Справа 688/5858/25
№ 2/688/2286/25
Рішення
іменем України
23 грудня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Березюк Н.П.,
секретаря судових засідань Кулеші Л.М.,
без участі сторін,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Шепетівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту,
встановив:
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Вітюк С.В., звернувся до суду з позовом про зняття арешту з нерухомого майна. Позовні вимоги мотивовані тим, що є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 . У період з 22.11.2006 по 29.01.2016 на примусовому виконанні в Шепетівському відділі ДВС перебувало виконавче провадження №8454260 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Шепетівським міськрайонним судом 07.11.2006 року у справі №2-1341 щодо стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 20.07.2007 постановою державного виконавця був накладений арешт на вищевказану частину квартири. 29.01.2016 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки закінчився передбачений законом строк пред'явлення виконавчого документу для виконання. Станом на 26.06.2025 року повторно на примусове виконання вказаний виконавчий лист не повертався. За наведених обставин, просить суд скасувати обтяження - арешт нерухомого майна, накладений на частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 20.07.2007 року за №5339807 реєстратором Шепетівською міською державною нотаріальною конторою та виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Також просить зняти арешт, накладений на вищевказане нерухоме майно.
Позивач в судове засідання не з'явився, його представник - адвокат Вітюк С.В. подав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача та підтримання позову.
Позиція відповідача.
Представник відповідача Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена у встановленому законом порядку, заяв про відкладення розгляду справи суду не надала.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
24.11.2025 позивач звернувся до суду з цим позовом.
26.11.2025 суд відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.12.2025.
22.12.2025 сторони до суду не з'явилися. Суд перейшов до стадії постановлення судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується даними свідоцтва про право власності на житло, виданого 31.03.1995 року.
У період з 22.11.2006 по 29.01.2016 року на примусовому виконанні у Шепетівському відділі ДВС перебувало виконавче провадження №8454260 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Шепетівським місьрайонним судом Хмельницької області 07.11.2006 року у справі №2-1341 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліментів.
Постановою державного виконавця від 20.07.2007 року накладено арешт на належне боржнику майно, а саме: частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка подана для реєстрації обтяження до Шепетівської міської нотаріальної контори, дане обтяження зареєстроване за РНО №5339807.
29.01.2016 року на підставі ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з закінченням строку для даного виду стягнення. Дане виконавче провадження знищено у зв'язку з закінченням трирічного строку його зберігання. Станом на 26.06.2025 повторно на примусове виконання вказаний виконавчий документ не повертався. Вказане підтверджується відповіддю начальника Шепетівського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за вих. №47802/09 від 26.06.2025.
Норми права, які застосував суд.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.
Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною першою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, як випливає із змісту частини 5 ст. 59 цього Закону.
Оцінка та мотиви суду.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суд встановив, що в межах виконавчого провадження №8454260 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з позивача аліментів, постановою державного виконавця від 20.07.2007 року накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону його відчуження. Згідно Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 5339807.
29.01.2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а матеріали виконавчого провадження знищені за збігом строку давності їх зберігання. З того часу на виконанні у відділі ДВС відсутній виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів.
Наявність арешту, що накладено на частину квартири позивача за відсутності зобов'язань суттєво обмежує права позивача, як власника на розпорядження майном, а тому право позивача підлягає захисту шляхом звільнення квартири з-під арешту.
Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
За змістом статей 316, 317, 321, 391 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Згідно з частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для реєстрації припинення обтяження є, в тому числі й рішення суду, що набрало законної сили.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно із положеннями статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Відповідно до частин третьої, четвертої і п'ятої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відсутність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду дає підстави для звільнення майна з-під арешту. У зв'язку з тим, що був накладений арешт, позивач не може реалізувати свої права та інтереси щодо арештованого майна, яке належить йому на праві власності.
Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2020 року у справі № 817/928/17.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили про звільнення квартири з-під арешту є підставою для зняття арешту та внесення відповідного запису про це в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Судові витрати покласти на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, задовольнити.
Скасувати обтяження - арешт нерухомого майна, накладений на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 20 липня 2007 року за №5339807, реєстратором - Шепетівською міською державною нотаріальною конторою та виключити запис про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Зняти арешт, накладений на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Шепетівського відділу державної виконавчої служби від 20.07.2007 року (обтяження якого зареєстровано у Єдиному реєстрі заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна від 20.07.2007 року, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 5339807).
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 27.05.2008 року Шепетівським МВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - Шепетівський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: вул. Героїв Небесної Сотні, 46, м. Шепетівка Хмельницької області, код ЄРДПОУ - 34639183;
третя особа - ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складений 23.12.2025.
Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК