Справа №523/6228/25
Провадження №1-кс/523/1725/25
17 грудня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянув у судовому засіданні клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені, Одеська область, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024150020001991 від 26.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
14.04.2025 року до Пересипського районного суду міста Одеси звернувся старший слідчий в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_5 із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .
Слідчий в обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_6 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 25.09.2024 приблизно о 07 год. 00 хв. самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка розташовується за адресою: АДРЕСА_3 (більш точне розташування не вказується у зв'язку із введенням на території України воєнного стану), та ухиляється від проходження військової служби до теперішнього часу, тривалістю понад три доби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У зв'язку з не встановленням місцезнаходження ОСОБА_6 вжито заходів для вручення даного повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (поштовим зв'язком).
Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення, в порядку визначеному КПК України доказами, а саме: протоколом допиту свідків та іншими матеріалами.
Таким чином, під час досудового розслідування були встановлені обставини, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення за яким останньому пред'явлено підозру.
17.12.2025 року о 06 год. 20 хв. ОСОБА_6 був затриманий в порядку ст. 213 КПК України, про що в той же день був складений відповідний протокол.
На підставі вищезазначеного, слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 , посилаючись на те, що метою та підставами обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В обґрунтування зазначених ризиків, слідчий зазначає:
- п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. ОСОБА_6 проживає на значній відстані від місця знаходження орану досудового розслідування, що може дати змогу йому переховатися від органів досудового розслідування. Про це також свідчить сам факт нез'явлення вчасно до місця дислокації військової частини та переховування в дійсний час, неповідомлення про себе органу досудового розслідування, органам військового управління;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків. Підозрюваний фактично знаходиться на волі та має фактичну можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки свідки у справі його співслужбовці, про яких йому відомо;
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
У зв'язку з вищевикладеним слідчий вважає, що тримання під вартою є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного на час досудового розслідування кримінального провадження та його судового розгляду. Обрання ж запобіжного заходу більш м'якого, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобіганню спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином та вчиненню іншого кримінального правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав клопотання слідчого, просив його задовольнити в повному обсязі, оскільки вважав мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання слідчого. Повідомив, що підозрюваний не є військовослужбовцем, оскільки він не приймав присягу військовослужбовця, тому вважає підозру необґрунтованою. У зв'язку із чим захисник просив обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або тримання під вартою на гауптвахті, або визначити йому розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав захисника.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Судовим розглядом встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024150020001991 від 26.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Як вбачається з клопотання та наданих в його обґрунтування матеріалів, 25.03.2025 року відносно ОСОБА_6 було складено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за кваліфікуючими ознаками - самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану.
Внаслідок не встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 та неможливістю вручення особисто письмового повідомлення про підозру, стороною обвинувачення було вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень за наступних обставин.
Зокрема, ОСОБА_6 у відповідності до вимог ст. 135 КПК України, за останнім відомим місцем фактичного мешкання 25.03.2025 року було направлено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Постановою старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_5 від 10.04.2025 року підозрюваного ОСОБА_6 було оголошено у розшук.
17.12.2025 року о 06 год. 20 хв. ОСОБА_6 був затриманий в порядку ст. 213 КПК України, про що в той же день був складений відповідний протокол.
17.12.2025 року підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_4 отримали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до нього матеріали.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допитів свідків, копіями наказів, актом службового розслідування та іншими матеріалами досудового розслідування, які містять дані, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. ОСОБА_6 проживає на значній відстані від місця знаходження орану досудового розслідування, що може дати змогу йому переховатися від органів досудового розслідування. Про це також свідчить сам факт нез'явлення вчасно до місця дислокації військової частини, неповідомлення про себе органу досудового розслідування, органам військового управління;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків. Підозрюваний знаходячись на волі має фактичну можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Разом з тим, ризики передбачені п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на переконання слідчого судді, не є доведеним, оскільки вони носять абстрактний характер.
Оцінюючи сукупність обставини, які визначені ст. 178 КПК України, слідчим суддею враховується:1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється; 3) дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 його, вік та стан здоров'я.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, але прокурором доведено, що з урахуванням обставин по справі, а також того, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.407 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років, що вказує на відсутність підстав для обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Доказів, які б підтвердили неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 за станом здоров'я чи з інших підстав такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, стороною захисту не надано, а слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті, оскільки менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Доводи, на які посилалась сторона захисту, слідчим суддею враховуються, проте вони не можуть бути безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовують існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч.1 ст. 177 КПК України.
Також, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).
В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»). Уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п.п. 23-24).
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті зобов'язує слідчого суддю, суд визначити розмір застави застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проте, згідно з ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, слідчий суддя вважає необхідним не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.176, 177, 183, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_5 у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024150020001991 від 26.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті Південного ТУ ВСП ЗС України ( АДРЕСА_4 ) строком на 60 (шістдесят) діб, а саме до 14.02.2026 включно, без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1