Справа № 132/1688/25
Провадження № 33/801/1280/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Карнаух Н. П.
Доповідач: Сопрун В. В.
24 грудня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Сопруна В.В.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2025 року,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №336513, 20 травня 2025 року о 17:05 год по АД М-21 254 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Sharan», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, підвищена активність, жвавість рухів. У встановленому законом порядку, водій від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився у Калинівській ЦРЛ під час безперервної відеофіксації на портативні відеореєстратори № 476011, № 476006, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн на користь держави.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки не був присутній в судовому засіданні під час прийняття оскаржуваної постанови, його адвокат припинив свої повноваження, що позбавило його можливості реалізувати право на захист та подати апеляційну скаргу в строк передбачений КУпАП, тому вважає, що строк пропущений з поважних причин.
В апеляційній скарзі посилається на те, що постанова суду є незаконною, такою, що прийнята з численними порушеннями норм процесуального права, без повного дослідження доказів, без забезпечення права на захист та всупереч вимогам статей 245, 268, 280 КУпАП. Просив скасувати постанову суду та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2025 року за клопотанням ОСОБА_1 розгляд справи призначений на 24 грудня 2025 року на 10:00 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів заявника ОСОБА_1 . Роз'яснено заявнику, що ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
24 грудня 2025 року о 10:00 год ОСОБА_1 не вийшов на зв'язок для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Крім того, відповідно до заяви адвоката Халупки В.М. (а.с.38), він розірвав укладений договір про надання правничої допомоги з ОСОБА_1 . Повноважень на ведення цієї справи в Вінницькому апеляційному суді не надано.
Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку про розгляд справи у відсутність правопорушника ОСОБА_1 , оскільки він не вийшов на зв'язок для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, а ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе він.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду слід задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні під час прийняття оскаржуваної постанови, його адвокат припинив свої повноваження, оскаржувану постанову отримав 14 листопада 2025 року.
Враховуючи зазначені вище обставини, строк на апеляційне оскарження постанови пропущений з поважних причин, а тому на підставі ст.289 КУпАП він підлягає поновленню.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно диспозиції ст.130 КУпАПвідповідальність за даною нормою настає також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння.
Як вбачається, з протоколу про адміністративне ЕПР1 №336513, 20 травня 2025 року о 17:05 год по АД М-21 254 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Sharan», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, підвищена активність, жвавість рухів. У встановленому законом порядку, водій від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився у Калинівській ЦРЛ під час безперервної відеофіксації на портативні відеореєстратори № 476011, № 476006.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного сп'яніння, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, вони є правильні і підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №336513 від 20 травня 2025року, в якому викладено обставини правопорушення;
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, згідно якого від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився;
-рапортом працівника поліції.
Також, вказані обставини підтверджуються відеозаписом з місця події, відеофіксація велась на нагрудні бодікамери працівників поліції.
Як вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудних бодікамер працівників поліції, працівниками поліції був зупинений транспортний засіб «Volkswagen Sharan», державний номерний знак НОМЕР_1 ,під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм, працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, підвищена активність, жвавість рухів. В подальшому йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, до якого працівники поліції з ОСОБА_1 попрямували на службовому автомобілі. Проте біля медичного закладу водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, тому на останнього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозапис з нагрудної бодікамери працівника поліції є об'єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб'єктивного сприйняття певних обставин.
Ставити під сумнів дані докази у суду немає підстав, оскільки вони отримані у відповідності до вимог закону.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності: висновку лікаря, акту медичного огляду, виклику лікаря, не свідчить про відсутність в діях складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Отже відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема наркотичного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до положень пунктів 1, 3 частини першої статті 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 в установленому Законом порядку дії працівників поліції не оскаржував та протиправність дій працівників поліції не довів.
Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч.2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами ОСОБА_1 , який категорично заперечує свою вину у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.
В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов'язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп'яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.
Апелянтом не надано доказів, які б підтверджували його доводи, наведені в апеляційній скарзі, а під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційної процедури були досліджені всі матеріали справи, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин події адміністративного правопорушення.
Інші доводи, на які посилається скаржник, також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Суд першої інстанції відповідно до статей 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду.
Керуючись ст.130, ст.294 КУпАП, суд,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Сопрун