Справа № 298/1151/25
Номер провадження 1-кп/298/62/25
23 грудня 2025 року с-ще Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025070000000106 від 08.07.2025 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України,
У провадженні Великоберезнянського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України.
У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 22.12.2025, прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 подала клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 без можливості внесення застави строком на 60 днів.
У зв'язку з наданням можливості стороні захисту ознайомитися з вказаним клопотанням у судовому засіданні оголошено перерву до 23.12.2025 до 14 год. 30 хв.
У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 23.12.2025, прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 клопотання підтримала з підстав, наведених у ньому, зокрема, вказавши таке.
29.08.2025 Закарпатською обласною прокуратурою до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області скеровано обвинувальний акт по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025070000000106 від 08.07.2025, про обвинувачення ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України.
Як ідеться в клопотанні, ОСОБА_5 , перебуваючи на території Європейського Союзу у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 07.07.2025 у невстановлених досудовим слідством осіб, діючи попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження за № 22025070000000126 від 20.08.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, придбав 982 грам наркотичного засобу «гашиш» та 634 грам наркотичного засобу «кокаїн», після чого, вирішив їх перемістити через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю, слідуючи з території Європейського Союзу транзитом через територію Словаччини на територію України.
Усвідомлюючи, що придбаний ним «гашиш» та «кокаїн» може бути виявлений співробітниками митних органів під час проходження українсько-словацького кордону, громадянин України ОСОБА_5 вчинив ряд дій, засобів. спрямованих на приховування наявних у його розпорядженні наркотичних засобів.
Маючи досвід частих виїздів за кордон та будучи добре ознайомленим з порядком здійснення митних формальностей на митному посту під час перетину кордону, усвідомлюючи, що під час прикордонно-митного контролю можуть застосовуватись службові собаки, навчені на виявлення заборонених до перевезення предметів та речовин, ОСОБА_5 упакував вищевказані наркотичні засоби «гашиш» та «кокаїн» у 3 вакуумні поліетиленові пакети, які додатково були обмотані скотчем.
У подальшому, перебуваючи на території Європейського Союзу, у невстановлений досудовим слідством час, однак не пізніше 07.07.2025, маючи в своєму розпорядженні вищевказані наркотичні засоби «гашиш» та «кокаїн», які знаходились в трьох упаковках, а саме: чорного, коричневого та жовтого кольорів, з метою приховування їх від митного контролю, здійснив їх приховування в панелі приладів належного йому автомобіля марки «Mercedes Benz» моделі «Sprinter 316 CDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , таким чином, що ускладнювало їх виявлення під час митного контролю, та вирушив у напрямку України.
Надалі, ОСОБА_5 , 07.08.2025 о 22 год. 18 хв., слідуючи на належному йому автомобілі марки «Mercedes Benz» моделі «Sprinter 316 CDI», р.н.з. НОМЕР_1 , у якості водія прибув в пункт пропуску «Малий Березний» Закарпатської митниці, де під час проходження митного контролю, а саме, проведення поглибленого митного огляду належного йому транспортного засобу вищезазначені, приховані від митного контролю три упаковки з наркотичними засобами, були виявлені інспекторами митної служби та в подальшому вилучені слідчим в ході огляду місця події.
Згідно з висновком експерта Закарпатського НДЕКЦ МВС України № СЕ- 19/107-25/8730-НЗПРАП від 08.07.2025 надані на надані на експертизу в'язкі речовини коричневого кольору - є наркотичним засобом, обіг якого обмежено, - смолою канабісу.
Надані на експертизу порошкоподібні речовини білого кольору, в своєму складі містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - кокаїн.
Загальна маса смоли канабісу (в перерахунку на суху речовину) становить 555, 4393 г.
Загальна маса кокаїну становить 278, 5788 г.
Наркотичні засоби смола канабісу та кокаїн внесені у Таблицю II Список N1 «Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено», затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 06.05.2000 № 770 (із змінами).
