Справа №449/1685/25
12.12.2025 м. Перемишляни
Суддя Перемишлянського районного суду Львівської області Борняк Р.О., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
09.11.2025 року поліцейським ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області Висоцькою О.М. складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №507607 щодо вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , згідно з яким слідує, що 09.11.2025 року о 00.17 год. в с. Романів Львівського району Львівської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Tesla Model, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння ( різкий запах з порожнини рота, порушення координації рухів) від проходження мед огляду по місцю зупинки т/з та в медзакладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Комар М.В., вину ОСОБА_1 у вчиненому правопорушення не визнав, та пояснив, що 09.11.2025 року приблизно о 00,00 год. ОСОБА_1 знаходився у припаркованому автомобілі Тесла в с. Романів Львівського району Львівської області, коли до нього прийшли працівники поліції та звинуватили його у керуванні транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. Звертає увагу, що з відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а відео файл розпочинається з того моменту, що автомобіль стоїть припаркованим та жодним чином не являвся учасником дорожнього руху.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відеофайли що знаходяться на оптичному носії, приходжу до висновку про наступне.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть “випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Так оглядаючи два відеофайли які містяться на оптичному носії встановлено, що працівники поліції не зупиняли ОСОБА_1 , відеозапис починається з моменту, коли в припаркованому автомобілі Тесла сидить ОСОБА_1 і до нього підіходить поліцейський та вказує на необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Встановлено, що жодного належного доказу того, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції у місці та в час, зазначений у протоколі, як матеріали справи, так і відеозапис не містять.
Таким чином, доказів факту керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом, встановлених за допомогою об'єктивних засобів контролю матеріали справи не містять.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведене в п. 27 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функції водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в п. 38 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (справа № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17) зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
За вказаних обставин, матеріали провадження не містять достовірних відомостей, з яких можна було б беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом» встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в змісті визначення цього терміну, а тому зазначене в принципі не породжувало обов'язку проходити огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Таким чином, має місце недотримання поліцейським Інструкції №1026 щодо порядку роботи та застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об'єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясувати всі обставини, перелічені в ст.ст. 247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.
Суд повинен керуватися основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи все викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому дана справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 24, 221, 266, 283-285, 294 КпАП України,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду.
Суддя: Борняк Роман Орестович