Провадження № 11-кп/803/3431/25 Справа № 202/3943/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
18 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 1202504221000356 від 22 лютого 2025 року стосовно
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_9
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
захисника ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_10
представника потерпілої ОСОБА_11
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Індустріального районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Цимвироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодженняпри таких обставинах.
22.02.2025 о 09-45 годині водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем Mercedes - Benz Sprinter 516 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Березинська в бік вул. Донецьке шосе в Індустріальному районі міста Дніпро. Під час руху по вул. Березинська у м. Дніпро, водій ОСОБА_8 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, допустив перевищення максимально дозволеної швидкості для руху в населеному пункті (50 км/год), чим позбавив себе можливості при виникненні небезпеки для руху, у вигляді пішохода ОСОБА_10 , яка рухалась по нерегульованому пішохідному переходу, який позначений дорожніми знаками 5.38.1 Правил дорожнього руху та дорожньою розміткою 1.14.1 Правил дорожнього руху, справа наліво, за напрямком руху автомобіля, здійснити зупинку керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого вчинив на неї наїзд.
Вказаною дорожньо-транспортною пригодою пішоходу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню, переломів основної кістки та лобної кістки справа, субарахноїдального крововиливу, пневмоцефалії, переломів стінок правої очниці та гайморової пазухи з явищами гемосинусу, масивної скальпованої рани в лобній області по центру з переходом на волосисту частину голови та далі в тім'яну область зліва; закритої травми грудної клітини з переломами 2-4-го ребер зліва; закритого багатоуламкового перелому голівки та верхньої третини лівої плечової кістки.
Виявлені у потерпілої ОСОБА_10 тілесні ушкодження, спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), частина з обмеженою контактуючою поверхнею, якими були виступаючі частини транспортного засобу та відносяться за своїм характером до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем Mercedes - Benz Sprinter 516 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичні обставини справи просить змінити у мотивувальній частині кваліфікацію дій особи, а саме виключити посилання на кваліфікуючу ознаку «порушення правил експлуатації транспорту». В іншій частині вирок залишити без змін.
Прокурор вказує, що судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність у керованому ОСОБА_8 автомобілі таких несправностей, за яких би експлуатація була б заборонена. У зв'язку з чим, на думку прокурора, судом першої інстанції, всупереч встановленим фактичним обставинам справи, у мотивувальній частині рішення невірно встановлено кваліфікацію дій обвинуваченого, яка є зайвою та підлягає виключення з обвинувачення.
В апеляційній скарзі захисник просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання у виді 5 років позбавлення волі, замінивши його на більш м'яке та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК та виключити з вироку додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Вважає призначене ОСОБА_8 покарання у виді реального позбавлення волі необґрунтовано суворим, оскільки останній вину визнав повністю, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, подав заяву про визнання вини та щире каяття.
Разом з цим, захисник вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрацію у м. Дніпрі, працевлаштований водієм, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, правопорушення вичинено вперше, з необережності, без умислу, обвинувачений критично оцінює скоєне, готовий понести покарання, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Сторона захисту не погоджується з твердженнями суду першої інстанції в частині матеріальній компенсації шкоди потерпілій, вважає зазначені за змістом вироку твердження такими, що не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами.
Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в обґрунтування його скасування захисниця вказує, що ОСОБА_8 працює водієм, отримує заробіток від цього, що не враховано судом та не відповідає доцільності його застосування.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений в режимі відеоконференції та його захисник підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, а також не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу прокурора та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважаючи її безпідставною.
Потерпіла та її представник підтримали апеляційну скаргу прокурора, просили її задовольнити та заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважаючи призначене судом покарання справедливим. При цьому потерпіла наполягала на суворому покаранні для обвинуваченого.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК не оскаржуються сторонами в апеляційних скаргах, визнавались обвинуваченим в суді першої інстанції, у зв'язку з чим судовий розгляд проведений за правилами ч. 3 ст. 349 КПК, а тому відповідно до ч. 2 ст. 394, ст. 404 КПК апеляційним судом не переглядаються.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості, можливість звільнення від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є безпідставними, а вирок суду в цій частині є законним, обґрунтованим та ухвалений у відповідності до зазначених вище вимог закону, які суд першої інстанції виконав належним чином та мотивував прийняте рішення, з огляду на наступне.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що обираючи ОСОБА_8 вид і розмір покарання, суд першої інстанції дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, виходячи не лише з визначених у ст. 12 КК формальних критеріїв, а й з особливостей конкретного кримінального правопорушення.