У відповідності до Таблиць «Великих та особливо великих розмірів прекурсорів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 - канабісу смола від 500,0 і більше грам становить особливі великі розміри, а кокаїн від 15, 0 грам і більше також становить особливо великі розміри.
Загальна маса переміщених ОСОБА_5 через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю наркотичних засобів становить - 612, 1538 грам, що є особливо великим розміром.
За таких обставин, встановлено достатньо підстав для висунення ОСОБА_5 обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, а саме - у контрабанді наркотичних засобів, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, в особливо великих розмірах, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
08 липня 2025 року ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
08 липня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України.
09 липня 2025 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Строк застосування до 05 вересня 2025 року включно.
26 серпня 2025 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відмовлено у задоволенні клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_5
29 серпня 2025 року Закарпатською обласної прокуратурою скеровано обвинувальний акт у відповідності до вимог ст. ст. 314, 615 КПК України до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області по кримінальному провадженні за № 22025070000000106 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, відносно ОСОБА_5 .
Як зазначає прокурор, у ході досудового розслідування здобуто докази, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а саме - повідомлення оперативних підрозділів про вчинення кримінального правопорушення, протокол огляду місця події, речові докази, зокрема, безпосередньо вилучені наркотичні засоби, автомобіль марки «Mercedes Benz», моделі «Sprinter 316 CDI», р.н.з. НОМЕР_1 , а також інші матеріали кримінального провадження.
За твердженням прокурора, наявні докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок обвинуваченого ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у кримінальному провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених в ст. 2 КПК України.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Так, як зауважує прокурор, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 KIIK України оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_5 , є особливо тяжким злочином і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, а також, приймаючи до уваги те, що Закарпатська область межує з Республікою Польщею, Угорщиною, Румунією, Словаччиною, дають підстави вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, маючи підстави для перетину державного кордону у період дії воєнного стану, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Що стосується ризиків знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні (п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) зауважила, що такі ризики існують як на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, так і до початку стадії судового розгляду (моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження доказів судом). При цьому, що обвинувачений може вступати у позапроцесуальні відносини із іншими учасниками кримінального провадження, з метою схилення їх до надання вигідних для нього показів або відмови від надання показів стороні обвинувачення. Вказані обставини, за твердженням сторони обвинувачення, свідчать про існування ризиків, передбачених п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому зауважує, що ризик впливу на свідків існує не лише початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом. Так, ОСОБА_5 може намагатися впливати на свідків у кримінальному провадження, щоб уникнути від відповідальності за вчинене, до того ж він може вчиняти тиск на таких осіб, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - можливості незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Аналізуючи імовірність наявності ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення зазначає, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Також приймаючи до уваги діяльність обвинуваченого та обставини вчинення інкримінованого йому правопорушення, на переконання сторони обвинувачення є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений може продовжити вчинення злочину, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Крім того, прокурор зазначає, що окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а встановлені ризики є дійсними та триваючими і вони виключають можливість обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 .
Водночас прокурор зазначає, що вчинений ОСОБА_5 злочин має підвищену суспільну небезпеку, оскільки предметом інкримінованого злочину виступає наркотичний засіб в особливо великому розмірі і даному злочину притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення, економіки та суспільства в цілому.
Саме тому право кожного на охорону здоров'я, в тому числі і від негативного впливу на організм людини наркотичних, психотропних і токсичних речовин, визначено як одне із основних прав людини та закріплене в ст. 49 Конституції України.
При цьому, прокурор зауважує, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на території України введено воєнний стан та запроваджено заходи правового режиму воєнного стану. У подальшому воєнний стан продовжено та на даний час такий триває. Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , вчинено у період дії воєнного стану на території України, що істотно підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки даного діяння, а тому прокурор наголошує на необхідності продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому зауважує, що даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу обвинуваченого та тяжкості пред'явленої йому обвинувачення, та є необхідним для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та унеможливлення настання ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, а обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не встановлено.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заперечив проти задоволення вказаного клопотання прокурора, вказавши про наявність нових обставин, які є підставою для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а саме - цілодобового домашнього арешту або тримання під вартою з можливістю внесення застави.
При цьому наголосив, що в умовах ув'язнення ОСОБА_5 не надається належної медична допомоги, його стан здоров'я погіршується, про що свідчить медична документація, копію якої просив долучити до матеріалів судової справи.
Крім того, захисник у судовому засіданні зазначив таке.
Стосовно ризиків, відповідно до ст. 177 КПК України, на які прокурор посилається у клопотанні про продовження строків дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказав, що в даний час відпали будь-які ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому наголосив, що ОСОБА_5 не має будь-якого наміру переховуватися від сторони обвинувачення та суду. Посилання прокурора щодо тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 злочину, за який можливе призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, є некоректним оскільки відповідно до норм ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню,доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Окрім того, щодо посилання прокурора про можливість ОСОБА_5 покинути територію України як в межах пункту пропуску через державний кордон України, так і поза межами таких, вказав, що таке є лише їх припущенням. Крім того, зауважив, що суд, в разі необхідності може покласти обов'язок на обвинуваченого ОСОБА_5 , щодо здачі на зберігання до відповідних органів державної влади свого паспорту для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Як зазначає ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не має потреби та наміру впливати на учасників кримінального провадження. Свідки, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, за відмову від дачі показів, вже надали слідству необхідні відомості, які зафіксовані у передбачений законодавством спосіб і приєднані до матеріалів кримінального провадження. Запобігти впливу на учасників кримінального провадження з боку підозрюваного можливо шляхом покладення на нього обов'язку утримуватися від спілкування з певними особами у кримінальному провадженні.
Також захисник зауважив, що ОСОБА_5 не має на меті на наміру знищити, сховати або спотворити речі і документи, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчинення кримінальних правопорушень, адже в ході досудового розслідування проведено необхідні слідчі та розшукові дії, а речові докази у ОСОБА_5 вилучено.
За твердженням захисника, ОСОБА_5 співпрацює з органом досудового розслідування та надав визнавальні покази.
При цьому захисник запевняє, що ОСОБА_5 не має намір вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжувати вчиняти аналогічне правопорушення, оскільки він усвідомив протиправний характер свого діяння. Посилання прокурора в цій частині вважає необґрунтованим та нічим не доведеним припущенням.
Також захисник зауважив, що ОСОБА_5 має міцні сімейні та соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, являється волонтером та директором БО «Зелені Інновації», за місцем проживання характеризується виключно з позитивного боку, жодного разу не притягався до кримінальної або адміністративної відповідальності.
Відтак вказав, що у даному випадку відсутня мета застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, захисник повторно зауважив, що протягом тривалого часу ОСОБА_5 має негативний стан здоров'я, що підтверджується медичною документацією, доданою до матеріалів судової справи. Подальше перебування ОСОБА_5 в умовах Закарпатської УВП № 9 м. Ужгород негативно впливає на його стан здоров'я, оскільки такий не отримує належне лікування, у зв'язку з чим стан його здоров'я погіршується, що підтверджується документами, копії яких захисник долучив до матеріалів справи.
За твердженням захисника, ОСОБА_5 активно сприяв розкриттю вказаного кримінального правопорушення та допомагав слідству, з метою встановлення всіх обставин та учасників кримінального правопорушення.
Зважаючи на наведене, відтак вважав за можливе обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у виді домашнього арешту.
Крім того, захисник клопотав про вирішення судом питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави. При цьому вказав, що виходячи з вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, згідно якої розмір застави щодо особи підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину становить від 80 до 300 прожиткового мінімуму доходів громадян, а тому враховуючи міцні соціальні зв'язки обвинуваченого ОСОБА_5 , сторона захисту вважає, що в даному випадку можливо визначити заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів доходів громадян, яку здатен виконати підозрюваний.
