нп 2/490/4452/2025 Справа № 490/7921/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
22 грудня 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Могила Д.І., без участі сторін ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
У вересні 2025 року позивач звернувся до суду за позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути на свою користь борг за розпискою від 19.07.2024 року в розмірі 5000 тис. доларів, а також судові витрати в сумі 2062,50 грн., які складаються з суми судового збору .
Позов обгрунтований тим, що відповідач свої зобов'язання по домоволеності та вказані в борговій розписці строки не виконав.
Ухвалою суду від 01.10.2025 справу прийнято до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив про задволення позову в повному обсязі.
Відповідач надав заяву, в якій зазначив, що позов визнає та просить суд задовольнити, а також просить справу розглядати за його відсутності.
Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з'явились.
Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги , об'єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, дійшов наступних висновків.
До матеріалів справи долучено розписку від 19.07.2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, які отримав у повному обсязі одноразово та зобов'язався повернути не пізніше лютого 2025 року.
Матеріалами справи підтверджується, що взяті на себе зобов'язання за договором позики ОСОБА_2 у встановлений договором строк не виконав, позику в строк до лютого 2025 року не повернув.
В силу ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною другою ст.1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79 цс 14 зазначено, щовідповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
В силу ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 611 ЦК України передбачено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і сплата неустойки. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання-ч.1 ст.625 ЦК України.
Згідно ст. 1047 Цивільного кодексу України, боргова розписка є документом, що підтверджує факт укладання договору позики, а також факт передачі грошових коштів певної кількості від кредитора боржнику.
Відносини між громадянами щодо договорів позики регулюються нормами статей 1046, 1047 та 1048 Цивільного кодексу України. З цього випливає, що фізособа, яка надає грошові кошти в позику, абсолютно правомірно, керуючись статтею 1048 ЦК, може вимагати виплати відсотків, якщо їх виплата передбачена укладеним договором позики. При цьому розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику(грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, заборгованість ОСОБА_2 за договором позики від 19.07.2024 року становить 5000 доларів США основної суми боргу.
У відповідності до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Верховний Суд у своїй постанові від 04.07.2018 року у справі №761/12665/14-ц зазначив, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
Таким чином, при визначенні зобов'язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов'язання і в резолютивній частині рішення зазначає саме розмір іноземної валюти, що підлягає стягненню.
У відповідності до поданої заяви позивач просить стягнути суму боргу в іноземній валюті. При цьому, у розписці від 19.07.2024 року сторони не погоджували визначення гривневого еквіваленту виконання зобов'язання.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги факт невиконання боржником своїх боргових зобов'язань за договором позики, суд вважає, що до стягнення із відповідача в користь позивача підлягає заборгованість за договором позики від 19.07.2024 року в загальній сумі 5000 доларів США боргу за договором позики.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2062,50 грн.
Керуючись ст. ст. 18, 79-81, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) борг за договором позики від 19.07.2024 року в розмірі 5000 доларів США та 2062,50 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО