Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/6179/24
Провадження № 2/650/85/25
11 листопада 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Хомик І.І.,
за участі секретаря Дорошенко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Велика Олександрівка цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Бериславської районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Милівської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, про визначення місця проживання дитини,
Встановлено:
Представник позивача звернулася до суду з вищевказаним позовом, який мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у цивільному шлюбі між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилась донька - ОСОБА_4 . Після припинення сімейних відносин з відповідачем, позивач разом з донькою переїхала на постійне місце проживання у Республіку Польща. Відповідач перебуваючи на території рф, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про дитину та не приділяє уваги її вихованню. Всі фінансові витрати, щодо виховання дитини покладені на позивача, оскільки ніякої фінансової підтримки від ОСОБА_3 , вона не отримує. Після припинення сімейних відносин, сторони не спілкуються та сімейні стосунки не підтримують. Відповідач під час перебування в окупації з донькою, перешкоджав її праву на освіту забороняючи відвідувати школу, натомість змушував виконувати усі домашні обов'язки по дому. В результаті чого донька перебувала у стресовій та некомфортній атмосфері, що може мати негативний вплив на її розвиток. ОСОБА_3 , перебуваючи в окупації з донькою не лише наражав її на небезпеку, але і створив середовище, у якому домінували погляди окупаційної влади. Такий досвід для дитини є травматичним і може мати довгострокові негативні наслідки для її розвитку та психологічного благополуччя. Позивач, має належні матеріально-побутові умови для дитини. В помешканні для дитини створено належні умови для проживання, навчання та розвитку відповідно до її вікових потреб. Виключно ОСОБА_2 , приймала активну участь в вихованні дочки та в її інтелектуальному, моральному, духовному розвитку.
Вважає, що місце проживання дитини має бути визначено разом з позивачкою оскільки вона є працездатною, офіційно працевлаштована, у фінансовому плані є стабільно забезпеченою особою, займається вихованням та розвитком дитини, бере активну учать у житті доньки до того ж, місце проживання доньки разом з позивачкою буде відповідати найкращим інтересам дитини, адже саме мати зможе створити умови для її повноцінного та всебічного розвитку. Тому просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини, а саме доньки ОСОБА_5 разом з матір'ю.
Представник позивачка, позивач, надали клопотання про розгляд справи без їх участі, позов просять задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, про що свідчить оголошення на веб-сайті «Судова влада». Заперечень на позов не надав, про причини неявки до суду не повідомив.
Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Милівської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області надав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі не заперечують про їх задоволення.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що позивач проживала однією сім'єю з відповідачем без реєстрації шлюбу. Від спільного подружнього життя у сторін народилася донька - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії № НОМЕР_1 від 02.03.2011 року.
Після припинення сімейних відносин з ОСОБА_3 , позивач разом з донькою переїхала на постійне місце проживання у Республіку Польща. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про дитину та не приділяє уваги її вихованню. Всі фінансові витрати, пов'язані з виховання дитини здійснює позивач, оскільки відповідач фінансової підтримки на утримання дитини не надає. Після припинення сімейних відносин, сторони не спілкуються та сімейні стосунки не підтримують.
Як вбачається із позовної заяви відповідач за період перебування в окупації з донькою перешкоджав її праву на освіту забороняючи відвідувати школу, натомість змушував виконувати усі домашні обов'язки по дому. В результаті чого дитина перебувала у стресовій та некомфортній атмосфері, що може мати негативний вплив на її розвиток.
Постійне перебування в атмосфері психологічного насилля, страху та нестабільності може мати серйозні негативні наслідки психічного та емоційного здоров'я для дитини.
ОСОБА_2 , має належні матеріально-побутові умови для дитини. В помешканні для дитини створено належні умови для проживання, навчання та розвитку відповідно до її вікових потреб.
Виключно позивач приймала активну участь в вихованні дочки та в її інтелектуальному, моральному, духовному розвитку.
Позивач, зможе забезпечити дитині належний рівень інтелектуального, морального, духовного розвитку, має достатнє фінансове забезпечення для того щоб утримувати дочку на високому рівні для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Як вбачається із довідки Новокам'янської гімназії Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області № 126 від 28.10.2024 року ОСОБА_4 дійсно навчається у 8 класі Новокам'янської гімназії Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області. Навчанням та вихованням доньки займається лише мама. Батько не бере участі у житті дитини, не цікавиться її успішністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За змістом положень частин 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно до статті 3, статті 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 02 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Частиною 2 ст. 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до частини 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Отже, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти - років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Частинами 1, 2 статті 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 року № 10383/09 у справі "Мамчур проти України").
Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, щодо підтримки ідеї про те, що в усіх рішеннях, які стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Таким чином, враховуючи, що у судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір'ю не суперечить інтересам дитини, суд, з врахуванням окремого проживання батьків дитини, віку дитини, умов проживання дитини, здоров'я батьків дитини зокрема матері, яке є добрим та таким що дає змогу виховувати дитину, матеріального забезпечення, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню, що буде відповідати в першу чергу інтересам дитини, а як наслідок і інтересам батьків дитини.
Своєю поведінкою відповідач як батько не проявив належної уваги до дитини, що при цьому було здійснено матір'ю дитини, яка вжила усіх заходів для забезпечення найкращих інтересів дитини за умов, що склалися.
При вирішенні спору суд також врахував, що за встановлених обставин та звикання дитини до інших умов життя, знаходження її в комфортному для неї соціальному середовищі, за відсутності протилежних аргументів, різка зміна оточуючої обстановки та залишення за батьком активної ролі у її вихованні, який до цього не прагне, не відповідатиме найкращим інтересам дитини та може призвести до створення для неї негативних факторів у подальшому вихованні та розвитку.
Судовий збір суд розподіляє відповідно до приписів ч.1 ст. 141 ЦПК України та повністю покладає на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про охорону дитинства», ст. ст. 7, 141, 150, 161 СК України, ст. 10, 43, 49, 81, 83, 141, 274, 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги представника позивача Зачепіло Зоряни Ярославівни в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Бериславської районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Милівської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання її матері ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 , судові витрати у виді сплаченого судового збору на користь ОСОБА_2 у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ірина ХОМИК