На підставі наведеного захисник, посилаючись на положення ст. 62 Конституції України, зауваживши, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, позитивну характеристику, раніше несудимий, а його стан здоров'я погіршується, зважаючи на те, що прокурором не доведено наявність ризиків, про які йдеться у його клопотанні, констатував, що обраний обвинуваченому запобіжний захід, про необхідність продовження строку якого йдеться у клопотанні прокурора, є надмірним.
За твердженням захисника, до обвинуваченого за наведених обставин можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, який буде необхідним та достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника, заперечивши проти задоволення заявленого прокурором клопотання.
Крім того, зазначив, що у зв'язку з тим, що на протязі шести місяців знаходження в УВП №9, він не отримує лікування по своїм хворобам, а саме - перелом хребта, остеохондроз, закреп суставів та множинні грижі в хребті, попереку, та шиї, діабет, гіпертонія, атеросклероз та інші, документи про що додавались раніше, в нього постійно погіршується стан здоров'я, що приведе до його інвалідності чи смерті. Неодноразові звернення до медичної частини не дали результату, так як в установі нема лікарів та устаткування для лікування його хвороб. Відтак просить змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на менш суворий для можливості лікування, так як дуже хоче дожити до закінчення суду та не стати інвалідом. Як зазначає обвинувачений, якщо він залишиться в УВП №9, то його життю та здоров?ю прийде кінець. Він не збирається переховуватись від суду, не впливав на жодного свідка і такої в необхідності в нього немає, адже він визнає провину. При цьому указує, що не збирається вчиняти нове або продовжувати вчиняти злочин, у нього на утриманні двоє малолітніх дітей, та обвинувачений хоче їх виховувати та отримувати належне лікування. Крім того, просить взяти до уваги те, скільки він допомагав ЗСУ. Також вказав, що якщо не зможе проводити лікування та профілактику своїх хвороб, буде голодувати.
Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думки та пояснення учасників судового провадження, оцінивши їхні доводи та аргументи стосовно обґрунтованості заявленого клопотання, суд дійшов таких висновків.
Питання запобіжних заходів унормовано положеннями глави 18 КПК України.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_5 інкримінується злочин, передбачений ч. 3 ст. 305 КК України, який полягає у контрабанді наркотичних засобів, тобто їх переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, в особливо великих розмірах, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії особливо тяжких злочинів.
Так, ОСОБА_5 , перебуваючи на території Європейського Союзу у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 07.07.2025 у невстановлених досудовим слідством осіб, діючи попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження за № 22025070000000126 від 20.08.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, придбав 982 грам наркотичного засобу «гашиш» та 634 грам наркотичного засобу «кокаїн», після чого, вирішив їх перемістити через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю, слідуючи з території Європейського Союзу транзитом через територію Словаччини на територію України.
Усвідомлюючи, що придбаний ним «гашиш» та «кокаїн» може бути виявлений співробітниками митних органів під час проходження українсько-словацького кордону, громадянин України ОСОБА_5 вчинив ряд дій, засобів. спрямованих на приховування наявних у його розпорядженні наркотичних засобів.
Маючи досвід частих виїздів за кордон та будучи добре ознайомленим з порядком здійснення митних формальностей на митному посту під час перетину кордону, усвідомлюючи, що під час прикордонно-митного контролю можуть застосовуватись службові собаки, навчені на виявлення заборонених до перевезення предметів та речовин, ОСОБА_5 упакував вищевказані наркотичні засоби «гашиш» та «кокаїн» у 3 вакуумні поліетиленові пакети, які додатково були обмотані скотчем.
У подальшому, перебуваючи на території Європейського Союзу, у невстановлений досудовим слідством час, однак не пізніше 07.07.2025, маючи в своєму розпорядженні вищевказані наркотичні засоби «гашиш» та «кокаїн», які знаходились в трьох упаковках, а саме: чорного, коричневого та жовтого кольорів, з метою приховування їх від митного контролю, здійснив їх приховування в панелі приладів належного йому автомобіля марки «Mercedes Benz» моделі «Sprinter 316 CDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , таким чином, що ускладнювало їх виявлення під час митного контролю, та вирушив у напрямку України.
