Справа № 308/13714/24
Іменем України
18 грудня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.,
суддів - Мацунича М.В., Джуги С.Д.
за участі секретаря - Плешинець З.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 липня 2025 року (суддя Чепка В.В., повне судове рішення складено 14.07.2025) у справі № 308/13714/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року ТОВ «Інтеркеш Україна» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 05.10.2021 між ТОВ «Інтеркеш Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7-34129, згідно умов якого Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 300 000 грн зі сплатою 62,05 % річних з кінцевим строком повернення 05.10.2022.
ТОВ «Інтеркеш Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 300 000 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 05.10.2021.
Відповідач частково виконував умови кредитного договору, зокрема згідно з наданим розрахунком, сплатив на користь позивача 165 762,43 грн заборгованості за тілом кредиту та 255 662,57 за відсотками.
Оскільки взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, тому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 132-134), заборгованість позичальника станом на 14.05.2025 була визначена в сумі 281 062,22 грн, з яких: 133 946,98 грн - за тілом кредиту; 100 952,43 грн - за процентами; 35 681,92 грн - нараховане інфляційне збільшення заборгованості; 10 480, 89 грн - 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України.
Посилаючись на дані обставини, ТОВ «Інтеркеш Україна» просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 281 062,22 грн, а також 4215,93 грн судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 липня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Інтеркеш Україна» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надана позивачем картка платежів не є належним доказом, що підтверджує наявність та розмір боргу, оскільки не відповідає вимогам первинних документів, така складена представником позивача Ковачем І. В., який підписав позовну заяву, обсяг повноваження якого на складання такого виду первинних документів не підтверджено матеріалами справи. Вказана картка платежів не підтверджує зміст та обсяг господарських операцій між позивачем та відповідачем, не підтверджує внесення відповідачем сум як готівкою, так і безготівково, що не може вважатися первинним документом на підтвердження наявності заборгованості відповідача, не підтверджує факт погашення заборгованості відповідачем, що могло б бути оцінено судом як визнання ним отримання кредитних коштів.
Позивачем не надано належних доказів отримання коштів позичальником за спірним кредитним договором, оскільки видатковий касовий ордер від 05.10.2021 не містить підпису керівника; відсутні дані щодо уповноваження керівником інших осіб на підписання такого видаткового касового ордеру; не відповідає вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148.
Заява ОСОБА_1 від 05.10.2021 до ТОВ «Інтеркеш Україна» про видачу кредиту готівкою на підставі кредитного договору №7-34129 від 05.10.2021 не відповідає вимогам пункту 26 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оскільки не містить дозвільного напису керівника.
Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги
На це рішення подало апеляційну скаргу ТОВ «Інтеркеш Україна». Посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Інтеркеш Україна» - задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що стосовно укладеного між сторонами кредитного договору №7-34129 від 05.10.2021 діє презумпція правомірності правочину; ним визначена періодичність платежів і сума для погашення щомісячної заборгованості;
факт видачі готівки ОСОБА_1 підтверджено видатковим касовим ордером від 05.10.2021, який підписано відповідачем; також до справи надано заяву відповідача від 05.10.2021 про видачу йому коштів готівкою у сумі 300 000 грн;
щодо відсутності підпису керівника та головного бухгалтера на видатковому касовому ордері скаржник вказує, що на ньому міститься підпис касира, що був уповноваженою особою на видачу коштів та в той момент здійснював свої посадові обов'язки і безпосередньо видавав кошти, тобто у силу пункту 26 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148, касир був особою, уповноваженою керівником;
вказує, що в судовому засіданні в суді першої інстанції представник позичальника визнавав факт отримання коштів, однак не погоджувався з природою виниклих між сторонами правовідносин;
сплачуючи кошти на погашення боргу, позичальник здійснив так звані конклюдентні дії, тобто дії, що своїм зовнішнім проявом свідчать про його намір та згоду з умовами кредитного договору; регулярні платежі на погашення боргу слугують підтвердженням того, що обидві сторони фактично виконували свої зобов'язання за цим договором;
до апеляційного суду скаржником додано нові докази на підтвердження періодичного погашення кредитної заборгованості відповідачем - квитанції про погашення кредитної заборгованості, в яких позичальником зазначено, що оплата проведена ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) згідно договору №7-34129; скаржник вказує, що такі квитанції додатково підтверджують факт визнання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором та визнання своєї заборгованості;
отримавши кредитні кошти, позичальник вносив періодичні платежі згідно графіку розрахунків, тому, заперечуючи факт отримання коштів за спірним кредитним договором, відповідач бажає уникнути відповідальності та виконання свого зобов'язання;
вказує, що судом не враховано, що позивачем наведено обґрунтований розрахунок заборгованості, а відповідач своїм правом не скористався і власний контррозрахунок не подав.
