи попередні агресивні дії потерпілих.
Відтак, висновки суду першої інстанції в частині правової кваліфікації дій обвинуваченого, зроблені без належного усунення зазначених сумнівів і без переконливого мотивування співмірності та необхідності застосованого насильства, не можуть вважатися достатньо обґрунтованими.
З огляду на вказані обставини колегія суддів, не може без належних підстав досліджувати і давати оцінку тим доказам і обставинам, які були досліджені, однак не оцінені належним чином судом першої інстанції, тому вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду.
При цьому, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та призначення покарання.
А тому, при новому розгляді районному суду належить з'ясувати всі фактичні обставини справи у порядку визначеному кримінальним процесуальним законом.
При новому розгляді суду необхідно усунути порушення, з дотриманням встановленого законом порядку повно та всебічно перевірити доводи сторони захисту і обвинувачення.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419, КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2024 року, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.118, ст.124 КК України, скасувати.
Призначити новий судовий розгляд даного кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3