Провадження № 22-ц/803/4392/25 Справа № 205/6680/23 Головуючий у першій інстанції: Мовчан Д. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
10 грудня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська у складі судді Мовчана Д.В. від 09 грудня 2024 року по справі за позовом керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи - Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, усунення перешкод права користування та розпорядження земельною ділянкою, -
У червні 2023 року керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що рішенням Дніпровської міської ради від 25.09.2019 року №182/48 затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0039) у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 . Вивченням матеріалів проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки встановлено, що листом від 08.04.2019 року за №724/11-19 Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області вказано, що земельна ділянка площею 0,0959 га по АДРЕСА_1 розташована на відстані 51…63 м. від урізу води в річці. Також зазначено, що земельна ділянка розташована за межею земель водного фонду, що визначені проектом «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпра від причалу Фестивальний до межі міста з Кам'янською міською радою (ділянка 2)». Отже, в своєму листі Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області самостійно визначає, що земельна ділянка розташована за межами земель водного фонду виключно через її встановлення проектом «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпра від причалу Фестивальний до межі міста з Кам'янською міською радою (ділянка 2)». Проте, згідно інформації Дніпровської міської ради «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам'янською міською радою (ділянка 2)» відповідним рішенням Дніпровської міської ради не затверджено. Також згідно викопіювання з генерального плану розвитку міста, наданого Головним архітектурно-планувальним управлінням департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, в генеральному плані м. Дніпра відсутні відомості про встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони. Таким чином, на думку позивача, при передачі спірної земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, якою визначено, що прибережні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною для великих річок - 100 м. Згідно технічного звіту з топографо-геодезичних робіт по об'єкту «обстеження р. Дніпро за адресою: м. Дніпро, вул. Мостова, в районі буд. 75-В» земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:08:650:0039 по вул. Мостовій у м. Дніпрі розташована на відстані 37 м від урізу води в р. Дніпро, тобто в межах прибережної захисної смуги, тому відповідно до чинного законодавства не може передаватися у власність громадян. Також, на запит окружної прокуратури, Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:650:0039 розташована на правобережжі великої річки Дніпро (Дніпропетровська область). Таким чином, вищевказана земельна ділянка належить до території водного фонду. Дніпровська міська рада не мала права передавати у приватну власність фізичній особі земельну ділянку, що знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро у м. Дніпрі та визначати цільове призначення «землі житлової та громадської забудови», оскільки призначення прямо суперечить одночасно встановленому законом цільовому призначенню земельних ділянок прибережних захисних смуг «землі водного фонду». Отже, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Дніпровська міська рада, як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпро, суб'єкт уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста, та зобов'язана здійснювати захист комунальних майнових прав. Разом з цим, враховуючи, що прокурором оскаржується рішення Дніпровської міської ради №182/48 від 25.09.2019 року та остання є відповідачем у справі, то прокурор у даній справі виступає як самостійний позивач. Тому позивач просив:
визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 25.09.2019 року №182/48, яким затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0039) у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код цільового використання землі - 02.01. «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;
скасувати державну реєстрацію прав на земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0039), що розташована по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2189435812101) за ОСОБА_1 від 05.10.2020 року, номер запису про право власності: 38583593, вчинену державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Хабло Костянтином Олександровичем на вказаний об'єкт нерухомого майна;
усунути перешкоди у здійсненні Дніпровською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0039), шляхом її витребування на користь територіальної громади м.Дніпра в особі Дніпровської міської ради із незаконного володіння ОСОБА_1 ;
скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0959 га, кадастровий номер 1210100000:08:650:0039 у Державному земельному кадастрі.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Дніпровської міської ради від 25.09.2019 року №182/48, яким затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0039) у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код цільового використання землі - 02.01. «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Скасовано державну реєстрацію прав на земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0039), що розташована по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2189435812101) за ОСОБА_1 від 05.10.2020 року, номер запису про право власності: 38583593, вчинену державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Хабло Костянтином Олександровичем на вказаний об'єкт нерухомого майна. Усунуто перешкоди у здійсненні Дніпровською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0039), шляхом її витребування на користь територіальної громади м.Дніпро в особі Дніпровської міської ради із незаконного володіння ОСОБА_1 . Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0959 га, кадастровий номер 1210100000:08:650:0039 у Державному земельному кадастрі. Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4294,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4294,40 грн.
