Справа № 523/15581/23
Провадження №2/523/2243/25
"11" листопада 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м.Одеси в складі
головуючого судді - Аліної С.С.
при секретарі - Томілко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Суворовської районної державної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про прийняття спадщини недійсним та зміни черговості прийняття спадщини, -
До суду надійшов позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Суворовської районної державної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про прийняття спадщини недійсним та зміни черговості прийняття спадщини, просить суд:
-визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 серпня 2022 року, які видані приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Русских С.Б. після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його онуки:
- ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 1/2 частка спадщини;
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 1/2 частина спадщини; та зареєстровані в реєстрі за № 1485 та № 1486.
Змінити черговість прийняття спадщини визнавши ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , як сина та спадкоємця першої черги після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обгрунтування позову позивач вказує, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 від самого народження зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 .
Вказана квартира належала його покійному батьку ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер - ІНФОРМАЦІЯ_6 .
В березні 2023 року позивач дізнався що в провадженні Суворовського районного суду м. Одеси знаходилась на розгляді цивільна справа № 523/10802/22, провадження № 2/523/1072/23 щодо визнання його такою особою, яка втратила право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .
При ознайомленні з вказаним судовим провадженням позивач дізнався, що позивачем по вказаній справі є його колишня дружина, що діє в інтересах їх неповнолітніх дітей, а неповнолітні діти є співвласниками квартири АДРЕСА_2 .
Отже неповнолітні діти Позивача - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 отримали у власність вказану квартиру отримавши її у спадок, від померлого батька Позивача як спадкоємці п'ятої черги в порядку ст. 1265 ЦК України.
Проте позивач, що він є спадкоємцем першої черги, який не прийняв спадщину після померлого батька за фактом вступу в управління спадковим майном після смерті гр. ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , а отже вважається таким, що прийняв спадщину відповідно до 3 ст. 1268 ЦК України.
В квітні 2023 року Позивач звернувся до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу гр. ОСОБА_3 з заявою щодо отримання інформації про видачу Свідоцтва про права на спадщину після померлого його батька ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер - ІНФОРМАЦІЯ_6 . У померлого ОСОБА_5 є його онуки (діти позивача) ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Проте позивач не отримав відповіді та доступу до спадкової справи, що є підставою для звернення до суду.
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 12.09.2023р відкрито загальне провадження по справі та призначене підготовче судове засідання на 14.11.2023 р.
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 03.04.2024р. витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Руських С.Б., належним чином завірену спадкову справу №138/2020 відкриту після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 12.09.2023р закрито підготовче провадження по справі та призначений судовий розгляд на 20.08.2024 р.
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 04.11.2024р. залучено до участі у цивільній справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Русских С.Б..
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 21.01.2025р. Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Суворовської районної державної адміністрації Одеської міської ради, про визнання свідоцтва про прийняття спадщини недійсним та зміни черговості прийняття спадщини - зупинено, до спливу встановленого законного строку для залучення правонаступників після смерті позивача ОСОБА_4 .
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 02.04.2025р. відновлено провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Суворовської районної державної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про прийняття спадщини недійсним та зміни черговості прийняття спадщини.
Замінено у цивільній справі, померлого позивача ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_1 та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Суворовської районної державної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про прийняття спадщини недійсним та зміни черговості прийняття спадщини до слухання в судовому засіданні на 30.04.2025 року.
У судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином.
Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука О.О. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності його довірителя.
Від третьої особи приватного нотаріуса Русских С.Б. та Органу опіки та піклування Пересипської РА Одеської міської ради надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.
До суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шпак М.П. про розгляд с прави у її відсутність, та у відсутність відповідачки. До суду надійшов письмовий відзив від відповідачки ОСОБА_2 яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , вважає позовні вимоги не обґрунтованими, не доказаними, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, яка була повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-282 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, приходить до висновку, що позовні вимоги не доказані, не обгрунтовані, не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що громадянин ( батько позивача ОСОБА_8 ) ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , яке видано Одеським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одес), актовий запис №8977 (а.с.93).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_4 є сином померлого ОСОБА_5 .
Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).
До суду надійшли матеріали спадкової справи, на виконання ухвали Пересипського районного суду м.Одеси від 03.04.2024 року, від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Русских С.Б. спадкова справа за № 138/2020 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 на 69-ти аркушах ( арк.сп.91-151).
Із матеріалів спадкової справи вбачається, що померлий ОСОБА_5 був зареєстрований за проживав в квартирі АДРЕСА_3 , відповідно до довідки яка видана Департаментом надання адміністративних послух Одеської міської ради від 02.12.2020 року за № П1-264927-ю/л ( арк.сп.107).
Відповідно до матеріалів спадкової справи за № 138/2020, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 вбачається, що позивач ОСОБА_4 не звертався до нотаріальної контори з письмовою заявою про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_5 .
Із позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 .
Судом, було досліджено матеріали цивільної справи за № 523/10802/22 яка перебувала на розгляді Суворовського районного суду м.Одеси з 09.09.2022 року по 13.03.2023 рік ( суддя Бузовський В.В.), за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м.Одесивід 13.03.2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задоволено.
Суд визнав ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 07.11.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 13.03.2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - залишено без задоволення.
Із матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_2 , яка проживає в АДРЕСА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 . 20.11.2020 року звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Русских С.Б. з письмовою заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 , відповідно до ст.1258 ЦК України ( арк.сп.94).
23.08.2022 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Русских С.Б. видала два свідоцтва про право на спадщину за законом на частини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та на частини ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано в реєстрі за № 1485,1486 ( арк.сп.148-151).
20.04.2023 року позивач ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Русских С.Б. з письмовою заявою про надання відомостей про правові підстави для зміни черговості спадкування після померлого спадкодавця ( батька позивача) ОСОБА_5 , просив надати письмові відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину онукам померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 ( арк.сп.8-9).
ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач ОСОБА_4 помер, відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , яке видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) актовий запис 76 ( арк.сп.196).
До суду надійшла письмова довідка від 27.02.2025 року від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шатілової О. про те, що нотаріусом 09.01.2025 року відкрито спадкову справу № 1/2025 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 . Спадкоємцем - є громадянин ОСОБА_1 , який звернувся із заявою про прийняття спадщини за заповітом та прийняв спадщину, після померлого ОСОБА_4 . Також є спадкоємці за законом, згідно ст.1241 ЦК України, які своєчасно та фактично прийняли спадщину ( арк.сп.202).
Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 02.04.2025 року замінено у цивільній справі, померлого позивача ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 211 Інструкції вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Відповідно до ч.6 пункту 212 Інструкції вчинення нотаріальних дій нотаріусами України Місце відкриття спадщини (пункт 185 цієї Інструкції) підтверджується: свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця, якщо останнє постійне місце проживання і місце його смерті збігаються; довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про його постійне місце проживання; записом у будинковій книзі про постійне проживання спадкодавця, а якщо місце проживання померлого невідоме - документом (витягом з Реєстру прав власності та ін.) про місцезнаходження нерухомого спадкового майна або його частини. Якщо об'єктів нерухомого майна декілька й їх місцезнаходження різне, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження одного із об'єктів цього майна за вибором спадкоємців. За відсутності нерухомого майна місцем відкриття спадщини є місцезнаходження основної частини рухомого майна, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу, витягом з реєстру прав власності на цінні папери тощо.
Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом право на спадкування одержують спадкоємці за законом (стаття 1223 ЦК України).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).
Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб'єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності [див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)].
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу про захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Нормами Цивільного кодексу України передбачено можливість захисту прав спадкоємців як шляхом внесення змін до свідоцтва про право на спадщину (ст. 1300 ЦК України), так і шляхом визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (ст. 1301 ЦК України).
Згідно зі ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Звертаючись до суду з позовом, позивачем , заявлено вимогу саме про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім'я ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , відповідно до ст. 1301 ЦК України.
Разом з тим, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.11.2024 року по справі № 504/3606/14-ц зауважив, що правові конструкції «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» та «визнання свідоцтва про право на спадщину» є різними.
Недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі.
Підстави внесення змін до свідоцтва не пов'язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду.
У ЦК України не визначено підстав внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. До них, зокрема, можливо віднести: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті 1268 ЦК України), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов'язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК України); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті 1241 ЦК України).
Виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним.
Таким чином належним способом захисту у даній справі є вимога про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом «суд знає закон» суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов'язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд.
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути внаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (зазначений правовий висновок викладено та застосовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 року у справі № 9901/172/20 (провадження № 11-416заі20), від 01.07.2021 року у справі № 9901/381/20 (провадження № 11-39заі21).
Водночас, як вказав Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 року по справі №278/2111/23 застосування судом принципу «jura novit curia» («суд знає закони») не є безмежним, тому що згаданий принцип, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов'язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.
Під час розгляду справи, сторони не надавали пояснень та не подавали суду докази щодо можливості внесення змін у свідоцтво про право на спадщину за законом за наведених судом обставин.
При таких обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Суворовської районної державної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про прийняття спадщини недійсним та зміни черговості прийняття спадщини - не підлягають задоволенню.
ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 4, 13, 76-81, 89, 141, 258-263, 273 ЦПК України, суд-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Суворовської районної державної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про прийняття спадщини недійсним та зміни черговості прийняття спадщини - відмовити.
Копію рішення направити сторонам по справі.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30-ти днів з дня складення повного рішення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня складення рішення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення рішення.
Повний текст рішення складено 20.11.2025 року.
Суддя: Аліна С.С.