Позиція іншого учасника справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Костяков Д.В., посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Просить не брати до уваги нові докази, додані до апеляційної скарги, оскільки позивач не обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції.
Долучена до апеляційної скарги копія довіреності на касира ОСОБА_2 щодо уповноваження її на проведення відповідних касових операцій з правом підпису видаткових касових ордерів та ряд квитанцій про нібито сплату відповідачем грошових коштів за кредитним договором №7-34129 від 05.10.2021 є спробою позивача надати іншу правову оцінку відносинам між сторонами.
Серед доводів, зокрема посилається на те, що: позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт одержання відповідачем кредитних коштів; строк кредитування за договором закінчився 05.10.2022, тому після зазначеної дати позивач не мав правових підстав для нарахування відсотків поза строком дії договору.
Межі розгляду справи апеляційним судом, явка учасників та позиція суду
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи та застосовані норми права
05.10.2021 між ТОВ «Інтеркеш Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7-34129, згідно умов якого Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 300 000 грн зі сплатою 62,05 % річних з кінцевим строком повернення 05.10.2022 (а.с. 5-7).
Умовами кредитного договору від 05.10.2021 № 7-34129 сторонами, зокрема, узгоджено розмір та порядок сплати відсотків за користування кредитними коштами.
05.10.2021 ОСОБА_1 подав до ТОВ «Інтеркеш Україна» заяву про видачу коштів готівкою в сумі 300 000 грн за кредитним договором № 7-34129 від 05.10.2021 (а.с. 12).
ТОВ «Інтеркеш Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 300 000 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 05.10.2021 (а.с. 10).
Відповідач частково виконував умови цього кредитного договору, сплатив на користь позивача 165 762,43 грн заборгованості за тілом кредиту та 255 662,57 за відсотками, що стверджується розрахунком заборгованості, квитанціями про сплату заборгованості за кредитним договором № 7-34129, випискою по кредиту (а.с. 191-218,219).
Відповідач ОСОБА_1 не заперечував факту укладення кредитного договору № 7-34129 від 05.10.2021. Щодо цього кредитного договору діє презумпція правомірності правочину.
При цьому ОСОБА_1 заперечував факт отримання кредитних коштів, вказував, що видатковий касовий ордер від 05.10.2021 не містить інформацію про номер кредитного договору, не містить підписів керівника та головного бухгалтера.
Відповідно до п. 26 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.
Підпис керівника установи/підприємства на видаткових касових ордерах не обов'язковий, якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках є його дозвільний напис.
Згідно з п. 27 Положення касир вимагає пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами).
Відповідно до п. 28 Положення касир проводить видачу готівки тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Тобто на касира покладається видати готівку з каси, відповідно і підпис на зазначених видаткових касових ордерах міститься саме касира.
З матеріалів справи вбачається, що видатковий касовий ордер від 05.10.2021 містить необхідні реквізити, зокрема, містить особистий підпис позичальника ОСОБА_1 , а також касира ТОВ «Інтеркеш Україна», тобто свідчить про факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 300 000 грн.
Порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що видатковий касовий ордер не підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів та є неналежним і недопустимим доказом є необґрунтованими.
Факт отримання кредитних коштів позичальником у даній справі належить оцінювати у сукупності з обставинами укладення кредитного договору від 05.10.2021 щодо отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 300 000 грн, презумпції чинності такого правочину, наявністю підписаної заяви позичальника про видачу кредитних коштів готівкою в сумі 300 000 грн, видатковим касовим ордером від 05.10.2021, розрахунком заборгованості, згідно з яким відповідач сплатив на користь позивача 165 762,43 грн заборгованості за тілом кредиту та 255 662,57 за відсотками, виходячи з яких, установлено обставину отримання 05.10.2021 ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 300 000 грн за кредитним договором від 05.10.2021 № 7-34129.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.
