Справа № 584/1381/25
Провадження 2/574/534/2025
23 грудня 2025 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області в складі судді Гука Т.Р., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування арешту майна,
03.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Путивльського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_2 про скасування арешту майна.
Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 20.11.2025 року дану справу передано на розгляд до Буринського районного суду Сумської області за підсудністю.
19.12.2025 року справа надійшла до Буринського районного суду Сумської області.
В позовній заяві ОСОБА_1 просить скасувати арешт накладений відповідно ухвали Путивльського районного суду Сумської області від 03.07.2020 року у справі №584/866/20, на належні йому земельні ділянки. Позов обґрунтовує тим, що рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 29.03.2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до нього були задоволені частково та з нього стягнуто на його користь 135643, 59 грн. боргу за договором позики від 18.01.2018 року. В решті вимог відмовлено. На його користь із ОСОБА_2 було стягнуто 2216,20 грн. витрат на правничу допомогу. Рішення набрало законної сили 11.05.2023 року. Після проведеного підрахунку стягнутих з нього коштів, він мав сплатити ОСОБА_2 134784,55 грн., які він сплатив в добровільному порядку. Виконавчий лист за ухваленим рішенням судом не видавався, виконавче провадження щодо примусового стягнення коштів не порушувалась. Виконавче провадження згідно виконавчого листа №2/584/53/21 від 08.04.2021 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 закінчено, припинено чинність арешту його майна і всі інші заходи примусового виконання рішення скасовані у зв'язку із скасуванням судом заочного рішення від 04.03.2021 року. Проте у зв'язку із накладенням судом арештом на належне йому майно, він не може ним вільно користуватись та розпоряджатись на свій розсуд.
Вивчивши матеріали позовної заяви суддя дійшов такого висновку.
З огляду на ст.16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися ірозпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначив, що йому на праві власності належать земельні ділянки, що розташовані на території Червонослобідської сільської ради Буринського району Сумської області на які накладено арешт ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 03.07.2020 року у справі №584/866/20, судове рішення набрало законної сили, проте арешт на земельні ділянки, як захід забезпечення позову, не скасований, що обмежує його право власності.
Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Згідно ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Питання, пов'язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому Главою 10 Розділу І ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи.
Враховуючи, що у справі №584/866/20 не скасовані заходи забезпечення позову, а саме арешт на майно ОСОБА_1 , як відповідача у зазначеній справі, він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме звернення до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову відповідно до ст.158 ЦПК України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що у відкритті провадження слід відмовити, оскільки вимога про скасування арешту на майно, як заходу забезпечення позову у цивільній справі, не може бути предметом розгляду у позовному провадженні, оскільки підлягає розгляду в порядку, передбаченому Главою 10 Розділу І ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 186, 353-354 ЦПК України суд,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування арешту майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т.Р. Гук