В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, письмовою розпискою прокурора від 13.12.2025, рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки ОСОБА_1 , а також довідкою про доставку судової повістки в електронному вигляді Дніпровській міській радій та третім особам, яка долучена до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що згідно рішення Дніпровської міської ради №370/34 від 25.07.2018 року «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам у м. Дніпрі (15 осіб)», Дніпровською міською радою було вирішено надати громадянам у м. Дніпрі, згідно додатку, дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) (а.с. 22-23, 57 зворот - 58 т.1).
Відповідно до п. 2 зазначеного вище рішення міської ради, ОСОБА_1 було зобов'язано замовити у суб'єктів господарювання, що є розробниками документації із землеустрою, згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством, розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок тa після ix погодження подати ці проекти до міської ради для організації робіт щодо його погодження і підготовки відповідного проекту рішення.
24.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови Дніпровської міської ради з клопотанням від 23.07.2019 року, у якому просив надати доручення відповідним службам підготувати проект рішення міської ради щодо затвердження зазначеного проекту землеустрою та передачі земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). До вказаного клопотання ОСОБА_1 також додав проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовлений ТОВ «Інфініт Ленд» (а.с. 52 т.1).
Рішенням Дніпровської міської ради від 25.09.2019 №182/48 Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0039) у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 за рахунок земель, не переданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) - 02.01 (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (том 1 а.с. 49-51). Цим рішенням Дніпровської міської ради земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0039) віднесено за основним цільовим призначенням до категорії «Землі житлової та громадської забудови» (а.с. 49-50 т.1).
Відповідно до листа Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області №724/11-19 від 08.04.2019 року, зокрема, зазначено, що земельна ділянка площею 0,0959 га по АДРЕСА_1 розташована на відстані 52…63 м від урізу води в річці. При цьому вказано, що земельна ділянка розташована за межею земель водного фонду, що визначені проектом «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам'янською міською радою (ділянка 2)» (а.с. 83 т.1).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 17.07.2019 року Відділом у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, земельну ділянку площею 0,0959 га із кадастровим номером 1210100000:08:650:0039, по АДРЕСА_1 , код цільового використання землі - 02.01 «Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 88 зворот - 89 т.1).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №337207232 від 28.06.2023 року та №2111541 від 10.12.2025 року, за ОСОБА_1 05.10.2020 зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,0959 га з кадастровим номером 1210100000:08:650:0039, на підставі рішення органу місцевого самоврядування №182/48, виданого 25.09.2019 року Дніпровською міською радою (а.с. 21 т.1).
Згідно копії технічного звіту з топографо-геодезичних робіт по об'єкту «обстеження р. Дніпро за адресою: м. Дніпро, вул. Мостова, в районі буд. №75-В», земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:08:650:0039 по АДРЕСА_1 розташована на відстані 37 м від урізу води в р. Дніпро (а.с. 40-47 т.1).
Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_2 є кваліфікованим інженером-геодезистом, що підтверджується кваліфікаційним сертифікатом інженера-геодезиста №011181 від 21.06.2013 року, має право проводити топографо-геодезичні і картографічні роботи на всій території України.
На запит Західної окружної прокуратури м. Дніпра, Регіональним офісом водних ресурсів у Дніпропетровській області листом від 29.05.2023 року повідомлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:650:0039 розташована на правобережжі великої річки Дніпро (Дніпровське водосховище). Щодо відстаней від земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:650:0039 до урізу води в р. Дніпро, то Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області немає доступу до Державного земельного кадастру і не може визначити ці відстані (а.с. 34 т.1).
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 ЗК України).
Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).
Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Відповідно до статті 61 ЗК України, статті 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
Отже, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання.
Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (стаття 1 ВК України).
Розміри прибережних захисних смуг визначені статтею 60 ЗК України та статтею 88 ВК України.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється (частини другі статей 60 ЗК України, 88 ВК України).
Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
У статті 59 ЗК України визначено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).
Цією ж статтею установлено вичерпний перелік видів функціонального використання земель водного фонду, для яких органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади можуть їх передавати у користування громадян.
Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини третьої статті 149 ЗК України сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
У даній справі судом установлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:08:650:0039 по вул. Мостовій у м. Дніпрі розташована у стометровій смузі шириною у розмірах прибережної захисної смуги р. Дніпро (на відстані 37 метрів від урізу води річки).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтверджувала висновки Верховного Суду України, викладені, зокрема, у постановах від 21 травня 2014 року у справі №6-16цс14, від 19 листопада 2014 року у справі №6-175цс14 і від 24 грудня 2014 року у справі №6-206цс14, про те, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини прямо передбачене нормами закону. Тому відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає її відсутність за наявності встановлених законом розмірів і не вказує на правомірність передання в оренду чи у власність земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц).
За відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги під час надання земельної ділянки необхідно керуватися нормативними розмірами прибережних захисних смуг, установленими статтею 88 ВК України, та орієнтовними розмірами і межами водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку №486. Надання у приватну власність земельних ділянок, які розташовані у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №469/1393/16-ц (провадження №14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (провадження №14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19), на які посилались суди у справі, що переглядається).
Вказана судова практика є стабільною, тобто відповідне правозастосування є передбачуваним як для органів державної влади та місцевого самоврядування, так і для приватних осіб.
Матеріали справи не містять доказів, згідно яких було встановлено межі земель водного фонду та водоохоронної зони річки Дніпро в районі спірної земельної ділянки із кадастровим номером 1210100000:08:650:0039.
На момент винесення Дніпровською міською радою рішення від 25.09.2019 №182/48, проект іншого рішення щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам'янською міською радою (ділянка 2) не був затверджений уповноваженим органом, а відтак у суду відсутні підстав вважати, що в даному випадку слід застосовувати будь-які інші показники для меж земель водного фонду, аніж ті, що передбачені нормами законодавства.
Невизначення відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування на місцевості меж прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватись як відсутність такої прибережної захисної смуги загалом та можливість передавати до її встановлення у приватну власність ділянок, що входять до нормативно визначеної прибережної захисної смуги.
Згідно довідки містобудівного кадастру, в генеральному плані міста Дніпра відсутні відомості про встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони, прибережної захисної смуги р. Дніпро в районі вул. Мостової, що також свідчить про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, яка передбачає, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною для великих річок - 100 метрів.
Суд звертає увагу, що Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області не складав висновок та не погоджував надання земельної ділянки, а надав виключно рекомендації щодо поліпшення стану водного об'єкту і прилеглих територій в районі земельної ділянки, що надається ОСОБА_1 та не заперечує щодо відведення спірної земельної ділянки за умови виконання певних вимог, зокрема, дотримання вимог природоохоронного законодавства, що підтверджується копією листа від 08.04.2019 року №724/11-19 (а.с. 148 зворот т.1).
У зазначеному вище листі також зазначено, що земельна ділянка площею 0,0959 га по АДРЕСА_1 розташована на відстані 52…63 м від урізу води в річці. При цьому вказано, що земельна ділянка розташована за межею земель водного фонду, що визначені проектом «Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж правого берега р. Дніпро від причалу Фестивальний до межі міста з Кам'янською міською радою (ділянка 2)» (а.с. 148 зворот т.1).
Таким чином, при наданні в користування земельної ділянки Дніпровська міська рада мала забезпечити дотримання положень щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України і ст. 60 Земельного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку, з урахуванням конкретної ситуації.
Оскільки рішенням Дніпровської міської ради від 25.09.2019 №182/48 Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано земельну ділянку площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0039) у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка належить до земель водного фонду, то таке рішення органу місцевого самоврядування, наділеного повноваженнями щодо земельної ділянки, є незаконним.
Держава або територіальна громада не втрачають володіння земельними ділянками водного фонду, які за законом не можуть бути передані у приватну власність у разі такого їх передання фізичним чи юридичним особам, а відтак у таких випадках слід усувати перешкоди у користуванні відповідною земельною ділянкою (стаття 391 ЦК України) шляхом повернення її власникові.
