Справа № 732/1784/25
Провадження 2/732/706/25
22 грудня 2025 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Бойко А. О.,
у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (адреса: вул. Загородня, 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» через свого представника Столітнього Михайла Миколайовича звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості в розмірі 21585,14 грн, з яких: сума заборгованості кредиту 4300,00 грн, сума процентів за користування кредитом 7872,44 грн, нараховані позивачем проценти за 110 календарних днів - 9412,70 грн. Також представник позивача просив стягнути з відповідача на корить позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. Крім цього, адвокат Столітній М. М. просив у порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості та стягнути із ОСОБА_1 отриману суму інфляційних втрат і 3% річних на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»
В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 20 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №7085284, відповідно до умов якого позичальнику надано грошові кошти в сумі 4300,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Договір був укладений в електронній формі в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Авентус Україна» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Відповідач в порушення умов кредитного договору взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 12172,44 грн, з яких: 4300,00 грн - сума кредиту; 7872,44 грн - сума відсотків за користування кредитом.
27 травня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу № 27.05/24-Ф, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», в тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №7085284 від 20.09.2023 у розмірі 12172,44 грн. Оскільки станом на дату укладення договору факторингу строк дії кредитного договору не закінчився, позивачем у період з 28.05.2024 по 14.09.2024 (110 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 1,99 % у сумі 9412,70 грн.
Фактично відповідач має заборгованість за кредитним договором №7085284 від 20.09.2023 на загальну суму 21585,14 грн, з яких: 4300,00 грн - сума заборгованості по кредиту; 7872,44 грн - сума процентів за користування кредитом, нарахована первісним кредитором; 9412,70 грн - нараховані позивачем проценти за 110 календарних днів.
Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість не погашена. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 31 жовтня 2025 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у зазначеній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві міститься письмове клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за місцем реєстрації його проживання згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1941704 від 28.10.2025: АДРЕСА_2 (а. с. 163).
09.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Підмогильної Я. Я. надійшов відзив на позов, з якого убачається, що заявлені позивачем вимоги відповідач ОСОБА_1 визнає частково. Представник відповідача вказала, що відповідач не заперечує щодо факту укладення кредитного договору, факту отримання кредитних коштів та обов'язку щодо сплати заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4300,00 грн. Водночас, в частині наявності у відповідача обов'язку сплатити на користь позивача нараховані відсотки за користування кредитними коштами, останній категорично заперечує. В обґрунтування заперечень представник зазначила, що відповідач повідомляв позивача про те, що він є військовослужбовцем та ветераном війни - особою з інвалідністю внаслідок війни (ІІІ групи), на підтвердження чого надав відповідні документи, та у зв'язку із воєнним станом та виконанням ним бойових завдань просив позивача надати можливість виплатити кредит поступово. Однак вказане звернення було проігноровано позивачем. Представник відповідача вказує, що оскільки відповідач з 28.07.2016 є військовослужбовцем під час дії особливого періоду, який розпочався 18.03.2014 на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/20 «Про часткову мобілізацію», та приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, на останнього поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань за кредитним договором, а також відсутній обов'язок щодо сплати процентів та комісії за користування кредитом, а відтак відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом, нарахованих первісним кредитором у розмірі 7872,44 грн та позивачем у розмірі 9412,70 грн. На підтвердження заперечень представник відповідача надала витяг з послужного списку ОСОБА_1 , довідку військової частини НОМЕР_2 , витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_2 , посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_3 та посвідчення офіцера серії НОМЕР_4 , виданих на ім'я відповідача. У зв'язку з викладеним, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача нарахованих відсотків за користування кредитом та розподілити судові витрати пропорційно до задоволених вимог (а. с. 174-180, 182, 183, 184, 188, 189-191).