У контексті спірних правовідносин апеляційний суд вважає, що поведінка ОСОБА_1 в частині заперечення існування між сторонами кредитних правовідносин (попри підписання договору щодо якого діє презумпція правомірності правочину) з тих підстав, що у видатковому касовому ордері відсутній номер кредитного договору, а лише наявна дата кредитного договору від 05.10.2021, відсутній підпис керівника та головного бухгалтера, не відповідає стандарту добросовісної поведінки учасника цивільних правовідносин.
Оскільки взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконав, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 132-134), позивач нарахував заборгованість станом на 14.05.2025 у розмірі 281 062,22 грн, з яких: 133 946,98 грн - за тілом кредиту; 100 952,43 грн - за процентами; 35 681,92 грн - нараховане інфляційне збільшення заборгованості; 10 480, 89 грн - 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України.
Разом із тим, судовою колегією встановлено, що кінцевий строк кредитування згідно умов кредитного договору від 05.10.2021 № 7-34129 було визначено до 05.10.2022, у цей строк сторонами визначено, зокрема, сплату заборгованості за кредитом та відсотками.
Договір не містить інших домовленостей сторін, зокрема про сплату процентів після закінчення строку кредитування.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абз. 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12).
Таким чином, у справі, яка переглядається, вимоги Банку про стягнення процентів, нарахованих після 05.10.2022 (закінчення строку кредитування), не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Відтак щодо розміру заборгованості відповідача слід зазначити наступне.
Згідно з наданими Банком розрахунками заборгованості станом на 14.05.2025 у розмірі 281 062,22 грн, з яких: 133 946,98 грн - за тілом кредиту; 100 952,43 грн - за процентами; 35 681,92 грн - нараховане інфляційне збільшення заборгованості; 10 480,89 грн - 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України
Згідно з розрахунком заборгованості, а також випискою по кредиту, сформованою 07.08.2025, розмір нарахованих відсотків станом на 05.10.2022 складає 112 424,59 грн (16320+16307,98+12115,44+12319,99+26883,74+10244,21+
2854,40+2016,92+7724,12+13487,78+13457,02+11332,99 = 112 424.59) (а.с. 219).
Відповідачем сплачено відсотків у розмірі 255 371,98 грн (а.с. 219). Відтак ОСОБА_1 здійснено переплату відсотків у сумі 142 947,39 грн (112 424.59 - 255 371,98).
Враховуючи факт здійснення позичальником переплати відсотків у розмірі 142 947,39 грн, такі кошти слід зарахувати на погашення заборгованості за тілом кредиту, що повністю погашає заборгованість за тілом, у зв'язку з чим встановлено відсутність заборгованості за тілом кредиту (300 000 - 166 053,02 (сплачене тіло) - 142 947,39 (переплата відсотків) = - 9000.41).
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Інтеркеш Україна» щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 05.10.2021 № 7-34129.
Крім того, позивачем було нараховано інфляційні втрати та 3 % річних за період з 06.10.2022 по 14.05.2025.
Встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем - відсутня. Проте, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє по цей час.
Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У мотивувальній частині рішення суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що позивачем не надано належних доказів отримання коштів позичальником за кредитним договором, що видатковий касовий ордер від 05.10.2021 та заява позичальника про видачу кредиту готівкою не відповідають вимогам Положення; що у справі відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів та обставин щодо здійснення ним погашення заборгованості, а отже, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Встановивши, що відповідачем було отримано кредит в сумі 300000 грн. з кінцевим строком повернення 05.10.2022, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування, враховуючи здійснення позичальником переплати відсотків у розмірі 142 947,39 грн, які слід зарахувати на погашення заборгованості за тілом кредиту, судовою колегією встановлено відсутність заборгованості за тілом кредиту, а нарахування інфляційних втрат та 3 % річних - є безпідставними.
Отже, мотивувальну частина рішення суду, відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України, слід змінити в редакції цієї постанови, при цьому резолютивна частина рішення суду щодо відмови в задоволенні позову підлягає залишенню без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки за результатом розгляду апеляційної скарги рішення підлягає зміні, однак у задоволенні позову відмовлено, тому понесені скаржником судові витрати за подання апеляційної скарги слід залишити за ТОВ «Інтеркеш Україна».
Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3 ч. 1, ч. 4 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» - задовольнити частково.
Мотивувальну частину рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 липня 2025 року змінити у редакції цієї постанови.
Резолютивну частину рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 грудня 2025 року.
Головуюча:
Судді: