Справа № 463/3915/23
Провадження № 2/463/1101/25
19 грудня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Нора Н.В.
при секретарі - Заверуха О.Б.
представник позивача Гатала В.В. (поза межами приміщення суду)
відповідача ОСОБА_1
представник відповідача Стронський І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу запозовом Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач з звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з боржника, ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Львівського комунального підприємства «ГОСПОДАР» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.12.2008 року до 01.04.2023 року, заборгованість у розмірі 3 153 грн 92 коп. Стягнути на користь ЛКП «ГОСПОДАР» з відповідача понесені витрати на оплату судового збору.
Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №365 від 08.06.2007р. «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові» Львівські комунальні підприємства визначено виконавцями житлово-комунальних послуг у м. Львові. ЛКП «ГОСПОДАР», що створене відповідно до ухвали Львівської міської ради, основним видом діяльності якого визначено утримання, обслуговування та ремонт житлових будівель. Будинок АДРЕСА_2 , перебуває на утриманні ЛКП «Господар», яке , створено відповідно до ухвали Львівської міської ради від 10.10.2019 №5626, ухвали Львівської міської ради від 16.11.2017 № 2606, як правонаступник ЛКП «Дім», МП «Стихія» та ЛКП «Управитель» (ЛКП "№ 500", ЛКП "№ 504", ЛКП "№ 507", ЛКП *За Замком", ЛКП "№503"). Основним завданням діяльності визначено утримання, обслуговування та і ремонт житлових будівель. ЛКП «Господар» надає житлово-комунальні послуги як правонаступник ЛКП «Управитель». ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №довідки 328351805 Додаток №41. Для здійснення оплати комунальних послуг мешканцям квартири АДРЕСА_4 у вищевказаному будинку відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідач належним чином не сплачувала послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.12.2008 року до 01.04.2023 року, внаслідок чого станом на 01.04.2023 року виникла заборгованість у розмірі 3 153 грн 92 коп., що підтверджується відомістю про нарахування та оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Звертає також увагу суду, що боржником здійснювались сплати заборгованості у розмірах, що переривають перебіг строку позовної давності. Таким чином, період заборгованості, за який позивачем здійснюється стягнення заборгованості лежить у межах строків позовної давності.
Представником відповідачки, було подано відзив на позов, який мотивує наступним Позивачем до стягнення заявлено заборгованість за період із 01.12.2008 по 01.04.2023. Водночас, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки. Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. 3 огляду на викладене заявляємо, що по стягненню заборговановсті за період 01.12.2008 по 01.05.2023 сплив строк позовної давності, тому така не може заявлятись до стягнення. Заперечення Позивача про здійснення проплат за ніби-то надання послуг не заслуговують на увагу, оскільки вони не здійсненні для погашення суми заборгованості, яка виникла раніше, а крім цього Позивачем не надано жодних доказів що цю проплату здійснено Відповідачем. Посилання позивача, що позовна давність автоматично продовжується на період карантину та воєнного стану не відповідають дійсності, тому доводи про це не наводимо. Щодо відсутності договору укладеного між сторонами. Позивач у позовній заяві чітко зазначив, що між сторонами відсутні будь-які договори, у тому числі договір про надання житлово-комунальних послуг.
У судове засідання з'явились представник позивача Гатала В.В. (поза межами приміщення суду) відповідач ОСОБА_1 редставник відповідача ОСОБА_2 .
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому у відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А згідно з ч.ч. 1-4 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №365 від 08.06.2007р. «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові» Львівські комунальні підприємства визначено виконавцями житлово-комунальних послуг у м. Львові. ЛКП «ГОСПОДАР», що створене відповідно до ухвали Львівської міської ради, основним видом діяльності якого визначено утримання, обслуговування та ремонт житлових будівель. Будинок АДРЕСА_2 , перебуває на утриманні ЛКП «Господар», яке , створено відповідно до ухвали Львівської міської ради від 10.10.2019 №5626, ухвали Львівської міської ради від 16.11.2017 № 2606, як правонаступник ЛКП «Дім», МП «Стихія» та ЛКП «Управитель» (ЛКП "№ 500", ЛКП "№ 504", ЛКП "№ 507", ЛКП *За Замком", ЛКП "№503"). Основним завданням діяльності визначено утримання, обслуговування та і ремонт житлових будівель. ЛКП «Господар» надає житлово-комунальні послуги як правонаступник ЛКП «Управитель».
ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно довідки № 328351805.
Для здійснення оплати комунальних послуг мешканцям квартири АДРЕСА_4 у вищевказаному будинку відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , згідно з яким виникла заборгованість за період за період з 01.12.2008 року до 01.04.2023 року у розмірі 3 153 грн 92 коп.
Як вбачається зі звітів по використанню матеріалів на виконання ремонтних робіт за липня 2021 р. - березень 2023 р. ЛКП «Господар» здійснювались ремонтні роботи в будинку за адресою: Юрія Руфа, 38, 31.12.2023 року (прочищення ДВК), 31.01.2023 року (ремонт, заміна внутрішньобудинкової електромережі).
