Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/3959/25
Провадження №: 2/332/2498/25
23 грудня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Завіновської А.П., при секретарі судового засідання Літвіновій Т.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою поданою адвокатом Морозовим Віктором Сергійовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
встановив:
01.08.2025 адвокат Морозов В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з наведеним позовом, в обґрунтування якого зазначав наступне.
25.09.2010 року сторони по справі уклали шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Василівського районного управління юстиції Запорізької області, актовий запис № 107.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10.07.2017 року рішенням Василівського районного суду Запорізької області шлюб між сторонами розірвано.
26.10.2018 року Василівським районним судом Запорізької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Станом на 17.01.2022 року заборгованість по сплаті аліментів складає 125 418,98 грн., а за період з лютого 2022 по липень 2025 року (з урахуванням попереднього періоду) - 356 135,48 грн., що підтверджується довідкою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
У зв'язку з наведеним, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 356 135, 48 грн.
Ухвалою судді від 08 серпня 2025 року відкрито провадження у справі і її призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 10 год. 20 хв. 29 серпня 2025 року. В подальшому розгляд справи було неодноразово відкладено, останній раз на 11 год. 30 хв. 23 грудня 2025 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд без його участі та позивача, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує. Проти винесення заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідач будучи повідомленим про день, час та місце проведення судового засідання, повторно в засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Відзив не подав.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211, ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи, на підставі наявних матеріалів, та за письмової згоди представника позивача, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
25.09.2010 року сторони по справі уклали шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Василівського районного управління юстиції Запорізької області, актовий запис № 107.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Василівського районного управління юстиції Запорізької області 15.02.2011 року.
10.07.2017 року рішенням Василівського районного суду Запорізької області шлюб між сторонами розірвано.
26.10.2018 року Василівським районним судом Запорізької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Судовий наказ скеровано до виконавчої служби.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 77202894 з примусового виконання вищевказаного судового наказу.
Судом встановлено, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, однак рішення суду про стягнення аліментів належними чином не виконує, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів, що підтверджується відповідним розрахунком по виконавчому провадженню № 77202894, згідно якому станом на липень 2025 року заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_2 складає 356 135, 48 грн.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати свою неповнолітню дитину.
У відповідності до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору - судом.
Аліменти з відповідача стягуються через органи державної виконавчої служби.
Згідно із ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Як роз'яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року (справа № 572/1762/15ц, провадження № 14-37цс18), викладено правову позицію, відповідно до якої неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. ЇЇ завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 14-616цс18.
За змістом частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи-підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження.
Згідно з частинами третьою та восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість по аліментам на користь позивача на утримання дитини на момент подання позовної заяви до суду відповідачем не сплачена, при цьому розмір заборгованості підтверджено розрахунком старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білана Д., який відповідачем не спростовано. Не надано відповідачем доказів і того, що він оспорював розмір заборгованості зі сплати аліментів та не наведено підстав для звільнення від сплати заборгованості по аліментам та неустойки (пені).
За таких обставин, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів.
Питання розподілу судових витрат, суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 180, 195, 196 СК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 128, 141, 211, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
позовну заяву подану адвокатом Морозовим Віктором Сергійовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, яка становить 356 135, 48 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .
Представник позивачки: адвокат Морозов Віктор Сергійович, адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , рнкопп НОМЕР_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, буд. 58, код ЄДРПОУ 43315529.
Суддя: А.П. Завіновська