Справа № 748/2877/25
Провадження № 2/750/3488/25
24 грудня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
28 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до Чернігівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики «Техно» № 3696901010-014139 від 05 березня 2024 року в сумі 28290 грн.
Обґрунтовано позов тим, що 05 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3696901010-014139, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 6000 грн. строком до 22 березня 2024 року зі сплатою процентів за користування ним відповідно до умов договору. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 вересня 2025 року справу за вказаним позовом передано на розгляд Деснянському районному суду м. Чернігова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Відповідач відзив на позов не подав.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позові просив справу розглянути за його відсутності.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщався завчасно і належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою його місця проживання, зареєстрованою в установленому законом порядку.
На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
05 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позикодавець) укладено договір позики «Техно» № 3696901010-014139, за умовами якого позикодавець надав позичальнику, а позичальник прийняв у позику грошові кошти в сумі 6000 гривень на умовах строковості, оплатності та поверненості, шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_1 , а позичальник у встановлений цим договором строк зобов?язався повернути позику, сплатити проценти та комісії за користування позиченими коштами на визначених цим договором умовах (а.с. 10-19).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» 05 березня 2024 року надало відповідачу позику в сумі 5850 грн. згідно з договором № 3696901010-014139 від 05 березня 2024 року шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується копією платіжного доручення від 05 березня 2024 року (а.с. 24).
Відповідно до пункту 2.2. договору строк кредитування (строк позики) за цим договором складає 18 календарних днів, позика має бути повернута у термін до 22.03.2024 включно. У разі невнесення (або недовнесення) суми грошових коштів для виконання грошового зобов?язання до зазначеної дати, невнесена (недовнесена) сума грошового зобов?язання вважається простроченою заборгованістю та до позичальника застосовується відповідальність за порушення умов цього договору, визначена розділом 6 договору. Строк кредитування може бути продовжено виключно за бажанням позичальника шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, яка підписується в порядку, вказаному в пункті 1.2. договору. Зміна строку кредитування в односторонньому порядку не допускається.
За умовами договору за користування позикою позичальник сплачує проценти за користування коштами за фіксованою процентною ставкою. Розмір процентів за користування коштами складає 1,50% від суми позики, що за календарний рік становить 547,5% річних. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за позикою. Нарахування процентів здійснюється щоденно протягом строку кредитування. День надання позики не враховується при нарахуванні процентів, день повернення позики враховується при нарахуванні процентів. Позика надається на умовах «Програми лояльності». Під «Програмою лояльності» розуміється отримання й використання позичальником СМС-повідомлень, що містять унікальний набір символів, активація яких надає право на отримання грошових коштів у позику на найбільш вигідних умовах, а саме: зменшення процентної ставки згідно з пунктом 2.3. цього договору на 60% на 18 днів, що складає 0,6% на день. Правила використання промокодів розміщені на веб-сайті позикодавця. Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що ознайомлений із зазначеними Правилами використання промокодів. Умови нарахування комісії за використання зі знижкою за промокодом, застосовуються виключно за умови дотримання позичальником Графіку платежів. Сторони погодили, що у разі прострочення терміну або розміру сплати будь-якого з платежів за цим договором, або продовження строку кредитування, умови про нарахування комісії за використання зі знижкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування комісії за використання за базовою ставкою, передбаченою пунктом 2.4. цього договору, починаючи з дати отримання позики. Скасування умови про нарахування комісії за використання зі знижкою, початок нарахування комісії за використання за базовою ставкою на умовах, викладених в цьому договорі, не є зміною істотних умов цього договору (пункт 2.1., 2.3.1., 2.3.2. договору).
Згідно із пунктами 2.4., 2.4.1., 2.4.2. договору позичальник сплачує наступні комісії, пов?язані з укладенням, обслуговуванням цього договору: комісія за використання позики, яка складає 1% від суми позики та нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки позичальнику з приводу виконання умов договору, обслуговування заборгованості (за наявності). Нарахування і сплата комісії за використання проводиться на залишок заборгованості за позикою. Нарахування комісії за використання здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку кількості календарних днів у році. Нарахування повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення позики в повному обсязі. День надання позики не враховується при нарахуванні комісії за використання, день повернення позики враховується при нарахуванн комісії за використання; одноразову комісію за видачу позики у розмірі 2,50% від суми позики, яка нараховується одноразово та підлягає сплаті в момент надання позики шляхом її утримання позикодавцем із суми позики.
