Справа № 504/4701/25
Номер провадження 2/504/3676/25
15.12.2025с-ще Доброслав
Суддя Доброславського районного суду Одеської області Вінська Н.В. вирішуючи питання про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на майно, придбане під час шлюбу, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та просить суд:
-визнати за позивачем право особистої приватної власності на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з садового будинку, зазначеного в схематичному плані під літ. А, загальною площею -116,3 кв.м. тераси, зазначеної в схематичному плані під літ. а, підвалу зазначеного в схематичному плані під літ. пд (А), навісу, зазначеного в схематичному плані під літ. Б, огорожі № 1, 3, розташованих на земельній ділянці площею 0,1001 га, кадастровий номер 5122783900:01:002:1190.
Відповідно до вимог ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, після отримання позовної заяви перевіряє її на дотримання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.
Частиною першою ст.187 ЦПК України передбачено, що суддя відкриває провадження у справі за відсутності, крім іншого, підстав для залишення позовної заяви без руху.
Перевіривши матеріали позовної заяви встановлено, що її подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, тому її слід залишити без руху з таких підстав.
Так, відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У пунктах 22 -24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 -72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4ст. 65 СК).
Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду справи. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до п.п. 2, 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна, а у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності ціна позову визначається дійсною вартістю майна.
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору - це звіт про оцінку майна (ст. 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні).
Слід зауважити, що тягар доказування вартості майна несе саме позивач.
За аналізом наведених правових норм, зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов'язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається. При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості.
Однак у позові не зазначено на підставі яких доказів позивачем визначено вартість спірного майна, в зв'язку з чим позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується дійсна вартість спірного майна, на момент пред'явлення позовної заяви на підставі якого буде визначено ціну позову, та сплатити відповідну суму судового збору (у разі недоплати судового збору провести його доплату чи подати клопотання про повернення переплаченого судового збору).
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», - звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.
В якості доказу вартості майна, суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна або цінова довідка.
Суд наголошує, що вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд сторони, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази у відповідності до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі
Відповідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, до позовної заяви позивачем надано до суду квитанцію про сплату судового збору у сумі 1211,20 грн., тобто сплачено судовий збір у мінімальному його розміну без врахування ціни позову.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір з урахуванням обґрунтованої ціни позову та надати суду документ, що підтверджує таку оплату.
Суд враховує, що прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України - суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на зазначені недоліки позовної заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.
Керуючись положеннями ст. ст. 175-177, 185, 260 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на майно, придбане під час шлюбу- залишити без руху, та надати позивачу строк для виправлення недоліків позову.
Запропонувати позивачу в десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали привести позов у відповідність до вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України, та виправити недоліки позову, які зазначено в мотивувальній частині даної ухвали.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява у відповідності до ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінська Н. В.