Справа № 750/14730/25
Провадження № 2-а/750/294/25
23 грудня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
суддіСупруна О.П.,
секретарЩибря Ю.С.,
за участюпредставника позивача - адвоката Фірман Т.В., представника відповідача - Федоренка О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №750/14730/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним і скасування рішення,
28.10.2025 позивач через свого представника - адвоката Фірман Т.В. за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправним і скасування рішення начальника відділу організації та запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України в Чернігівській області Бабак В.О., затвердженого т.в.о. начальника УДМС України в Чернігівській області Кран Ю.О. від 21.10.2025 №7401100100000611, про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства - громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.10.2025 Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - Відповідач) виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - Позивач), який незаконно перебував на території України. Перевіркою УДМС в Чернігівській області встановлено наступне: перетнув державний кордон на в'їзд в Україну 08.01.2014 у приватних справах та проживав на території України за паспортом громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданим 15.03.2012; термін законного перебування в Україні закінчився 07.04.2014; документи на продовження терміну перебування в Україні або документи, які дають право на законне перебування в Україні, не оформив, перебуває в Україні незаконно; із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до територіальних органів Державної міграційної служби України не звертався. 21.10.2025 працівниками УДМС в Чернігівській області Позивача було затримано в адміністративному порядку у зв'язку з учиненням правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 203 КУпАП, із метою припинення адміністративних правопорушень, установлення особи (відсутній паспортний документ для виїзду за кордон) та з'ясування обставин правопорушення (забезпечення вирішення питання примусового видворення), про що складено протокол про адміністративне затримання № МЧГ 000043 від 21.10.2025. Відповідачем було притягнуто Позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме за перевищення строку перебування в Україні більш як на 30 днів, проживання без документів на право проживання в Україні та ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного строку перебування з 08.04.2014, за частиною 2 статті 203 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 5 100,00 грн (протокол серії ПР МЧГ № 001904 від 21.10.2025 та постанова серії ПН МЧГ № 001890 від 21.10.2025). 21.10.2025 унаслідок порушення Позивачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положень статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI), УДМС у Чернігівській області прийнято рішення № 7401100100000611 про його примусове видворення з України. Указане рішення прийняте начальником відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України в Чернігівській області Бабак Вікторією Олександрівною та затверджене т.в.о. начальника УДМС України в Чернігівській області Кран Юлією Олександрівною. Позивач зазначає, що при вирішенні питання про примусове повернення особи суб'єкт владних повноважень повинен керуватися вимогами статті 3 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, відповідно до якої жодна держава-сторона не повинна висилати, повертати чи видавати будь-яку особу іншій державі, якщо є серйозні підстави вважати, що їй там може загрожувати застосування катувань. Таким чином, прийняте УДМС України в Чернігівській області містить ризики повернення особи в країну походження, ураховуючи небезпечність перебування особи у такій країні, наявність потенційної загрози її життю та здоров'ю.
Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Супрун О.П. ухвалою від 30.10.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, яку призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 11.11.2025.
11.11.2025 розгляд справи відкладений на 18.12.2025, у зв'язку з клопотанням представника позивача.
У встановлений статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) строк Відповідачем поданий відзив, у якому він просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на правомірність оскаржуваного рішення.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити. Представник відповідача просив відмовити в задоволені позову. Позивач до суду не з'явився.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином російської федерації, відповідно до копії паспорта № НОМЕР_1 , виданого 15.03.2012(а.с.10).
Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Москва ( на звороті а.с. 10).
08.01.2014 Позивач перетнув державний кордон на в'їзд в Україну (а.с.11).
21.10.2025 Управлінням Державної міграційної служби України в Чернігівській області було виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який незаконно перебував на території України.
Перевіркою стосовно позивача УДМС у Чернігівській області установлено наступне:
- перетнув державний кордон на в?їзд в Україну 08.01.2014 у приватних справах та проживав на території України за паспортом громадянина російської федерації № НОМЕР_1 , виданим 15.03.2012;
- термін законного перебування в Україні закінчився 07.04.2014;
- документи на продовження терміну перебування в Україні або документи, які дають право на законне перебування в Україні не оформив, перебуває в Україні незаконно;
- із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до територіальних органів Державної міграційної служби України, не звертався;
21.10.2025 працівниками УДМС в Чернігівській області позивача було затримано в адміністративному порядку у зв'язку з учиненням правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП, із метою припинення адміністративних правопорушень, установлення особи (відсутній паспортний документ для виїзду за кордон) та з'ясування обставин правопорушення (забезпечення вирішення питання примусового видворення), про що складено протокол про адміністративне затримання № МЧГ 000043 (а.с. зворот 12-13).
21.10.2025 УДМС в Чернігівській області позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме за перевищення строку перебування в Україні більш як на 30 днів, проживання без документів на право проживання в Україні та ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного строку перебування з 08.04.2014, за частиною другою статті 203 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 5 100,00 грн (протокол серії ПР МЧГ № 001904 від 21.10.2025 та постанова серії ПН МЧГ № 001890 від 21.10.2025 на а.с. зворот 13-14, зворот 14-15).
21.10.2025 УДМС у Чернігівській області прийнято рішення № 7401100100000611 про примусове видворення позивача з України, внаслідок порушення позивачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положень статті 30 Закону № 3773-VI (а.с.7-9).
21.10.2025 УДМС у Чернігівській області прийняло рішення про поміщення позивача до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення примусового видворення (а.с. зворот 15-17).
Позивач у своїй позовній заяві вказує на те, що у ОСОБА_1 наявні міцні соціальні зв'язки на території України та постійне місця проживання, його особу ідентифіковано паспортом громадянина російської федерації та свідоцтвом про народження. Так, позивач вже тривалий час перебуває у фактичних шлюбних відносинах зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У них маються спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батьківство ОСОБА_1 документально не підтверджено в силу відсутності відповідних документів на час реєстрації факту народження дітей, однак, воно ніким не оспорюється.
Як убачається з пояснювальної, ОСОБА_1 до міграційної служби не звертався, до посольства російської федерації також не звертався. Закордонного паспорта не має (а.с. зворот 11 -12)
Деснянський районний суд м. Чернігова рішенням від 22.10.2025 у справі №750/14448/25 задовольнив позов Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України. Затримав громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 21 квітня 2026 року (а.с. 65-67).
Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 10.12.2025 у справі № 750/14448/25 рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 22.10.2025 залишив без змін. У вищезазначеній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає затриманню з метою ідентифікації, документування та забезпечення примусового видворення. Зокрема, відповідно до висновків апеляційного суду ОСОБА_1 не надано суду будь-яких доказів на підтвердження порушення його права на сімейне життя та наявність у нього сімейних зв'язків на території України, адже такі докази не підтверджені документально, а ґрунтуються на суб'єктивних поясненнях та листах, які не доводять такі доводи. До того ж, чинним законодавством України не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України, і наявність родинних відносин не звільняє особу від необхідності дотримання законодавства України.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 3773-VI строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Пунктом 14 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI визначено, що нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 25 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій. Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.
Позивач із заявою щодо добровільного повернення в країну походження або третю країну до ДМС та її територіальних органів не звертався.
Таким чином, оскільки позивач тривалий час перебуває на території України незаконно та не вчиняв жодних дій із метою добровільного виїзду з території України після закінчення терміну перебування, процедура добровільного повернення стосовно нього не може бути застосована.
Частиною першою статті 26 Закону № 3773-VI визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Згідно абзацу 1 частини першої статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Частиною другою статті 263 КУпАП передбачено, що осіб, які незаконно перетнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, порушили порядок в'їзду на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзду з них, порушили прикордонний режим, режим у пунктах пропуску через державний кордон України або режимні правила у контрольних пунктах в'їзду-виїзду, правила використання об'єктів тваринного світу в межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району, у територіальному морі, внутрішніх водах та виключній (морській) економічній зоні України, вчинили злісну непокору законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також іноземців та осіб без громадянства, які порушили законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або не виконали рішення про заборону в'їзду в Україну, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи та/або з'ясування обставин правопорушення - до трьох діб.
Частиною першою статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов'язання внести заставу.
