Справа № 523/11793/25
Провадження №2/523/5289/25
(ЗАОЧНЕ)
"16" грудня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини,
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
У червні 2025 року позивачка ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокат Іванова Г.С., звернулась до Пересипського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 (далі-Позивачка), ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась дитина, ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 09.10.2020р., видане Суворовським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 1408 від 09.10.2020р.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10.08.2023 року по цивільній справі №523/9902/23 їх шлюб було розірвано.
Визначення місця проживання дитини з нею, необхідне позивачу оскільки відповідач проявляє повну бездіяльність, фактично ухиляється від вирішення цього питання у позасудовому порядку, в свою чергу проживаючи з дитиною за кордоном, позивач позбавлена можливості у повному обсязі вирішувати всі питання пов'язані з дитиною.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 23.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
15.07.2025 року до Пересипського районного суду м.Одеси від Пересипської районної адміністрація Одеської міської ради надійшли Пояснення третьої особи щодо позову.
Керуючись вимогами п.п. 72 «Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини», затвердженого Постановою КМУ від 24.09.2008 №866, беручи до уваги те, що в позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що дитина проживає разом з матір'ю за межами України, а саме в Нідерландах, орган опіки та піклування - Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради не має правових підстав вирішити порушене питання та скласти висновок про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Не заперечують проти розгляду даної справи у відсутність представника органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації.
08.08.2025 року, через систему “Електронний суд» представником Позивачки, ОСОБА_4 було подано Клопотання про витребування доказів від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію з обмеженим доступом, а саме: відомості щодо перетину громадянином України, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) державного кордону України в період з 06.08.2023 р. по теперішній час;а саме важливо встановити, чи перетинав Відповідач державний кордон України, що може підтверджувати (або спростовувати) факт його перебування за межами країни, ступінь участі у вихованні дитини, а також можливості виконувати батьківські обов'язки.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 р. вказане клопотання було задоволено, витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину громадянином України, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 державного кордону України в період з 06.08.2023 р. по теперішній час.
Ухвалою від 06 жовтня 2025 р. закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини.
ІІІ. Позиції сторін.
Представник позивача - адвокат Іванова Г.С. надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила провести розгляд справи у відсутність сторони позивача.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17). Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи останній не подавав.
Згідно з положеннями ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, враховуючи згоду представника позивача на проведення розгляду справи, відсутність відзиву на позовну заяву, належне повідомлення відповідача, який причини неявки не повідомив, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 у Сторін народилась дитина, ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10.08.2023 року по цивільній справі №523/9902/23 їх шлюб було розірвано.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10.05.2023 року по цивільній справі №523/10731/22 з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 у розмірі 1500 гривень на місяць, до досягнення дитиною повноліття та аліменти на матір дитини, до досягнення дитиною 3 років у розмірі 1000 гривень.
Постановою Одеського апеляційного суду від 13.06.2024 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10.05.2023 р. було змінено в частині розміру аліментів на утримання дитини та дружини, а саме: стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, до досягнення дитиною повноліття, а також стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , на її утримання в розмірі 3000 (три тисячі) гривень, починаючи з 07.09.2022р. і до досягнення дитиною трьох років, а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 ..
Після того як сторони перестали жити однією сім'єю, донька ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю. Позивачка від народження прикладає всіх зусиль, щоб донька мала все необхідне для комфортного і гармонійного розвитку дитини, а також щоб дитина завжди відчувала її турботу, емоційний та фізичний захист від будь-яких ситуацій. Це сформувало міцний емоційний зв'язок та стабільне середовище, в якому дитина почувається захищено і комфортно. Мати невпинно дбає про фізичне та емоційне благополуччя доньки, забезпечує її всіма необхідними медичними послугами, освітою та всебічним розвитком. Заявниця завжди забезпечувала і забезпечує доньку якісною їжею, одягом і житлом, що відповідає її віковим потребам. Позивачка бере активну участь у вихованні дитини, розвитку її здібностей.
Відповідач батько дитини, участі у її вихованні не бере, емоційного та соціального контакту з дитиною не підтримує, станом здоров'я дитини не цікавиться, аліменти встановлені судом не сплачує, борг по аліментам складає вже близько 390 000 гривень.
Позивачка зазначає, що неодноразово зверталась до Відповідача з ініціативами врегулювати питання визначення місця проживання дитини у позасудовому порядку, зокрема шляхом укладення відповідного нотаріального договору. Однак Відповідач ігнорує всі спроби комунікації, не реагує на повідомлення, ухиляється від контактів.
У судовому засіданні встановлено, що на території України Позивачка з дитиною проживали за адресою: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з повномасштабним військовим вторгненням Російської федерації в Україну та безпосередньою загрозою життю і здоров'ю дитини, Позивачка з дочкою змушена була залишити територію України в березні 2022 року та виїхати до Нідерландів та отримала там тимчасовий захист згідно з положеннями Директиви Ради ЄС 2001/55/ЄС, що передбачає законне проживання на території ЄС протягом усього строку дії захисту, який на сьогодні не припинено. У зв'язку з цим повернення до України в межах зазначеного періоду є фактично неможливим без втрати законного статусу в країні перебування, що суперечить інтересам дитини.
