Справа № 466/470/20
Провадження № 2/466/50/25
17 грудня 2025 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.
з участю секретаря Пилипців О.-І.І.
представника позивача, адвоката Буковинської С.В.
справа №466/470/20
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом
20.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в якому просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер громадянин України ОСОБА_4 (факт відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 12.01.2019 року).
Місце відкриття спадщини: АДРЕСА_2 .
За життя спадкодавцем був складений заповіт, яким ОСОБА_4 усе своє майно заповідав своїй доньці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підтверджується: свідоцтвом про народження НОМЕР_2 виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Львівській області 23.04.2008 року; довідкою виданою відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Львівській області 24.04.2008 року за №156/03-30; свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 виданим Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 09.07.2011 року.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
Власниками інших 2/3 частин квартири є відповідачі по справі: ОСОБА_3 (дружина спадкодавця) та ОСОБА_2 (син спадкодавця).
З метою оформлення спадкових прав позивач звернулась до Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Постановою Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори від 28.11.2019
року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину квартири у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказану квартиру.
Вказані документи знаходяться у відповідачів, які відмовляються надати їх позивачу для оформлення спадщини.
За приписам ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.
Отже, з врахуванням того, що в позивачки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на майно, а також і відсутні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а тому вимушена звертатись до суду з заявою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 02.02.2020, зупинено провадження у цивільній справі №466/470/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом до набрання законної сили рішенням суду по справі №466/4658/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання незаконним розпорядження виконавчого комітету Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради народних депутатів № 517 від 14.05.1997р. «Про передачу квартири у власність мешканцям району" в частині передачі у власність квартири ОСОБА_4 та свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 на спірну квартиру та їх скасування.
Ухвалою суду від 21.06.2024, поновлено провадження у цивільній справі №466/470/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, у зв'язку з тим, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27.05.2024 року, позовну заяву ОСОБА_2 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання незаконним розпорядження виконавчого комітету Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради народних депутатів № 517 від 14.05.1997р. «Про передачу квартири у власність мешканцям району» в частині передачі у власність квартири ОСОБА_4 та свідоцтва про право власності № НОМЕР_4 на спірну квартиру та їх скасування - залишено без розгляду, а отже відпала підстава зупинення провадження по справі.
Представник позивача, адвокат Буковинська С.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, надавши аналогічні пояснення, які викладені у позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення, довідкою про доставку смс-повідомлення. Відповідач ОСОБА_2 неодноразово подавав заяви про відкладення розгляду справи, однак відзиву відповідачами до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних доказів.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами наступне.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_4 , виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів 15.05.1997 року, квартира АДРЕСА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (а.с.78 матеріалів інвентаризаційної справи).
З інформаційної Довідки, виданої ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 06.09.2019 року №2/10770 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за є ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва № НОМЕР_4 про право власності на квартиру, виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 15.05.1997 року за №307 за зареєстрованого ЛОДКБТІ ЕО 21.05.1997р. за р. №23176 (а.с.204 матеріалів інвентаризаційної справи).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 12 січня 2019р. (а.с.8).
Відповідно до заповіту, складеного та посвідченого 02 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Романчук-Василик В.Р. та зареєстрованого в реєстрі за №1977, ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті і на що за законом матиме право заповів доньці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).
Факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підтверджується: копією свідоцтва про народження НОМЕР_6 від 23.04.2008 року; довідкою виданою відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Львівській області 24.04.2008 року за №156/03-30; свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_7 від 09.07.2011 року (а.с.9-11).
Судом також встановлено, що позивачка ОСОБА_1 03.07.2019 звернулася до державного нотаріуса Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 (а.с.59,73).
Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 28.11.2019 року, відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з тим, що в матеріалах спадкової справи відсутні правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.102-103).
Оригінали вказаних правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 знаходяться у відповідачів, а також в матеріалах інвентаризаційної справи ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», які були витребувані судом та оглянуті в судовому засіданні.
Відтак, отримати оригінал чи дублікат правовстановлюючого документу - Свідоцтва № НОМЕР_4 про право власності на квартиру, виданого Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням від 15.05.1997 року за №307, в силу наведених вище обставин позивач не може.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб-спадкоємців. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
У відповідності до ст. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи те, що батьку позивача ОСОБА_2 належала на праві приватної спільної сумісної власності 1/3 частка у квартирі АДРЕСА_1 , це право не оспорюється, позивач є спадкоємцем за заповітом померлого батька, а також беручи до уваги те, що у позивача відсутній оригінал правовстановлюючого документу на вказану квартиру, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідачів в користь позивача підлягає розмір судових витрат.
У зв'язку з наведеним, з відповідача підлягає стягненню в користь позивача 2237,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141, 263-265,268,274, 354 ЦПК України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 в рівних частинах сплачений судовий збір в розмірі 2237,90 грн.(дві тисячі двісті тридцять сім гривень дев'яносто копійок).
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 .
Третя особа: Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ: 36296382, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 57.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Текст рішення складено та підписано 17.12.2025 року.
Суддя О. І. Ковальчук