Справа № 577/6332/25
Провадження № 2-а/577/120/25
24 грудня 2025 року
Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Кравченко В.О. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Муравенко Карина Володимирівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження в справі,-
Адвокат Муравенко К.В. звернулася до суду з уточненим адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову № R22034 від 21.08.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. (далі по тексту Постанова), а провадження у справі закрити за відсутністю складу адмінправопорушення.
На обґрунтування у позові зазначено, що 23.10.2025 року Позивач отримав повідомлення про відкрите виконавче провадження та дізнався про існування оскаржуваної Постанови. У цьому документі вказано, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою до ТЦК та СП, проте відсутня інформація про дату формування та відправлення зазначеної повістки, строк в який необхідно з'явитися за повісткою. Це унеможливлює перевірку належного виконання Відповідачем обов'язку щодо належного повідомлення Позивача у передбаченому законом порядку, що є істотним порушенням процедури притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім того, вважає посилання в оскаржуваній Постанові на дані з реєстру «Оберіг» та заяву ОСОБА_1 про те, що не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності, як на підставу наявності в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не заслуговує на увагу, оскільки останній жодної подібної заяви не надавав.
Також стверджує, що Позивача жодним чином не було повідомлено про розгляд адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а оскаржувана Постанова була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 21.08.2025 року за відсутності ОСОБА_1 , що є порушенням процесуальних прав, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості брати участь при розгляді справи, що є підставою для скасування Постанови.
Ухвалою суду від 28.10.2025 року по справі відкрито провадження та, враховуючи норми ст. 262 КАС України, постановлено розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивачу ОСОБА_1 вказана ухвала направлена на адресу, зазначену у позовній заяві (а.с. 23), а адвокату Муравенко К.В. - 29.10.25 року надіслана до електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, сформованого в автоматизованій системі діловодства Конотопського міськрайонного суду Сумської області (а.с. 41).
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 подав відзив, у якому заперечує задоволенню вимог, оскільки ОСОБА_1 18.08.2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (застосунок Резерв +, розділ «Штрафи онлайн») подав заяву, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення, а саме неприбуття за повісткою до ТЦК та СП, і згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.
18.08.2025 за результатами розгляду даної заяви була сформована електронна постанова № R22034, яка 21.08.2025 була підписана та автоматично надіслана в електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста ОСОБА_1 .
А тому позивач дізнався про існування постанови № R22034 21.08.2025, а не 21.10.2025, як він стверджує (а.с. 25-29). До листа додані матеріали, на підставі яких ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності.
Крім того, у додатково поданій заяві начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 звертає увагу на тому, що відповідно до ч. 7 ст. 258 КУпАП Протокол в даному випадку не складався, оскільки ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП в особливий період, розгляд якого віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, і ОСОБА_1 подав відповідну заяву, в якій не оспорюва допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.
У додаткових поясненнях адвокат Муравенко К.В. зауважує, що зі змісту наданого відповідачем витягу з електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста (застосунок Резерв +), у якому міститься посилання на те, що нібито ОСОБА_3 визнає вчинене правопорушення, неможливо встановити такий факт, а тому вказані дані не можуть вважатися належним та допустимим доказом. Також зауважує, що оскаржувана постанова від 21.08.2025 року винесена поза межами двомісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП, оскільки відповідачем зафіксовано факт вчинення позивачем правопорушення 06.03.2025 року.
Суд, ознайомившись з правовими позиціями сторін, дослідивши представлені докази дійшов наступного висновку.
Положеннями ст. 9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 72 КАС).
Статтями 74-76 КАС регламентовано, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За положеннями частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Це означає, що наведена норма Закону встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами І посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно Постанови № R22034, яка є предметом судової перевірки, ОСОБА_1 притягнутий до адмінвідповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що, мовою оригіналу: «За результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою до ТЦК та СП, встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП» (а.с. 14).
За змістом ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Згідно Примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Положеннями ч.ч. 6, 7, 8 ст. 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику та якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.
У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Частиною 9 статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
У постанові Верховного Суду від 28.02.2019 в справі №149/2498/17 зазначено, що днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів 22.02.2025 року була сформована повістка № 2598994, згідно з якою ОСОБА_1 був зобов'язаний з'явитися 06.03.2025 року о 09 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних (а.с. 33).
Дана повістка 22.02.2025 року надіслана позивачу рекомендованим листом з позначкою "Повістка ТЦК", з доданими описом вкладення та повідомленням про вручення (зворотна сторона а.с. 33, а.с. 34).
Отже, саме 06.03.2025 року вказане правопорушення було виявлене відповідачем, оскільки було достеменно відомо про факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 за врученою повісткою і неповідомлення поважності причин неявки.
Відповідно до вимог статті 38 КУпАП, відповідач мав притягнути позивача до адміністративної відповідальності протягом трьох місяців з дня виявлення правопорушення, тобто до 06.06.2025 року. Однак, постанова була складена лише 21.08.2025 року, тобто з порушенням визначеного статтею 38 КУпАП строку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що накладення адміністративного стягнення на позивача мало місце поза межами строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, внаслідок чого позов слід задовольнити, а справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат понесених позивачем суд зазначає таке.
Статтею 139 КАС унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати складаються, зокрема із судового збору.
Згідно поданої квитанції позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп., який підлягає відшкодуванню суб'єктом владних повноважень, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись: ст.ст. 286, 72-77, 139, 271, 272 КАС України, ст.ст. 9, 210-1, 251, 283 КУпАП,-
Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Муравенко Карина Володимирівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження в справі задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № R22034 від 21.08.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням стягнення в розмірі 17000,00 грн., а провадження у справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат 605 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня складання.
Суддя Кравченко В. О.