Справа № 298/1698/25
Номер провадження 2-н/298/46/25
23 грудня 2025 року с-ще Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,
У грудні 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду та до досягнення дітьми повноліття.
Вивчивши матеріали заяви, приходжу до такого висновку.
Питання відмови у видачі судового наказу регулюється статтею 165 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно, зокрема, бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Положенням ч. 1 ст. 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 160 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною ч. 5 ст. 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Тобто, право на звернення до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину має той з батьків, або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У заяві про видачу судового наказу заявником зазначено про те, що неповнолітні діти постійно проживають разом із нею та перебувають на її утриманні.
Разом з тим, у порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України заявником до заяви про видачу судового наказу не додано доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заявлені вимоги, зокрема, про те, що неповнолітні діти проживають разом із заявником, що є правовою підставою звернення до суду з відповідною заявою про стягнення аліментів, та перебувають на її утриманні.
Заявником до заяви про видачу судового наказу додано документи, викладені іноземною мовою, без нотаріально завіреного перекладу цього документа на українську мову та проставлення на ньому апостилю (у встановленому порядку).
В статті 95 ЦПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.
Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Нотаріус засвідчує справжність підпису перекладача на перекладі тексту документа за правилами, передбаченими пунктом 6 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Підпис перекладача на нотаріальному документі виконується ним власноручно у присутності нотаріуса. При засвідченні справжності підпису перекладача, нотаріусу необхідно встановити особу перекладача, а також його кваліфікацію.
У Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України прямо не вказано, яким кваліфікаційним вимогам повинен відповідати перекладач, а лише зазначено, що перекладач разом з документом, який встановлює його особу, повинен надати документ, що підтверджує його кваліфікацію.
Для перекладу надаються оригінали документів або їх нотаріально засвідчені копії. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, що подаються для засвідчення вірності перекладу або засвідчення справжності підпису перекладача, повинні бути з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, пронумеровані і скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.
Переклад робиться з усього тексту документа, в тому числі з печатки і штампу. Найчастіше переклад виконується на окремому аркуші чи аркушах. Він прикріплюється до оригіналу документа, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса та його печаткою.
Великою Палатою Верховного Суду неодноразово наголошувалося, що процесуальні документи мають подаватися до суду лише державною мовою (справа № 9901/12/20, провадження №11-56заі20, справа № 826/7329/17, провадження № 11-28заі21).
Суддя, звертає увагу заявника, що готуючи документи різних видів, слід дотримуватися єдиних вимог до їхнього оформлення, структури та змісту, які встановлюються нормативними актами (державними стандартами), в даному випадку Вимогами до оформлення документів ДСТУ 4163:2020, затвердженим наказом ДП «УКРНДНЦ» від 01 липня 2020 року № 144.
Крім того, 25.04.2019 прийнято Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», яким імперативно передбачено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов'язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.
Вимоги до оформлення документів встановлюють вимоги до документів, які скеровуються до державних органів, в тому числі і до суду.
Відтак суддя констатує, що додані до заяви документи, складені на іноземній мові до яких не долучено перекладу не відповідають вищенаведеним законодавчим положенням.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 43 ЦПК України, процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
За вимогами п. 29 Розділу ІІІ «Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи», затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.
Частиною 4 ст. 163 ЦПК України передбачено, що якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має електронний кабінет, заявник надалі повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі.
Разом з тим, матеріали заяви не містять доказів надсилання копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї документами боржнику, а також стягувачем не надано суду доказів того, що боржник має зареєстрований Електронний кабінет.
На виконання вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України судом направлено відповідний запит про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника ОСОБА_2 .
З отриманої на такий запит відповіді №2159140 від 22.12.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що місце реєстрації громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
В матеріалах заяви про видачу судового наказу відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 проживає на території Ужгородського району Закарпатської області.
Крім того, у заяві про видачу судового наказу заявниця вказала свою адресу АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя, встановивши, що заява подана з порушеннями вимог ст. 163 цього Кодексу, дійшла висновку про наявність відмовити заявнику у видачі судового наказу.
Роз'яснити заявнику ОСОБА_2 , що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. 163, п. 1 ч. 1 ст. 165, ст. ст. 166, 260, 353 ЦПК України, суддя,
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Роз'яснити заявниці, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. п. 1, 2, 8, 9 ч. 1ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому Розділом ІІ ЦПК України, після усунення недоліків.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ротмістренко О.В.