Надалі, ОСОБА_5 , 07.08.2025 о 22 год. 18 хв., слідуючи на належному йому автомобілі марки «Mercedes Benz» моделі «Sprinter 316 CDI», р.н.з. НОМЕР_1 , у якості водія прибув в пункт пропуску «Малий Березний» Закарпатської митниці, де під час проходження митного контролю, а саме, проведення поглибленого митного огляду належного йому транспортного засобу вищезазначені, приховані від митного контролю три упаковки з наркотичними засобами, були виявлені інспекторами митної служби та в подальшому вилучені слідчим в ході огляду місця події.
Згідно з висновком експерта Закарпатського НДЕКЦ МВС України № СЕ- 19/107-25/8730-НЗПРАП від 08.07.2025 надані на надані на експертизу в'язкі речовини коричневого кольору - є наркотичним засобом, обіг якого обмежено, - смолою канабісу.
Надані на експертизу порошкоподібні речовини білого кольору, в своєму складі містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - кокаїн.
Загальна маса смоли канабісу (в перерахунку на суху речовину) становить 555, 4393 г.
Загальна маса кокаїну становить 278, 5788 г.
Наркотичні засоби смола канабісу та кокаїн внесені у Таблицю II Список №1 «Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено», затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 06.05.2000 № 770 (із змінами).
У відповідності до Таблиць «Великих та особливо великих розмірів прекурсорів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 - канабісу смола від 500,0 і більше грам становить особливі великі розміри, а кокаїн від 15, 0 грам і більше також становить особливо великі розміри.
Загальна маса переміщених ОСОБА_5 через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю наркотичних засобів становить - 612, 1538 грам, що є особливо великим розміром.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри вже перевірялась судом під час обрання запобіжного заходу та під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В якості підтвердження обґрунтованості підозри про вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_5 прокурором до клопотання додано, зокрема, протокол огляду місця події від 08.07.2025 з додатками, відповідно до якого в автотранспортному засобі під керуванням ОСОБА_5 виявлено наркотичні засоби, висновок експерта від 08.07.2025 № СЕ-19/107-25/8730-НЗПРАП, яким підтверджено те, що виявлені в ході огляду місця події речовини є наркотичними засобами.
Будь-яких нових доказів необґрунтованості вказаної підозри сторонами не зібрано та не пред'явлено. До того ж, як зауважив захисник у судовому засіданні, сам обвинувачений надав визнавальні покази та сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Вказану обставину підтвердив і обвинувачений у судовому засіданні, який повністю визнав свою вину у вчиненому.
Згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.07.2025 у справі № 308/9789/25 слідчий суддя дійшов висновку про доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_5 , є особливо тяжким злочином і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, а також приймаючи до уваги те, що Закарпатська область межує з Республікою Польщею, Угорщиною, Румунією, Словаччиною, дають підстави вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, маючи підстави для перетину державного кордону у період дії воєнного стану, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Що стосується ризиків знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні (п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) слідчий суддя зауважив, що такі ризики існують як на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, так і до початку стадії судового розгляду (моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження доказів судом). При цьому, слідчий суддя взяв до уваги, що всі обставини кримінального провадження не встановлені, документи та інші носії інформації не оглянуті, а також те, що підозрюваний може вступати у позапроцесуальні відносини із іншими учасниками кримінального провадження, з метою схилення їх до надання вигідних для неї показів або відмови від надання показів стороні обвинувачення. Аналізуючи імовірність наявності ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя констатував, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання. Також приймаючи до уваги діяльність підозрюваного та обставини вчинення інкримінованого йому правопорушення, на переконання слідчого судді є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може продовжити вчинення злочину, у якому підозрюється.
Суд констатує, що стороною захисту не наведено тієї обставини, що встановлені ухвалою слідчого судді ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК У країни, зменшились.