15.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Столітнього М.М. надійшла відповідь на відзив разом з додатками, відповідно до змісту якого сторона позивача наполягає на задоволенні пред'явлених ними вимог та не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов. Представник позивача вказав, що укладення договору про надання споживчого кредиту №7085284 від 20.09.2023 було здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства. Кошти у рахунок кредиту були переховані позичальнику у безготівковій формі на належну йому банківську карту. У частині заборгованості у виді відсотків зазначено, що таке нарахування здійснювалося первісним кредитором та позивачем за ставкою 1,99% в день, що обумовлено договором у межах строку кредитування, який становить 360 днів. Представник позивача вказує, оскільки про те, що відповідач є військовослужбовцем, останнім не було повідомлено ані ТОВ «Авентус Україна», ані позивача, підстави для застосування до відповідача положень п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» під час строку дії кредитного договору були відсутні та вказані положення закону не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Одночасно, у відповіді на відзив представник позивача просив справу розглянути за його відсутності.
22.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Підмогильної Я. Я. надійшла заява, в якій адвокат просить розглянути справу за відсутності сторони відповідача, у задоволенні позовних вимог відмовити частково та стягнути з відповідача заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 4300,00 грн, в іншій частині позову просить відмовити в повному обсязі.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх представників судом задоволені.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, виходив із такого.
Судом встановлено, що 20 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №7085284 в сумі 4300,00 грн. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С1204 (а. с. 124-133).
Відповідно до п. 1.1 указаного договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток «CreditPlus». Електронна ідентифікація споживача здійснюється при його вході в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі, шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, указаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС Товариства.
Згідно з п. 1.2, п.1.3 договору, на умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 17 500 грн. Тип кредиту - кредит.
Відповідно до п.1.4. договору, строк кредиту - 359 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Графік платежів), що є Додатком №1 до договору.
Відповідно до п. 1.5 договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. договору. Знижена процентна ставка - 1,692 % в день та застосовується відповідно до умов, передбачених п.1.5.2.
За змістом п. 3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Згідно з п.1.7. договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29653,85 % річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 23075,40%.
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_5 (п. 2.1. договору).
Також електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора позичальник ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту з інформацією про умови кредитування (а.с.136-139), Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту №7085284 від 20.09.2023, яким визначено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача), розмір реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та узгоджено графік щомісячного платежу в розмірі певної частки суми кредиту та відсотків протягом періоду з 20.09.2023 по 13.09.2024 (а. с. 134).
Суд, дослідивши умови та зміст договору про надання споживчого кредиту №7085284 від 20.09.2023, дійшов висновку, що за своєю правовою природою правовідносини, які виникли між відповідачем у цій справі та ТОВ «Авентус Україна» є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 глави 71 Цивільного кодексу України, або не випливає із суті кредитного договору.
За умовами договору відповідач отримав грошові кошти у сумі 4300,00 грн на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок споживача (відповідача) та зобов'язувався повернути їх і сплатити товариству проценти за користування цими коштами.
З листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 29.05.2024 вих.№7/4987 убачається, що ТОВ «ФК «Контрактовий дім» повідомляє про успішність проведеної 20.09.2023 транзакції в сумі 4300,00 грн на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_5 (а. с. 49-52).
За інформацією АТ КБ «ПриватБанк», яка витребовувалась судом за клопотанням сторони позивача, на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в банку емітовано карту № НОМЕР_6 та на вказаний рахунок 20.09.2023 відбулося зарахування грошових коштів у розмірі 4300,00 грн (а. с. 171).
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору шляхом надання відповідачу грошових коштів у визначеному розмірі.
Відповідач, всупереч умовам договору про надання споживчого кредиту №7085284 від 20.09.2023, взяті на себе зобов'язання виконував неналежним чином, допустивши порушення умов кредитного договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 26.05.2024 становила 12172,44 грн, з яких: 4300,00 грн - основний борг; 7872,44 грн - заборгованість за відсотками (а.с.142-152).
27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу 27.05/24-Ф, за умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі, і до відповідача ОСОБА_1 за договором №7085284 від 20.09.2023 (а. с. 64-73).
Згідно із п.1.1. договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.1.2. договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024, підписаного сторонами, вбачається, що клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників кількістю 16723, загальна сума заборгованості - 149 395 902,29 грн (а. с. 83, 84).
Відповідно до витягу Реєстру боржників до договору факторингу 27.05/24-Ф від 27.05.2024 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №7085284 від 20.09.2023 на загальну суму 12172,44 грн, з яких: 4300,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7872,44 грн - сума заборгованості за відсотками (а. с. 158-159).
Як убачається з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», позивачем з 28 травня 2024 по 14 вересня 2024 року (110 календарних днів) здійснено нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою 1,99 % у сумі 9412,70 грн (а. с.153-155).
Отже заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за договором про надання споживчого кредиту №7085284 від 20.09.2023 становить 21585,14 грн, з яких: 4300,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 7872,44 грн - сума процентів за користування кредитом, нарахована первісним кредитором; 9412,70 грн - сума процентів нарахована позивачем.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті наведеного 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (статті 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статтями 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 статті 1078 ЦК України).
Набуття права вимоги позивачем до відповідача ОСОБА_1 підтверджується витягом з Реєстру боржників, що є додатком до договору факторингу.
Факт прострочення відповідачем сплати заборгованості за наведеним кредитним договором не спростовано, доказів оплати відповідачем заборгованості суду не надані.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з'ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).
Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.
Доказів розірвання або визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №7085284 від 20.09.2023 (на підставі якого виникли зобов'язання у відповідача перед первісним кредитором щодо сплати кредиту) та/або договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 (на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідачаза вказаним кредитним договором) в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов'язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.
Враховуючи, що відповідачем були порушені взяті зобов'язання щодо порядку та строків оплати за договором про надання споживчого кредиту №7085284 від 20.09.2023, а тому з останнього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу ( тілом кредиту) у розмірі 4300,00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд зазначає таке.
Як убачається із відзиву на позов, відповідач визнає заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 4300,00 грн, а заборгованість за відсотками, у заявленому позивачем розмірі, не визнає та заперечує проти її стягнення, з огляду на його статус військовослужбовця та положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Суд зважає, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Так, у ст. 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пунктом 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Частиною 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/201 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період, який триває на час розгляду справи.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв'язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.
Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Аналіз положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчить про те, що пільги мають: військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц, провадження № 61-21025св18.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
З посвідчення офіцера НОМЕР_4 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , установлено, що останній 19.06.2021 закінчив військовий інститут танкових військ НТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та призначений командиром взводу військової частини НОМЕР_7 . Наказом командира військової частини НОМЕР_8 №190 від 19.06.2022 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 присвоєно чергове військове звання - старший лейтенант (а.с.189-191).
Як вбачається з копії витягу з послужного списку старшого лейтенанта ОСОБА_1 , наданого ІНФОРМАЦІЯ_2 18.09.2024, останній з 28.07.2016 по 03.10.2016 був курсантом навчальної танкової роти, ВОС-17221, 300 навчальний гвардійський танковий полк НОМЕР_9 НГЦ ЗСУ; з 04.10.2016 по 22.12.2017 - курсантом факультету військової підготовки НПУ «ХПІ»; з 22.12.2017 по 19.06.2021 - курсантом військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ»; 19.06.2021-10.05.2022 - ОСОБА_1 закінчив військовий інститут танкових військ НТУ «ХПІ» та призначений командиром взводу радіаційної, хімічної, біологічної розвідки радіаційного, хімічного, біологічного захисту НОМЕР_10 окремої механізованої бригади ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; з 10.05.2022 по 24.06.2022 - командир взводу радіоелектронної боротьби групи інженерного забезпечення ВОС НОМЕР_11 окремої механізованої бригади ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; з 24.06.2022 по 23.12.2022 - офіцер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; з 19.10.2023 по 28.06.2024 - командир взводу охорони роти ІНФОРМАЦІЯ_5 ; з 28.06.2024 по теперішній час (дату видачі довідки) - командир взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції з 14.09.2021 по 16.01.2022 та з 12.06.2022 по 24.06.2022 (а. с. 182).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 №5162 від 23.10.2025, старший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військові частина НОМЕР_2 з 15 жовтня 2025 року і по теперішній час (а. с. 183).