До матеріалів справи долучені договори, зокрема договір № 4-Г від 01.01.2021 р., між ЛКП «Господар» та Львівським комунальним підприємством Львівської обласної ради «Профілактична дезінфенкція», договір № 46-Г від 02.01.2020 р., між ЛКП «Господар» та Львівським комунальним підприємством Львівської обласної ради «Профілактична дезінфенкція» договір № 4-Г від 04.01.2022 р., між ЛКП «Господар» та Львівським комунальним підприємством Львівської обласної ради «Профілактична дезінфенкція», договір № 47-У від 02.02.2018 р., між ЛКП «Господар» та Львіським комунальним підприємством Львівської обласної ради «Профілактична дезінфенкція», договір № 56 від 01.03.2018 р. про виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на втуршньобудинкових інженерних мережах від 01.03.2018 року укладено між ЛКП «Господар» та Львівським комунальним ремонтно-аварійним підприємством, додатковими угодами №2 від 31.12.2019 р. та №3 від 01.05.2021 р. про внесення змін до договору №56 від 01.03.2018 р., договором № 6 від 01.02.2018 р. укладеного між ЛКП «Господар» та МП «Стихія» на виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньо будинкових мережах, договором про надання послуг № ЛКП-02/Г від 15.02.2018 року укладеного між Львівським комунальним підприємством «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» та ЛКП «Господар» про надання послуг з вивезення побутових відходів, договором № 10/Г від 01.03.2020 р. Львівським комунальним підприємством «Транспортна фірма «Львівспецкомунтранс» та ЛКП «Господар» про послуги за касове обслуговування за надані послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів.
Згідно з ст. 13 Конституції України власність зобов'язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Окрім того ст. 68 ЖК України визначено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з пунктом 2 такої виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а пунктом 6 даної частини статті визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону обов'язок індивідуального споживача надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 ст. 9 Закону встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.
В матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Водночас суд вважає підтвердженою ту обставину, що позивач належним чином надавав послуги відповідачеві, оскільки відповідно до частин 1 та 4 статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Оскільки в матеріалах справи немає доказів того, що сторони складали акти-претензії, суд використовує презумпцію, що позивач належним чином надавав відповідачу житлово-комунальні послуги.
Також у справі, яка розглядається ніщо не свідчить про те, що проведений позивачем розрахунок заборгованості є невірним, а тому такий приймається судом до уваги як належний доказ розміру наявної у відповідача заборгованості.
Таким чином, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, зважаючи на те, що відповідач за отримані житлово-комунальні послуги не сплачував, у зв'язку з чим виникла заборгованість, суд приходить до висновку про те, що відповідач, отримавши за спірний період послуги належної якості, зобов'язана була оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів.
Представником відповідача заявлено про застосування позовної давності до заявлених вимог.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина 2 статті 258ЦКУкраїни передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з частиною четвертою статті 267ЦКУкраїни сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267ЦКУкраїни позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п.6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №911/3681/17).
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії", та від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб?єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Окрім цього, указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05.30 год. 24 лютого 2022 року.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Виходячи із взаємозв?язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв?язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню у тому випадку, коли строк позовної давності не сплив на момент встановлення карантину на території України.
Близькі за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238в22) та від 26.09.2022 у справі № 372/3235/20 (провадження № 61-6797св22).
Як вбачається з представленого стягувачем розрахунку, заборгованість в розмірі 114,12 грн. виникла не з 01.01.2009 р., а раніше, оскільки станом на 01.01.2009 р. розмірі заборгованості вже становив 114,12 грн.
Окрім цього позивач просить стягнути з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.12.2008 року до 01.04.2023 року, відповідачкою були здійснені часткові платежі 01.03.2015 р., в сумі 200,00 грн., 01.07.2019 р., в сумі 227,93 грн., 01.09.2019 р., в сумі 281,52 грн., 01.11.2019 р., в сумі 281,52 грн., 01.12.2019 р. в сумі 383,80 грн., 01.07.2020 р. в сумі 397,58 грн., 01.08.2020 року в сумі 556,03 грн., 01.01.2021 р., в сумі 220,00 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з суму заборгованості, слід стягувати починаючи з 01.05.2018 - 01.04.2023 р., яка лежить в межах позовної давності, тобто в розмірі 959,72 грн. (3153,92- 2194,20).
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Як вбачається з долученої позивачем до матеріалів позову довідки Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 328351805 ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_5 .
Таким чином, оскільки відповідачем за даним позовом є лише один боржник ОСОБА_1 , а відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 328351805, відповідачка є співвласником квартири АДРЕСА_5 , а отже заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі, яку належить стягнути, становить 479,86 грн. з розрахунку (959,72 грн. / 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахування того, що позов задоволено частково, судовий збір у розмірі 408,36 грн. належить стягнути з відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 223, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 68, 162 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -
ухвалив:
позов Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Львівського комунального підприємства «ГОСПОДАР» (місцезнаходження: 79038, м. Львів, вул. Пасічна, 496, ЄДРПОУ 20822324) заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.05.2018 - 01.04.2023 року, заборгованість у розмірі 479,86 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Львівського комунального підприємства «ГОСПОДАР» (місцезнаходження: 79038, м. Львів, вул. Пасічна, 496, ЄДРПОУ 20822324) понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 408,36 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Нор Н.В.