Суд зауважує, що із урахуванням тяжкості вчиненого злочину та обставин його вчинення, кількості процесуальних дій, необхідних для проведення розслідування та судового розгляду, сумарний строк, протягом якого обвинувачений тримається під вартою, не можливо визнати таким, який відповідає критерію надмірності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, суд зауважує, що є доведеними існування ризиків, про які йдеться у клопотанні прокурора.
До таких ризиків, зокрема належить ризик ухилення обвинуваченого від суду. Зокрема, суд вважає доведеним, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, злочин, який інкримінується ОСОБА_5 , є особливо тяжким злочином, за який передбачено можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Відтак, приймаючи до уваги те, що Закарпатська область межує з Республікою Польщею, Угорщиною, Румунією, Словаччиною, є підстави вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, маючи підстави для перетину державного кордону у період дії воєнного стану, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. До того ж в умовах суспільно-політичної обстановки у державі, введення військового стану та існування непідконтрольних державі територій ступінь ризику ухилення обвинуваченого від суду є надзвичайно високим, а існування цього ризику достатнім для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Суд вважає необґрунтованими заперечення сторони захисту про відсутність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки указані особи судом не допитувались, що указує на збереження зазначеного вище ризику. На переконання суду, зберігаються також ризики знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні (п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) оскільки такі ризики існують і до початку стадії судового розгляду.
При цьому, наявність у обвинуваченого визначеного місця проживання, утриманців, на що посилається сторона захисту, жодним чином не зменшує встановлені судом ризики та не є беззаперечною обставиною для висновку щодо можливості застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, у тому числі домашній арешт.
На думку суду, жодний інший запобіжний захід, передбачений ч. 1 ст. 176 КПК України, у тому числі і застава, не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та попередити ризик переховування обвинуваченого від суду та його незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.
Також судом враховуються у сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 - до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна; відсутність даних про наявність тяжких хронічних захворювань, які б унеможливлювали його перебування в умовах несвободи, та які б перешкоджали йому вдатися до активних дій, спрямованих на переховування від суду; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, на думку суду, з урахуванням інших встановлених у судовому засіданні обставин, не є тією обставиною, яка могла б давала можливість дійти висновку, що буде забезпечена належна процесуальна поведінка ОСОБА_5 .
Зазначені вище обставини, на переконання суду, свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , оскільки виключно такий запобіжний захід, на переконання суду, забезпечить досягнення дієвості цього кримінального провадження до закінчення судового розгляду.
При цьому, оцінюючи аргументи захисника про те, що обвинувачений визнає свою провину та все усвідомив, суд зауважує, що на час розгляду цього клопотання не може встановити зазначену обставину, оскільки ОСОБА_5 не допитаний судом як обвинувачений.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновків, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, прокурором наведені обставини, які свідчать про те, що такі ризики станом на сьогодні не зменшилися, стороною захисту не спростовано існування вказаних ризиків, а тому наявні достатні підстави вважати, що без продовження строку тримання під вартою обвинувачений з високим ступенем ймовірності може переховуватись від суду, матиме змогу незаконно впливати на свідків, а також приховувати чи знищити доказів у справі, й більш м'який запобіжний захід, зокрема домашній арешт, буде недостатнім для забезпечення запобігання встановленим ризикам.
Аналізуючи додану до матеріалів справи медичну документацію, суд зазначає, що стороною захисту не додано доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого таких захворювань, що виключають тримання його під вартою.
Враховуючи наведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про необхідність продовження застосованого до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для нейтралізації зазначених вище ризиків, тому таке клопотання слід задовольнити та продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів без визначення розміру застави. Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 197, 199, 331, 372, 395 КПК України, суд
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 197, 199, 331, 372, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави по 20 лютого 2026 року (включно).
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити начальнику ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)».
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії цієї ухвали встановити по 20.02.2026 включно.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Повний текст ухвали складено 24.12.2025.
Головуюча ОСОБА_1