Відповідно до частини 11 вищезазначеної статті строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Згідно частини третьої статті 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Таким чином, суд доходить висновку, що Відповідач мав законодавчо визначені підстави для ухвалення оскаржуваного рішення про примусове видворення Позивача.
Щодо доводів Позивача про право на сімейне життя суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина друга статті 74 КАС України встановлює, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наведені в позові твердження щодо наявності в позивача сімейних зв'язків на території Україні не підтверджуються жодними належними, допустимими та достовірними доказами.
Відповідно до частини другої статті 125 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
Згідно з частиною першою статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Стаття 128 СК України передбачає, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Отже, законодавством України передбачений чіткий порядок установлення походження дитини від батька, що може бути реалізовано за заявою матері та батька дитини або шляхом звернення до суду.
Проте, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є його дітьми.
Стосовно тверджень щодо фактичних шлюбних відносин позивача з громадянкою України слід зазначити, що згідно з частиною четвертою статті 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Таким чином, умовою, за наявності якої можна стверджувати про реалізацію особою права на сімейне життя на підставі шлюбу, є перебування в шлюбі, який зареєстрований у встановленому порядку в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Твердження позивача щодо загрози його переслідувань у разі видворення до країни походження є безпідставними.
Так, згідно з частиною восьмою статті 30 Закону № 3773-VI, яка регулює підстави та порядок примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту Частина перша статті 31 Закону № 3773-VI встановлює перелік обставин, за наявності яких забороняється примусове видворення іноземця, який повністю відповідає критеріям визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, визначеним Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 № 3671-VI (далі - Закон № 3671-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 3671-VI прямо встановлено заборону вислання або примусового повернення осіб, які мають статус біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту.
Отже, підтвердженням обставин, які забороняють примусове видворення, є наявність у іноземця статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту.
Позивач не має статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, із заявою про надання йому зазначеного статусу станом на момент прийняття рішення не звертався.
Стаття 3 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, на яку посилається позивач, не допускає вислання до іншої держави особи, щодо якої є серйозні підстави вважати, що їй там може загрожувати застосування катувань.
Однак, жодних доказів своїх тверджень щодо можливого застосування до нього катувань у країні походження Позивачем не надано.
Додані до позову докази в своїй сукупності не свідчать про наявність обставин, що не допускають примусове видворення позивача.
Позивачем не надано належного документального підтвердження його участі в добровольчому формуванні в період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.
Разом з тим, сама по собі інформація про загальну ситуацію в країні походження особи не може слугувати підтвердженням наявності загрози переслідувань особисто для неї.
Аналогічна позиція закріплена в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи «М.О. проти Швейцарії», «Зармаєв проти Бельгії»), а саме, що сама по собі наявність поганих умов не є достатньою для констатування порушення статті 3 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - особа повинна довести, що для неї така загроза виникла у зв'язку з індивідуальними обставинами.
Згідно з пунктом 35 Директиви Європейського Парламенту та Ради ЄС від 13.12.2011 № 2011/95/ЄС про стандарти для кваліфікації громадян третіх країн або осіб без громадянства як бенефіціарів міжнародного захисту, про єдиний статус для біженців або осіб, які мають право на додатковий захист, а також про зміст захисту, що надається, ризики, яким піддається все населення країни або частина її населення, самі по собі зазвичай не створюють індивідуальної загрози, яку можна було б кваліфікувати як серйозну шкоду у розумінні статті 15 цієї директиви.
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на вищевикладене, рішення про примусове видворення Позивача з України було прийняте на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством, яке регулює спірні правовідносини.
Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд дійшов висновку, що рішення №740110100000611 від 21.10.2025 начальника відділу організації та запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України в Чернігівській області Бабак В.О., затверджене т.в.о. начальника УДМС України в Чернігівській області Кран Ю.О. від 21.10.2025 №7401100100000611, про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства - громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить залишити без змін.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 241-246, 250, 251, 255, 257, 262, 288 КАС України, суд
Залишити без змін рішення начальника відділу організації та запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України в Чернігівській області Бабак В.О. №740110100000611 від 21.10.2025 про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства - громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позовну заяву - без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 51а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ: 37804450.
Суддя