Справа № 337/4122/25
Номер провадження 2/337/2275/2025
23 грудня 2025 рокум. Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25.11.2020, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позову зазначив, що 25.11.2020 між ТОВ «СС Лоун» (далі - первісний кредитор) та відповідачем було укладено кредитний договір № 1125849-А, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу кредит у розмірі 14 950,00 грн та перерахував на рахунок відповідача кошти. Відповідач як позичальник не виконала умови договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 41 082,70 грн, яка складалася з: тіла кредиту у розмірі 14 950,00 грн, простроченої заборгованості за процентами у розмірі 26 132,70 грн.
03.03.2021 між первісним кредитором та позивачем було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги за кредитним договором, у зв'язку з чим позивач набув право грошової вимоги до відповідача у розмірі 41 082,70 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку зі своєчасного погашення заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 41 082,70 грн та судові витрати.
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, сторонам встановлено строки для подання відзиву на позов та заяв по суті справи.
04.09.2025 від представника відповідача надійшов відзив, у якому сторона заперечила проти позовних вимог, вважаючи їх необгрунтованими. Представник відповідача зазначила, що позивач не довів факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, остання договір не укладала, на його умови не погоджувалась, кошти в кредит не отримувала, докази перерахування коштів у розмірі 14 950 грн відповідачу на картку відсутні. Також зазначила про безпідставність нарахування процентів за межами дії кредитного договору, відтак, позивач не довів розмір заборгованості. У задоволенні позовних вимог сторона відповідача просила відмовити.
Від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача. Зазначив, що договір укладався через інформаційно-телекомунікаційну систему ТОВ «Еквін Україна», відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», був підписаний одноразовим ідентифікатором. Відсотки на заборгованість нараховувалися в межах дії кредитного договору, який був автопролонгований на підставі умов договору, погоджених сторонами під час видачі кредиту. Позивач просив задовольнити позов.
Крім того, 24.09.2025 від сторони позивача надійшло клопотання про витребування доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу, а саме, позивач просив витребувати у АТ «А-Банк» відомості про перерахування коштів у розмірі 14 950,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 в період з 26.11.2020 по 30.11.2020.
Суд, будучи обмеженим принципом диспозитивності в позовному провадженні, своєї ухвалою від 01.10.2025 задовольнив клопотання про витребування доказів, а саме, відомостей про перерахування коштів у розмірі 14 950,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 в період з 26.11.2020 по 30.11.2020.
10.10.2025 від АТ «А-Банк» надійшла відповідь, що по картці № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , рух коштів в період з 26.11.2020 по 30.11.2020 відсутній.
В судове засідання 26.11.2025 сторони не з'явилися. Позивач в позові заявив вимогу про розгляд справи у спрощеному провадженні за наявними матеріалами. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та представника.
В судове засідання 23.12.2025 сторони не з'явилися. Від представника відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання у зв'язку з зайнятістю в іншому процесі (без долучення доказів зайнятості).
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом ст.ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України, що регулюють договір позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Досліджуючи питання встановлення всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, суд встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перерахування кредитних коштів позичальнику та відповідно виникнення зобов'язальних правовідносин між первісним кредитором та відповідачем.
Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів від первісного кредитора, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 76-77, 81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25.11.2020 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, б. 4/6, корп В, каб. 508-2, код ЄДРПОУ 41717584).
Відповідач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