Ці обставини прямо впливають на визначення місця проживання дитини, оскільки за чинним правовим режимом дитина має право перебувати разом із матір'ю єдиною особою, яка здійснює за нею щоденний догляд та виховання.
Матеріалами справи підтверджується, що за час проживання в Нідерландах дитина успішно адаптувався до нових умов життя. Дитина відвідує початкову школу з вивченням Біблії “Де Регенбог», де демонструє хороші результати в навчанні та соціальній адаптації, що підтверджується листом зі школи з перекладом та нотаріальним засвідченням. Має стабільне коло спілкування серед однолітків, що підтверджує її успішну соціальну адаптацію в школі.
Мати з дитиною проживають у гарному будинку, що повністю відповідає потребам дитини та забезпечує комфортні умови для навчання, відпочинку та розвитку, що знаходиться за адресою: вулиця: De Buurt 93, поштовий індекс: 3372 ОВ, місто: Хардінксвелд-Бовен, Королівство Нідерланди. Дитина має окрему кімнату, обладнану всім необхідним для навчання, відпочинку та розвитку (робочий стіл, книги, іграшки тощо) надано копію Договору оренди житла з нотаріально засвідченим перекладом.
ОСОБА_1 працевлаштована в Компанії з необмеженою відповідальністю [У.о.Г.] «Слоб Гіссенбург», що підтверджується копією трудового договору з нотаріально засвідченим перекладом.
20.10.2025 року до Пересипського районного суду м.Одеси від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшла відповідь про те, що в базі даних відсутня інформація про перетин державного кордону ОСОБА_2 , в період з 06.08.2023р. по 17.10.2025р.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Так, відповідно до статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання, ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини, суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо. При цьому згідно ч. 2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Місце проживання - це житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ч.1 ст.29 ЦК). Кожна особа має право на вільний вибір місця проживання (ч. 1 ст.33 Конституції).
Однак визначення місця проживання дитини має свою специфіку, оскільки дитина, як правило, в силу своєї психічної та фізичної незрілості, фактичної нездатності проживати самостійно мають проживати разом зі своїми батьками або з особами, які їх замінюють.
Отже, чинне законодавство, встановлює особисте немайнове право батьків визначати місце проживання дитини. Слід зауважити, що відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою ВР за № 789-XII від 27 лютого 1991р., визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Суд виходить із того, що рішення суду про визначення місця проживання дитини, за даних обставин, фактично є аналогом повної опіки, оскільки встановлює, з ким дитина постійно проживає і хто несе відповідальність за її виховання та повсякденний догляд.
Матеріалами справи підтверджено, що під час тимчасового проживання Позивачки за кордоном, зокрема під час влаштування дитини до школи, отримання медичних послуг та оформлення інших необхідних документів, часто виникають питання щодо участі батька. Позивачці доводиться постійно надавати пояснення про сімейні обставини та підтверджувати свої права на виховання дитини.
У більшості випадків для закордонних установ або державних органів необхідним є надання рішення суду або угоди між батьками, яка підтверджує фактичну опіку над дитиною, особливо з огляду на те, що батько не проживає в Нідерландах і не бере участі у повсякденному житті дитини.
Фактична байдужість відповідача до дитини, тривала відсутність будь-якої участі у її житті та наявність значної заборгованості зі сплати аліментів свідчать про відсутність у відповідача реального наміру брати участь у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Це, у свою чергу, підтверджує наявність між сторонами реального спору, який проявляється у мовчазному ігноруванні відповідачем питань щодо участі у вихованні дитини та визначення її місця проживання.
Більше того, така поведінка унеможливлює дотримання вимог українського законодавства щодо доведення наявності спору між батьками, що, по суті, порушує права матері на звернення до суду за захистом прав та інтересів дитини.
Крім того, суд зауважує на правову позицію Верховного Суду щодо того, що факт проживання дитини за кордоном жодним чином не впливає на можливість судів України вирішувати спір про визначення місця проживання дитини.
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22) прямо зазначено: факт проживання дитини за межами України, незалежно від того, була вона вивезена до подання позову чи після, не є перешкодою для розгляду українськими судами спору про визначення місця її проживання. Повернення дитини на територію України не є передумовою для вирішення спору між батьками. Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця її проживання разом із одним із батьків. Відповідно до міжнародних договорів та принципів батьківської відповідальності, юрисдикція судів України зберігається, а тому саме українські суди уповноважені вирішувати такі спори.
Таким чином, обставина проживання дитини в Нідерландах не перешкоджає суду України визначити її місце проживання з матір'ю, а відсутність дитини в Україні не позбавляє Позивачку права на судовий захист та встановлення відповідного рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову та визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, ОСОБА_1 , оскільки позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 141, 150, 160, 161 СК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини- задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 разом із матір'ю - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 24.12.2025р.
Суддя: К.О. Далеко