Це стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки водного фонду було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення не створюють ті юридичні наслідки, на які вини спрямовані.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц (провадження №14-95цс18); від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (провадження №14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження №14-740цс19, пункт45);від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження №14-2цс21, пункти 51-52), колегія суддів дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала за собою право власності на цю ділянку.
За таких умов ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки водного фонду є негаторний, а не віндикаційний позов.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:08:650:0039 по АДРЕСА_1 розташована у стометровій смузі шириною у розмірах прибережної захисної смуги р. Дніпро (на відстані 37 метрів від урізу води річки), а тому не може передаватися у приватну власність, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, усунення перешкод територіальній громаді міста Дніпра у здійсненні права користування, розпорядження земельною ділянкою площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0039), що розташована по АДРЕСА_1 ; повернення територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради вказаної земельної ділянки, яка перебуває у ОСОБА_1 .
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України», «Кривенький проти України»).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц, від 20 липня 2020 року у справі №923/196/20).
В Україні землі водного фонду є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання.
Вирішуючи подібний спір, Верховний Суд у постанові 21 червня 2023 року у справі №359/6328/18 (провадження №61-9959св22) зазначив, що, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом водного законодавства і за необхідності отримавши правову допомогу, відповідач міг і повинен був знати про те, що використання земель водного фонду, які знаходяться в прибережній захисній смузі, для будівництва садового будинку та господарських споруд є недопустимим.
У постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі №330/1009/19 (провадження №61-15268св21) вказано, що висновки апеляційного суду у цій справі щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду шляхом знесення об'єкта нерухомого майна, будівництво якого заборонено у прибережній захисній смузі, є обґрунтованими.
У зазначеній постанові також указано, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачено законом. Відтак відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Системний аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги потрібно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень щодо передачі земельної ділянки), та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Надання у власність або користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 23 травня 2018 року у справі №310/5834/13-ц (провадження №61-7973св18) та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №469/1393/16-ц (провадження №14-71цс18), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14 (провадження №14-473цс18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
Колегія вважає, що застосований захід втручання у право на мирне володіння майном сумісний із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки це втручання ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є пропорційним цій меті.
Судом також враховано, що спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_1 у власність безоплатно. Тому повернення територіальній громаді земельної ділянки водоохоронної зони р. Дніпро не покладає надмірного фінансового тягаря для ОСОБА_1 .
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 не проявляв інтересу до даної цивільної справи, не вчиняв жодних процесуальних дій, не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, на професійну правничу допомогу адвоката, на участь у судових засіданнях та надання усних пояснень суду, тощо.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасувати рішення міської ради, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, колегія зазначає наступне.
Колегія суддів дійшла висновку, що земельна ділянка ОСОБА_1 була передана у власність Дніпровською міською радою неправомірно, оскільки земельна ділянка знаходиться на території прибережної захисної смуги, що належить до земель водного фонду і взагалі не могла бути передана у приватну власність фізичній особі.
При цьому, Дніпровською міською радою у рішенні від 25.09.2019 №182/48 безпідставно зазначено про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки із земель житлової чи громадської забудови, а не із земель водного фонду, до категорії яких ця земельна ділянка належала і належить (а.с. 49-50 т.1).
З огляду на те, що рішенням Дніпровської міської ради від 25.09.2019 №182/48 надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:08:650:0039 без врахування того, що на цій території є ділянка прибережної захисної смуги, колегія суддів дійшла висновку про незаконність передачі Дніпровською міською радою земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , оскільки це суперечить нормам чинного законодавства, оскаржуване рішення Дніпровської міської ради від 25.09.2019 №182/48 - є незаконним.
Задоволення судом позовної вимоги має, з урахуванням вимог верховенства права, досягнути мети судочинства, зокрема, реально відновити суб'єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам. Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого виплаває із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин. (дивитися постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (пункт 5.6); від 06 лютого 2019 року у справі №522/12901/17-ц, від 19 травня 2020 року у справі №922/4206/19 (пункт 43); від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 88); від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункт 75); від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 55).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство передбачає такий, як усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (статті 391 ЦК України, частина 2 статті 52 ЗК України).
Так, мета позову прокурора спрямована на усунення перешкод територіальній громаді міста Дніпра, яка не втратила володіння земельною ділянкою, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення від ОСОБА_1 , що також є однією з позовних вимог даного позову.