Денна процентна ставка за позикою розраховується позикодавцем у процентах виходячи із загальних витрат позичальника за договором, а саме: загальні витрати за договором поділено на суму позики поділено на загальний строк кредитування та помножено на 100% та складає за цим договором 1,65% (пункт 2.7.1. договору).
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору позичальник зобов?язаний здійснювати повернення позики, сплату нарахованих процентів та комісій на умовах, встановлених цим договором. Сторони досягли згоди у тому, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до умов цього договору та Додатку № 1 до цього договору. Нарахування і сплата процентів за цим договором проводиться на залишок заборгованості за позикою і здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
Пунктами 6.1., 6.2. договору передбачено, що порушенням умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. При простроченні виконання умов цього договору, позичальник зобов?язаний сплатити пеню у розмірі 2% суми позики за кожен день прострочення з другого дня прострочення до дня погашення заборгованості в повному обсязі. Нарахування пені здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» надало відповідачу позику, однак відповідач свої зобов'язання щодо її повернення належним чином не виконував, у зв'язку з чим за період з 05 березя 2024 року до 29 липня 2024 року утворилася заборгованість у сумі 28290 грн., до якої входить: 6000 грн. - тіло, 1530 грн. - проценти, 12000 грн. - пеня та 8910 грн. - комісія за послуги (а.с. 25-30).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Факт отримання відповідачем грошових коштів у сумі 5850 грн. підтверджується копією платіжного доручення від 05 березня 2024 року (а.с. 24).
Доказів, які б спростовували зазначені обставини та розмір заборгованості, відповідач суду не надав.
При цьому, з розрахунку заборгованості за договором слідує, що позивачем нараховано відповідачу проценти за користування позикою за 17 днів користування нею в розмірі 1530 грн. за ставкою 1,5% у день на тіло позики - 6000 грн.
Тобто, позивачем включено до тіла позики і комісію за надання позики (150 грн.) та на цю суму (6000 грн., а не 5850 грн., яку фактично отримав відповідач) здійснено нарахування процентів за користування позикою, що є неправомірним.
Також, відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:
ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Зміни до вказаної вище статті Закону України «Про споживче кредитування» набрали чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Враховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а договір між сторонами було укладено 05 березня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, враховуючи, що договір позики укладено 05 березня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення процентної ставки на рівні 1,5% від суми кредиту за кожний день користування ним є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За вказаних обставин, суд знаходить підстави для стягнення з відповідача заборгованості за договором, до якої входить заборгованість за тілом кредиту в сумі 5850 грн., який був фактично наданий відповідачу, комісією за надання кредиту в сумі 146 грн. 25 коп. та процентами, нарахованими в розмірі 1% від суми кредиту 5850 грн. за кожний день користування ним, що становить 6990 грн. 75 коп. (5850 грн. - заборгованість за тілом кредиту + 994 грн. 50 коп. - заборгованість за процентами (5850 грн. х 1% х 17 = 994 грн. 50 коп.) + 146 грн. 25 коп. - комісія за надання кредиту (5850 грн. х 2,5% = 146 грн. 25 коп.)).
Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за послуги (обслуговування), суд зазначає таке.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
У частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
При цьому, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Зокрема, згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування (управління) кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а в іншому випадку відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» така інформація надається безоплатно.
Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19, Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.
Крім того, подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 25 січня 2023 року в справі № 752/4008/20.
Згідно із частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
У пункті 2.4.1. договору передбачено, що комісія за використання позики, яка складає 1% від суми позики, нараховується щоденно за супроводження договору, надання цілодобової підтримки позичальнику з приводу виконання умов договору, обслуговування заборгованості (за наявності).
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідачу щомісячно надавалися будь-які послуги, за які встановлено нарахування комісії, чи певна інформація щодо позики та, що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць, а тому підстав для стягнення з відповідача комісії за використання/обслуговування позики суд не знаходить.
Щодо стягнення з відповідача неустойки, суд зазначає таке.
Як вже вказувалося вище, у пункті 6.2. договору передбачено, що при простроченні виконання умов цього договору, позичальник зобов?язаний сплатити пеню у розмірі 2% суми позики за кожен день прострочення з другого дня прострочення до дня погашення заборгованості в повному обсязі. Нарахування пені здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.
Таким чином, враховуючи, що позивачем нараховано неустойку за невиконання відповідачем зобов'язання за договором у сумі 12000 грн. у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Глобинська, 2, офіс 207/2, м. Дніпро; ідентифікаційний код юридичної особи - 43868852) заборгованість за договором позики «Техно» № 3696901010-014139 від 05 березня 2024 року в сумі 6990 грн. 75 коп. (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто грн. 75 коп.).
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» 598 грн. 58 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя