Провадження № 11-кп/803/3763/25 Справа № 175/1670/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 ,-
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2025 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив про вагомість ризиків втечі, впливу на свідків та вчинення іншого злочину, які на теперішній час не зменшились. Вважає, що більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не здатні забезпечити досягнення мети визначеної ст. 177 КПК України.
На вказане рішення захисником ОСОБА_6 подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та застосувати до обвинуваченого Фісуна запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або альтернативний запобіжний захід у вигляді застави. Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою. Наголошує, що обвинуваченого було незаконно затримано працівниками поліції, а також застосовувалось до нього катування. Ризики визначені ст. 177 КПК України є недоведеними. Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, раніше не судимий, працевлаштований, має на утримані двох неповнолітніх дітей, мати похилого віку. Сторона захисту вказує, що вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення не підтверджена жодними документами по справі.
Перевіривши матеріали провадження в межах апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів провадження, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 продовжено під час судового провадження в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, при продовженні обвинуваченому обраного запобіжного заходу суд належним чином оцінив вагомість існуючих ризиків, які на даний час не зменшились, особу винного, його стан здоров'я, репутацію та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Доводи апелянта про зворотнє є безпідставними, оскаржувана ухвала містить вичерпну відповідь на кожний з них.
Фактично подана апеляційна скарга викликана самим лише недосягненням бажаного результату у виді звільнення з під варти обвинуваченого, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
При цьому, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я, що спричинило смерть потерпілого.
Тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчить про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Слід зауважити, що відсутність, на даний час, фактів втечі обвинуваченого чи впливу на свідків, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, його належна процесуальна поведінка та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги захисника, щодо необхідності визначення застави обвинуваченому є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного захожу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177-178 цього кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину який спричинив загибель потерпілого.
Тобто, визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину який спричинив загибель потерпілого є дискреційними повноваженнями суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що сторона захисту як на підставу звільнення з під варти обвинуваченого посилається на те, що він має міцні соціальні зв'язки постійне місце проживання, раніше не судимий, працевлаштований, має на утримані двох неповнолітніх дітей.
Вказані обставини існували і на момент вчинення інкримінованого злочину, а відтак вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченим моделі поведінки, а тому не здатні перешкоджати йому у разі звільнення з під варти, втекти від слідства та суду чи здійснювати вплив на свідків або вжити інших дій з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 , не є предметом даного апеляційного розгляду, оскільки це є завдання наступних етапів кримінального провадження та вирішується судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для її зміни чи скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді