Справа №766/16902/25
н/п 1-кп/766/4641/25
про продовження строку дії запобіжного заходу та
про направлення матеріалів кримінального провадження
для визначення підсудності
23.12.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4 ,
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5 ,
перекладача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 199 КК України,-
встановив:
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12025010000000129 від 02.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 199 КК України.
14.11.2025 року на адресу суду надійшло клопотання прокурора, яким останній просив скерувати на адресу Верховного Суду подання про визначення підсудності даного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 199 КК України за Житомирським районним судом Житомирської області. В обгрунтування клопотання зазначив, що під час досудового розслідування ОСОБА_5 оголошено у міжнародний розшук. 11.04.2025 року до Генеральної прокуратури Республіки Молдова було скеровано запит про видачу громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_5 для притягнення до кримінальної відповідальності за ч.ч. 2,3 ст. 199 КК України, за результатами розгляду запиту компетентними органами Республіки Молдова прийнято рішення про видачу в Україну громадянина Азербайджанської Республіки Ісгандарова Ніязі. Вказав, що відповідно до гарантій, наданих молдавській стороні, ОСОБА_5 доставлено та поміщено до державної установ «Житомирська установа виконання покарань (№8)», натомість Херсонський міський суд Херсонської області знаходиться на території значно наближеній до зони ведення активних бойових дій, розпочатих унаслідок повномасштабного вторгнення 24.02.2022 року Російської Федерації в Україну.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні за №12025010000000129 від 02.07.2025 року, оскільки ризики, передбачені п.1,3,4,5 ст. 177 КПК України і зазначені судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме переховування від суду, здійснення незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення інших кримінальних правопорушень, на даний час не зменшились і продовжують існувати, а строк дії ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 11.01.2026 року. Клопотання про скерування на адресу апеляційного суду подання про визначення підсудності даного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 199 КК України за Житомирським районним судом Житомирської області підтримав та просив задовольнити.
Захисник в підготовчому судовому засіданні щодо направлення кримінального провадження для визначення підсудності не заперечувала, це сприятиме більш якісному захисту, оскільки і вона, і її підзахисний будуть мати змогу перебувати безпосередньо у суді. Щодо задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу заперечувала, оскільки прокурором не підтверджено наявність ризиків. У разі продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою просила розглянути можливість визначення обвинуваченому застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів.
Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні зазначив, що хоче бути присутнім в суді, тому не заперечує щодо направлення справи в Житомирський районний суд Житомирської області. Вказав, що не знав про кримінальні справи відносно нього в Україні, в законний спосіб прибув і вибув з України. Вважає визначення застави доцільним, нікого не має в Україні, але зможе винайняти житло для проживання в Україні.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.
Приймаючи до уваги, що ухвала суду про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 припиняє свою дію 11.01.2026 року, судове провадження не закінчене, прокурором подане відповідне клопотання, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження строку дії міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 29 Конституції Українипередбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення-злочину, його тяжкість та суспільне значення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченимист. 177 КПК України.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,4,5 ч. 1ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, суд враховує реальну можливість, що ОСОБА_8 може з метою уникнення відповідальності: переховуватися від суду, оскільки вже переховувався від органів досудового розслідування та суду з моменту залишення території України до його затримання; незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки не встановлено всіх спільників вчинення кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення, так як обвинувачений не має постійного джерела прибутку для існування на території України.
Ці факти встановлені ухвалою суду при обранні заходів забезпечення у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , однак, дані ризики на даний час не відпали і не зменшились.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним злочину, та унеможливить настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Вік та стан здоров'я ОСОБА_5 не перешкоджають застосуванню до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовження існування вказаних ризиків, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Щодо можливості визначення застави в даному кримінальному провадженні суд зазначає наступне.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 КПК України, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Отже, дослідивши матеріали справи, суд з урахуванням характеру інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, доведених ризиків, вважає, що відсутні об'єктивні передумови для визначення застави на даному етапі кримінального провадження.
За таких обставин суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою строком до 19 лютого 2026 року включно.
Щодо клопотання прокурора про скерування обвинувального акту для визначення підсудності.
Згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:
1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України;
2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України;
3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;
4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;
5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що у будь-якому разі тягне за собою скасування судового рішення.
Дане питання підлягає першочерговому вирішенню до початку судового розгляду, оскільки, судове рішення підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, зокрема, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження, надійшло до суду з порушенням правил підсудності.
При цьому, за приписами ч.3 ст.34 КПК України, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
До початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження (крім кримінальних проваджень, що надійшли на розгляд Вищого антикорупційного суду) з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру, епідемії, епізоотії, режим воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях).
Держава Україна при виконанні умов екстрадиції (видачі) Ісгандарова Ніязі надала гарантії Генеральній прокуратурі Республіки Молдова, серед яких:
- у разі екстрадиції ОСОБА_9 в Україну досудове розслідування та судовий розгляд справи стосовно нього здійснюватимуться на території, значно віддаленній від зони ведення активних бойових дій, розпочатих унаслідок повномасштабного вторгнення 24.02.2022 Росіїської Федерації в Україну;
- у випадку обрання згаданій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою її буде поміщено до однієї з установ на території, де не ведуться активні бойові дії, умови тримання в якій відповідають міжнародним зобов'язанням України у сфері прав людини та яку обладнано укриттям.
Ураховуючи зазначене та керуючись статтями 1, 8 КПК, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенцією «Про захист прав та основоположних свобод», а також Європейською конвенцією «Про видачу правопорушників», з метою виконання умов міжнародних договорів та з метою забезпечення оперативності й ефективності судового розгляду, суд убачає підстави для задоволення клопотання прокурора та направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_5 до Херсонського апеляційного суду для вирішення питання про звернення з поданням в порядку передбаченому ч.3 ст.34 КПК України до Касаційного кримінального суду Верховного Суду про направлення обвинувального акту з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, для вирішення питання визначення підсудності.
Керуючись ст. 34,178, 183,314, 315, 369-372, ст. 376 КПК України, суд, -
постановив:
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12025010000000129 від 02.07.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 199 КК України, направити до Херсонського апеляційного суду для вирішення питання про звернення з поданням в порядку передбаченому ч.3 ст.34 КПК України до Касаційного кримінального суду Верховного Суду про направлення обвинувального акту з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, для вирішення питання визначення підсудності.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 19 лютого 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1