Справа № 334/9365/24
Номер провадження № 1-кс/334/3100/25
23 грудня 2025 року
Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання, -
15.12.2025 року до суду звернувся представник: адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 зі скаргою на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання.
У скарзі посилалися на те, що у провадженні СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024082080001205 від 11.08.2024 року за ознаками ч.2 ст.190 КК України, у якому потерпілою визнано ОСОБА_3
28.11.2025 року на адресу Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області направлено клопотання про накладення додаткового арешту на майно, в якому потерпіла прохала звернутися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно в частині заборони користуватися транспортним засобом «Mercedes-Benz» в рамках досудового розслідування кримінального провадження.
За результатами розгляду клопотання слідчим винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання від 04.12.2025 року. Аргументуючи відмову, слідчий зазначив, що згідно ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 18.07.2025 року з метою збереження речових доказів на автомобіль «Mercedes-Benz C180» накладено арешт в частині позбавлення права на відчуження, включаючи продаж, дарування або інше відчуження, неможливість перереєстрації. Примірник ухвали направлено до ТСЦ МВС №2341, арешт накладено. На теперішній час відсутні підстави для внесення клопотання слідчому судді про накладення додаткового арешту на майно в частині заборони користування автомобілем.
Вважають, що постанова є необґрунтованою: автомобіль може бути прихований від органу досудового розслідування, внаслідок чого, поновлення потерпілої сторони її прав на володіння транспортним засобом може підпасти під сумнів, а також дана обставина є порушенням самого завдання арешту майна, визначеного ст.170 КПК України, оскільки відсутня заборона на користування транспортним засобом. Виникає ризик того, що саме авто можуть пошкодити, шляхом здійснення розбирання на запчастини, що не відповідає завданню арешту майна. Враховуючи, що автомобіль, який було вилучено шляхом шахрайських дій, належить ОСОБА_3 , враховуючи суму завданих збитків у розмірі 414390 грн., то виникає необхідність у накладенні арешту на транспортний засіб шляхом заборони ним користуватися.
Посилаючись на п.7 ч.1 ст.303 КПК України прохали:
1) визнати протиправною та скасувати постанову від 04.12.2025 року слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_5 про відмову у задоволенні клопотання про накладення додаткового арешту на майно від 28.11.2025 року вих. № 2334-К/25 в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12024082080001205 від 11.08.2024 року;
2) зобов'язати слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_5 звернутися з клопотання до слідчого судді про накладення арешту на майно в частині заборони користуватися транспортним засобом марки Mercedes-Benz C180, рік випуску 2004, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_2 , VIN T3: НОМЕР_2 , номер двигуна: НОМЕР_3 , в рамках досудового розслідування кримінального провадження №12024082080001205 від 11.08.2024 року за ознаками ч.2 ст.190 КК України, у якому потерпілою стороною було визнано ОСОБА_3
15.12.2025 року ухвалою слідчого судді відкрито провадження за скаргою та призначено до розгляду в судове засідання.
22.12.2025 року в судовому засіданні слідчий з групи слідчих СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції ОСОБА_6 заперечував проти задоволення скарги.
22.12.2025 року в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 скаргу підтримала та прохала задовольнити.
23.12.2025 року в судове засідання учасники провадження не з'явилися, 22.12.2025 року ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідно ч.4 ст.107 КПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
В провадженні СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження № 12024082080001205 від 11.08.2024 року за ознаками ч.2 ст.190, ч.3 ст.358 КК України.
19.11.2024 року постановою слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 транспортний засіб марки «Mercedes-Benz C180», рік випуску 2004, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , в кузові сірого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , VIN ТЗ НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , визнано речовим доказом.
18.07.2025 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/9365/24, номер провадження № 1-кс/334/1770/25 накладено арешт для забезпечення збереження речових доказів на транспортний засіб автомобіль «Mercedes-Benz C180», номерний знак НОМЕР_4 , який належить та перебуває у власника ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині позбавлення права на відчуження, включаючи продаж, дарування або інше відчуження, неможливість перереєстрації, збереження.
28.11.2025 року до СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області звернувся представник: адвокат ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_3 з клопотанням про накладення додаткового арешту, яке надійшло адресату 02.12.2025 року, в якому прохали звернутися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно в частині заборони користуватися транспортним засобом «Mercedes-Benz» в рамках досудового розслідування кримінального провадження.