Судове рішення про задоволення такого позову, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації відомостей про припинення незаконно зареєстрованого за відповідачем права власності, що усуває для власника (територіальної громади) перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїм нерухомим майном.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №496/1059/18.
Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц.
Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
Позовні вимоги прокурора в частині визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради від 25.09.2019 №182/48, на підставі якого спірну земельну ділянку було передано у власність ОСОБА_1 , скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не підлягають задоволенню, оскільки вони не призводять до відновлення порушеного права, є неефективними та надмірними.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною третьою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Статус прокурора визначено у статті 15 вказаного вище Закону України «Про прокуратуру», частиною другою якої передбачено також, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший-третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц, провадження №14-104/цс19.
Західна окружна прокуратура міста Дніпра повідомила Дніпровську міську раду (листами від 31.08.2022, від 17.10.2022, від 31.10.2022) та Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області (листами від 17.10.2022, від 22.05.2023,), зокрема, про порушення інтересів територіальної громади через незаконну реєстрацію права приватної власності на спірну земельну ділянку (а.с. 19, 20, 32-33, т.1).
Дніпровська міська рада своїм листом від 15.06.2023 №7/11-1166 повідомила прокуратуру, зокрема, що міською радою не приймалось рішення щодо припинення права власності або права користування стосовно спірної земельної ділянки; заходи, спрямовані на поновлення інтересів Дніпровської міської територіальної громади та повернення, у тому числі, земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:08:650:0039, міською радою не здійснювались (а.с. 37 т.1).
23 червня 2023 року Західна окружна прокуратура міста Дніпра направила Дніпровській міській раді письмове повідомлення №04/51-3287ВИХ-23 про представництво інтересів держави, яким повідомила про звернення прокуратурою з позовною заявою в інтересах держави до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, усунення перешкод права користування та розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:08:650:0039 (а.с.48 т.1).
Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави обґрунтував у позовній заяві в чому полягає порушення інтересів територіальної громади, необхідність її захисту, послався на неподання вказаним органом місцевого самоврядування позовної заяви, повідомив письмово Дніпровську міську раду про здійснення ним представництва у даній справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 червня 2024 року у справі №925/1133/18 (провадження №12-60гс23) вказала, зокрема:
“Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів 2) як суб'єкт здійснення права державної власності на землю. Обсяг повноважень Держгеокадастру (зокрема і щодо звернення до суду з тим чи іншим позовом) при захисті земельних прав може відрізнятись залежно від правового статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах.
Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (частина перша статті 386 ЦК України).
При реалізації компетенції уповноваженого представника власника Держгеокадастр, як представник власника, не обмежений у виборі способів захисту порушеного права власності та має керуватись статтею 16 ЦК України та 152 ЗК України.
Натомість у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).
Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру. За обставин цієї справи, органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому таке право має прокурор.»
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 16 квітня 2025 року у справі №463/3632/17.
Суд дійшов висновку про дотримання керівником Західної окружної прокуратури міста Дніпра Риженком О.В.вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність у нього повноважень на підписання, пред'явлення позову.
Колегія враховує, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про неправомірне безоплатне передання земельної ділянки у приватну власність (реєстрацію права приватної власності у реєстрі) із земель водного фонду - прибережної захисної смуги річки Дніпро.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про ефективність позовних вимог у повному обсязі, безпідставно захистив право позивача одночасно шляхом усунення перешкод (негаторний позов) та витребуванням майна (віндикаційний позов), що є взаємовиключним. Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору при поданні позовної заяви, пропорційно задоволеним позовним вимогам (2684,00 грн х 0,8 = 2147,20 грн / 2) у розмірі по 1073,60 грн, з кожного.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра - задовольнити частково.
Усунути перешкоди територіальній громаді міста Дніпра у здійсненні права користування, розпорядження земельною ділянкою площею 0,0959 га (кадастровий номер 1210100000:08:650:0039), що розташована по АДРЕСА_1 ; повернути територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:08:650:0039, яка перебуває у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.
Стягнути з Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) судові витрати у розмірі по 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп., з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 22 грудня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова