Справа № 451/1451/25
Провадження № 2/463/2605/25
08 грудня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Нора Н.В.
при секретарі - Заверуха О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Львова справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якій просить розірвати шлюб, між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області. про що зроблено відповідний актовий запис № 452.
Позовні вимоги мотивує тим, що 01.09.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області. про що зроблено відповідний актовий запис № 452. З 16 червня 2019 року між Позивачем та Відповідачем припинені будь-які шлюбні стосунки. вони не ведуть спільного господарства. проживають окремо один від одного і не створюють єдину сім?ю. Між ними відсутній намір продовжувати шлюб чи зберегти сім?ю. Позивач вважає неможливим подальше сімейне життя з Відповідачем. з чим він не погоджується. однак не бажає вчиняти жодних дій щодо розірвання шлюбу зі свого боку. саме тому Позивач змушена звертатися до суду з вимогою про розірвання шлюбу. Сумісне господарство Сторонами не ведеться. Подальше сумісне життя і збереження сім?ї не можливе. Питання про розподіл спільно - сумісного майна врегульоване так як спільною майна у Сторін немає.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
У судове засідання сторони не з'явились, були належним чином повідомлені.
Заявою до суду, представник позивач, просить розгляд справи проводити за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує.
Відповідач, заявою до суду проти позовних вимог не заперечує, просить розглянути справу без його участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.
Оглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
Судом встановлено, що 01.09.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб. який зареєстрований Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області. про що зроблено відповідний актовий запис № 452.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено загальні засади регулювання сімейних відносин.
Так, згідно з ч. 1, 6 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
Частиною першою статті 24СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст.105СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно зі ст. 112СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя ,дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. (ч. 3, 4 ст. 56 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором. згода на обов?язковість якого надана Верховною Радою України.
Визначення поняття «іноземний елемент» навелено у п. 2 ч. 1 с. Закону України «Про міжнародне приватне право». Іноземний елемент - ознака. яка характеризус приватноправові відносини. що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
??- хоча б один учасник правовідносин с громадянином України. який проживає за межами України, іноземцем. особою без громадянства або іноземною юридичною особою:
??- об?єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави:
??- юридичний факт, який створює. змінює або припиняє правовідносини. мав чи мас
- місце на території іноземної держави.
Розглядаючи справи за участю іноземного елемента. судам слід з?ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин. що виникли.
Статтею 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено. що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом. яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. І ст. 60 вказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя. а при його відсутності - правом держави. у які подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови. що хоча б один з подружжя все ше має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв?язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя с громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б олин з нил продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провалиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави громадянином якої він є (стагтя 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Згідно з ч.2 і 3 ст. 60 Закону України "Про міжнародие приватне право" подружжя. будучи громадянами різних держав. можуть обрати право, яке буде застосовуватися 1о правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Згідно із п. 1.2 ч. І ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право». суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якшо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України. крім випадків. передбачених у статті 77 нього Закону: якшо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження. або рухоме чи нерухоме майно. на яке можна накласти стягнення. або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом. застосовуються правила цього міжнародного договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Отже, якшо подружжя є громалянами різних держав спільно проживали на території України деякий час, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її теригорії то розірвання шлюбу провалиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином, якої він є.
Таким чином в ході судового розгляду встановлено, що сторони припинили подружні відносини протягом часу, котрий можна вважати тривалим періодом, проживають окремо, спільного господарства не ведуть та не мають взаємних обов'язків, що свідчить про фактичний розпад сім'ї, примирення неможливе. Тому, дані обставини свідчать про порушення інтересів як позивача, так і відповідача в разі продовження шлюбу.
Отже, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи позови у межах заявлених вимог, суд дійшов до переконання про недоцільність збереження даного шлюбу і ухвалює про його розірвання.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання позовної заяви про розірвання шлюбу було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., таким чином у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі у розмірі 1211,20 грн.
Як вбачається з оригіналу квитанції, позивачем при пред'явленні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджені судові витрати, зокрема судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 274, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовільнити.
Розірвати шлюб, між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), що зареєстрований Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області. про що зроблено відповідний актовий запис № 452.
Стягнути з Унвану ОСОБА_3 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211,20 грн. судового збору.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Нор Н.В.