Таким чином, ОСОБА_1 станом на час спірних правовідносин (дії кредитного договору і нарахування відсотків за користування кредитом), перебував на військовій службі, а також будучи військовослужбовцем, та під час дії особливого періоду брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у зв'язку з чим на нього поширюються пільги передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», зокрема щодо відсутності обов'язку сплати процентів за користування кредитом.
Доводи представника позивача, що відповідач повинен був повідомити первісного кредитора та/або позивача про те, що у нього є право на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», однак жодних доказів на підтвердження цього факту останній не надав, суд до уваги не приймає. Так як, вищевказана норма Закону не містить такої вимоги. При розгляді справи відповідач надав відповідні документи, але позивач їх не враховував.
Враховуючи вищенаведені обставини та наведені положення законодавства, суд вважає,що та обставина, що первісний кредитор, а у подальшому позивач, не маючи даних про вказані обставини, нараховували заборгованість по відсотках під час дії кредитного договору, не спростовують права відповідача, як військовослужбовця, на гарантоване законом надання йому відповідних пільг.
Суд також враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, висловлений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 642/548/21, згідно з яким за наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом з 20.09.2023 по 26.05.2024 та з 28.05.2024 по 14.09.2024 відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача після набрання рішення суду законної сили передбачених статтею 625 ЦК інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини 10, 11 статті 265 ЦПК України суд зазначає таке.
Відповідно до частин 10, 11 статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Вказані правила встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Правова мета приписів частин 10, 11 статті 265 ЦПК України полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення.
При вирішенні цього питання, суд враховує дію пункту 18 Перехідних положень ЦК України, який у період дії в Україні воєнного стану звільняє від відповідальності за статтею 625 цього Кодексу у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за кредитним договором та від обов'язку сплати на користь неустойки (штрафу, пені), а також положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які вказують, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Таким чином, за відсутності правових підстав для стягнення із відповідача процентів та інших штрафних санкцій за користування кредитом, суд не вбачає і підстав для застосування положень статті 625 ЦК України, яка є особливою мірою відповідальності боржника, в порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України.
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою ст. 133 ЦК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 6260 від 17.10.2025, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 482,54 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано Договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», надалі клієнт, та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем, надалі - адвокат, свідоцтво про право на зайняття Столітнім М.М. адвокатською діяльністю серії КС №9422/10, ордер про надання правничої допомоги серії АІ №2029039, заявку №11678 від 22.09.2025 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024, рахунок на оплату №11678-20/10-2025 від 20.10.2025, Акт №11678 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 20.10.2025 (а. с. 22, 88-90, 118-120, 135, 141).
Як вбачається з Акту про отримання правової допомоги адвокат надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за договором №7085284 від 20.09.2023, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , згідно наведеного в акті розрахунку обсягу та вартості послуг з правової допомоги адвокатом, загальна сума гонорару за надання правової допомоги становить 10000,00 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Враховуючи позицію сторони відповідача щодо розміру витрат на професійну правову допомогу, приймаючи до уваги порядок подачі позивачем доказів, оцінюючи співмірність витрат зі складністю цієї справи, ціною позову, незначним обсягом юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реальним часом, необхідним для виконання таких послуг, наданим адвокатом, відповідність їх за критерієм реальності, розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, проте заявлені витрати в розмірі 10000,00 грн є явно неспівмірними, і є доцільним стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн, зменшивши заявлену суму до стягнення.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись статтями 11, 16, 516, 517, 536, 549, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №7085284 від 20 вересня 2023 року у розмірі 4300,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн та судовий збір у розмірі 482,54 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено і підписано 22.12.2025.
Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (адреса: вул. Загородня, 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 44559822).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ).
Суддя А. О. Бойко