При визначенні обвинуваченому виду та розміру покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який відноситься до категорії тяжких злочинів, вчиненого проти безпеки руху, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, працевлаштований, одружений та має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Судом визнано щире каяття як обставина, яка пом'якшує покарання та не встановлено обставин, які його обтяжують.
Водночас апеляційний суд, як і суд першої інстанції, також зважає і на обставини вчиненого кримінального правопорушення, при яких порушення обвинуваченим правил дорожнього руху через крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, допустивши перевищення максимально дозволеної швидкості для руху в населеному пункті, стало причиною дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої спричинено тяжкі тілесні ушкодження потерпілій, яка рухалася по нерегульованому пішохідному переходу.
При цьому апеляційний суд враховує також і думку потерпілої сторони, яка наполягала на призначенні суворого покарання за розсудом суду, оскільки обвинувачений не відшкодував завдану шкоду, хоча запевняв, що у добровільному порядку відшкодує її, тому цивільний позов не був заявлений. Проте ані протягом судового розгляду в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду обвинувачений не здійснив жодних дій, спрямованих на відшкодування заподіяної шкоди потерпілій, зокрема понесених витрат на довготривале лікування, у зв'язку з чим відповідні доводи сторони захисту, що обвинувачений намагався надати компенсацію потерпілій, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції в повній мірі врахував тяжкість кримінального правопорушення, обставини, при яких воно було вчинено, особу обвинуваченого, наявність обставин, яка пом'якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ст. 75 КК, а покарання у виді реального позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК з позбавленням права керувати транспортними засобами, є необхідним та достатнім для перевиховання обвинуваченого і попередження вчинення нових злочинів.
З такими висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на вимогах закону,погоджується і суд апеляційної інстанції. Будь-яких даних, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та давали б підстави для застосування положень ст. 75 КК у кримінальному провадженні не встановлено.
Статтею 414 КПК як одну з підстав для зміни вироку визначено невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Так, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
На переконання апеляційного суду, всі обставини, які впливають на вид і розмір покарання враховані місцевим судом належним чином, тому призначене ОСОБА_8 покарання відповідає принципам законності, невідворотності та співмірності, і є достатнім для досягнення цілей покарання, у зв'язку з чим відповідні доводи захисту є неспроможними та не можуть бути задоволеними.
Неаргументованими також є доводи захисту, що суд необґрунтовано застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Суд першої інстанції належним чином врахував усі обставини кримінального правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху скоєний наїзд на пішохода на нерегульованому перехресті, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, тому обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією інкримінованої статті, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Будь-яких інших доводів, які б свідчили про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та вказували на необхідність зміни або скасування вироку суду апеляційна скарга не містить.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, апеляційний суд вважає їх такими, що ґрунтуються на положеннях закону.
Як слідує з роз'яснень, які містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» порушення правил безпеки дорожнього руху та порушення правил експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, є самостійними діяннями, і суди мають ураховувати це при постановленні рішень у таких справах.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.
Разом з тим, за встановлених судом фактичних обставин, дії обвинуваченого у даній дорожній обстановці не відповідали вимогам п.п. 12.4, 12.9б Правил дорожнього руху. Судом не встановлено інших порушень Правил дорожнього руху, а також жодних обставин, які б свідчили про наявність у керованому ОСОБА_8 автомобілі таких несправностей, за яких його експлуатація була б заборонена.
Таким чином, суд помилково при кваліфікації дій обвинуваченого визначив таку кваліфікуючу ознаку як порушення правил експлуатації транспорту, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, внаслідок чого вирок суду підлягає зміні.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК суд апеляційної інстанції змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну судового рішення, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та обґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора, тому її слід задовольнити, а вирок суду першої інстанції змінити.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 408 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на кваліфікуючу ознаку «порушення правил експлуатації транспорту».
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а особою, яка тримається під вартою - в той самий строк з дня отримання копії ухвали.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4