Справа № 521/18749/25
Номер провадження № 2-а/521/230/25
26 листопада 2025 року
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі
головуючого судді Роїк Д.Я.,
при секретарі Каліній П.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
До Хаджибейського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №11536 від 18 червня 2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 17 000,00 грн, оскільки, як зазначено в постанові, ним допущено порушення правил військового обліку в умовах особливого періоду, а саме несвоєчасне оновлення військово-облікових даних у термін, що визначений п.2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ від 11.04.2024 р. №3633-ІХ.
Позивач вважає оскаржувану постанову такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства України та підлягає скасуванню.
Позивач зазначає, що його не було повідомлено відповідачем про розгляд справи про адміністративне правопорушення, уточнив свої облікові дані через застосунок «Резерв +», перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов'язаний, має відстрочку від мобілізації до завершення мобілізації на підставі п.2 ч.1 ст.23, як людина з інвалідністю.
Також позивач зазначає, що відповідачем безпідставно вказано про не уточнення ним протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, не повідомив про зміну облікових даних, але при цьому відповідач не вказав які саме персональні дані ним не уточнені і які відсутні у реєстрах і до яких є доступ у Відповідача.
Вважає, що саме по собі формулювання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення, а постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. При цьому висновок про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути обґрунтованим.
Позивач також посилається на те, що ним були оновлені дані, та у відповідності до примітки ст.210 КУпАП - положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.Судом в ухвалі запропоновано відповідачу з урахуванням особливостей розгляду справ даної категорії, визначених ст. 286 КАС України, у п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову.
Судом в ухвалі роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву або заяви про визнання позову, у встановлений судом строк без поважних причин, спір буде вирішено за наявними матеріалами справи.
Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 оригінал справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, за результатом розгляду якої було винесено оскаржувану постанову № 11536 від 18.06.2025 р.- для огляду у судовому засіданні.
Копію указаної ухвали доставлено до електронного кабінету відповідача 30.10.2025 року, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання про доставку електроного листа від 30.10.2025 року.
Відзив від відповідача на позовну заяву до суду не надходив.
Від ІНФОРМАЦІЯ_4 витребувані матеріали за ухвалою про витребування доказів від 30.10.2025 року до суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Судом установлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №11536 від 18.06.2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 17 000,00 грн, що ним допущено порушення правил військового обліку в умовах особливого періоду, а саме несвоєчасне оновлення військово-облікових даних у термін, що визначений п.2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ від 11.04.2024 р. №3633-ІХ.
Представник відповідача відзиву та належним чином завірену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення не надав, про причину неподання відзиву та матеріалів справи про адміністративне правопорушення суд не повідомив.
Згідно ст.159 ч.4 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов та матеріалів справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Вказана постанова у день її ухвалення не була вручена позивачу.
Відповідно до ст.8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Частиною 3 ст.210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, яке тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в особливий період, і вигляді накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об'єкту; б) об'єктивної сторони; в)суб'єкту; г) суб'єктивної сторони.
Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 у справі №560/751/17 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ст.246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами),уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Згідно ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
При розгляді адміністративних справ керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки повинні керуватись положеннями ст.ст. 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Незважаючи на те, що згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі є поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речові докази, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у оскаржуваній постанові не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення відповідачем адміністративного правопорушення, не наведено оцінки доказів.
Також у оскаржуваній постанові не зазначено коли відбулося вказане правопорушення та про які саме зміни облікових даних не повідомив, перелік яких визначений пунктом ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», тобто не зазначено які саме дані не надано.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України.
Згідно ч.1 ст.6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», інформацію, яку не обновив позивач, відповідач повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.
Суд зазначає, що у даному випадку слід застосувати примітки ст.210 КУпАП - де положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, суд не вбачає в інкримінованих діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, за яке його піддано стягненню штрафу - 17000 грн.
Згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.
Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
За таких обставин, враховуючи, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КпАП України стороною відповідача не доведений, суд приходить до висновку про обґрунтованість позиції позивача щодо скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.6,9,14,241-246,255,286 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення №11536 від 18.06.2025 року винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.210 ч.3 КУпАП, та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.Я.Роїк