04.12.2025 року постановою слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні клопотання з підстав того, що на теперішній час відсутні підстави для внесення клопотання слідчому судді про накладення додаткового арешту на майно в частині заборони користування автомобілем «Mercedes-Benz», оскільки примірник ухвали слідчого судді від 18.07.2025 року направлено до ТСЦ МВС №2341, арешт накладено.
Відповідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено: 7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Відповідно ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч.1 ст.303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Слідчим суддею встановлено, що до слідчого судді звернувся представник: адвокат ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_3 зі скаргою в порядку п.7 ч.1 ст.303 КПК України на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання про накладення додаткового арешту на майно в частині заборони користуватися транспортним засобом «Mercedes-Benz», з підстав того, що постанова є необґрунтованою: автомобіль може бути прихований від органу досудового розслідування, внаслідок чого, поновлення потерпілої сторони її прав на володіння транспортним засобом може підпасти під сумнів, а також дана обставина є порушенням самого завдання арешту майна, визначеного ст.170 КПК України, оскільки відсутня заборона на користування транспортним засобом, виникає ризик того, що саме авто можуть пошкодити, шляхом здійснення розбирання на запчастини, що не відповідає завданню арешту майна.
Згідно ст.220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
У відповідності положень ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
При накладенні арешту 18.07.2025 року на автомобіль «Mercedes-Benz» в частині позбавлення права на відчуження, включаючи продаж, дарування або інше відчуження, неможливість перереєстрації, збереження, слідчий суддя виходив з того, що транспортний засіб є речовим доказом у кримінальному провадженні, має важливе значення для досудового розслідування і буде в подальшому використаний як доказ, з метою всебічного, повного і об'єктивного розслідування обставин цього кримінального провадження, доведення вини причетних осіб, обставин вчинення вказаного правопорушення, для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, є необхідність у накладенні арешту на зазначене майно для забезпечення проведення першочергових слідчих дій.
Фактично, звернення сторони потерпілої до слідчого з клопотанням про накладення додаткового арешту на автомобіль «Mercedes-Benz» обґрунтоване незгодою з рішенням слідчого судді щодо незастосування заборони користування автомобілем, що процесуально має вирішуватись шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, яка подана не була, тому ухвала слідчого судді від 18.07.2025 року набрала законної сили та є чинною.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що відмова слідчого у задоволенні клопотання про накладення додаткового арешту на автомобіль «Mercedes-Benz» є обґрунтованою, слідчий розглянув вказане клопотання та в межах своїх повноважень, згідно з нормами чинного законодавства прийняв обґрунтоване рішення, з яким слідчий суддя погоджується.
Крім того, в якості підстави подання скарги сторона потерпілої посилалася на п.7 ч.1 ст.303 КПК України - оскарження рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій визначено Главою 20 Розділу ІІІ КПК України, зокрема, згідно ч.1 ст.223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Водночас, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, підстави його застосування регулюються Главами 10, 17 Розділу ІІ КПК України.
Тому, слідчий суддя доходить висновку, що правова підстава, на яку посилається сторона потерпілої у скарзі, а саме: п.7 ч.1 ст.303 КПК України - не ґрунтується на встановлених обставинах, оскільки для звернення до слідчого судді зі скаргою в порядку п.7 ч.1 ст.303 КПК України необхідна наявність рішення слідчого саме про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, а не про відмову у застосуванні арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Однією з загальних засад кримінального провадження згідно п.2 ч.1 ст.7, ч.1 ст.9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно положень п.18 ч.1 ст.3 КПК України, ч.5 ст.21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені процедурою, визначеною кримінальним процесуальним законом.
Згідно ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
В Постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 14.02.2023 року у справі №405/680/22 зазначено, що при оскарженні дії або нездійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов'язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. У той же час, по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов'язати прийняти рішення. Тим більше, слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично бере участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (ч.3 ст.22 КПК).
Відповідно ч.1 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на бездіяльність дізнавача постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Відповідно ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 4) відмову у задоволенні скарги.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених норм законодавства України, беручи до уваги дискреційні повноваження слідчого у кримінальному провадженні, слідчий суддя не вбачає правових підстав для задоволення поданої скарги.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 26, 40, 170-171, 220, 303-307, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1