Провадження № 22-ц/803/11363/25 Справа № 208/3491/25 Суддя у 1-й інстанції - Кузнєцова А.С. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
23 грудня 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Кругман А. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Мотуз О.В. та представника Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування посилався на те, що протягом тривалого часу працював на підприємствах вугільної промисловості. З 17.09.2003 року позивач працював на різних посадах в різних структурних підрозділах відповідача ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське».
17.12.2019 року з позивачем стався нещасний випадок, під час виконання трудових обов'язків. В результаті якого, ОСОБА_1 отримав травму у вигляді закритого уламкового 2-х щіколоткового перелому лівої гомілки з незначним зміщенням.
Внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.
Просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку 150 000 грн.
Рішенням Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 40 000 грн. з утриманням обов'язкових платежів, згідно законодавства. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові витрати стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави в сумі 258,39 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції, стягнувши з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 150 000 грн. без утримання податків та обов'язкових платежів.
Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його позовних вимог, а саме в частині суми відшкодування моральної шкоди та утримання податків з доходів. Вважає рішення суду в цій частині таким, що не відповідає обставинам справи та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, крім того суд першої інстанції при ухваленні рішення не в повному обсязі оцінив моральні страждання позивача у зв'язку з чим дане рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає зміненню судом апеляційної інстанції. Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, судом не надано належної уваги тяжкості завданої позивачеві шкоди, оскільки це свідчать про безповоротність втрати здоров'я та неможливість відновлення стану здоров'я до нормального, в наслідок чого ухвалений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивача.
Звертає увагу на те, що у зв'язку з вказаною виробничою травмою порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання виробничої травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування.
Вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи не було ретельно досліджено докази аби визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди відповідав критеріям ст. 23 ЦК України та був співмірним завданій позивачу шкоді, з урахуванням принципів розумності, виваженості і справедливості, внаслідок чого визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивача. Позивач вважає виваженим та справедливим розмір відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.
Вважає, що сума стягнута з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із заподіянням шкоди життю та здоров'ю на виробництві не підлягають оподаткуванню.
В апеляційній скарзі представник Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вважає, що жодних доказів, які б підтверджували або необхідність проходження такого лікування, або сам факт такого лікування до позовної заяви не додано. Тобто, позивачем не підтверджено той факт, що процес лікування є (був) тривалим, і призвів до неможливості вести повноцінний спосіб життя.
Зазначає, що нещасний випадок стався з вини позивача, що є ще одним фактом, який підтверджує те, що позов є безпідставним та необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Звертає увагу на те, що у Акті за формою Н-1 від 10.01.2020 року було визначено іншу окрім позивача особу, яка є винною в отриманні позивачем травми. Такою особою визнано ОСОБА_2 , помічника начальника дільниці ШТ ПРАТ «ШУ «Покровське». Оскільки саме цю особу було визнано винним у нещасному випадку, відповідач, виходячи з положень ст. 53 ЦПК України звернувся з клопотанням про залучення цієї особи до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. При цьому, Заводським районним судом м. Кам'янського дане клопотання було залишено поза увагою.
Вважає, необґрунтованим є вирішення судом у цій цивільній справі питань що стосуються податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «з утриманням обов'язкових платежів згідно законодавства». Суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень вирішуючи питання про порядок оподаткування стягуваних сум, що є протиправним і є підставою для скасування судового рішення.
Щодо суми моральної шкоди, яка стягнута за рішенням суду, вважає її завищеною та необґрунтованою.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 ..
Звертає увагу на те, що позивачем не було доведено, що йому взагалі завдано моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком; не надано достатньої кількості доказів, що підтверджували б невідворотні зміни у його житті, а також тривале лікування. Позивача, згідно Акту розслідування нещасного випадку було визнано винним у завданому здоров'ю ушкодженні.
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про отримання документів в електронному суді представником позивача та представником відповідача.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачем.
17.12.2019 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві. За результатми розслідування 10.01.2020 року було складено акт за формою Н-1/П,
За результатами засідання міжрайонної Васильківської медико - експертної комісії від 06.07.2020 року серії 12 ААА № 048137 позивачу первинно визначено втрату працездатності на рівні 30% та встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом.
За результатами засідання міжрайонної Васильківської медико - експертної комісії позивачу повторно визначено втрату працездатності на рівні 30% та встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою працездатності у зв'язку із професійним захворюванням підлягають задоволенню.
Згідно частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі статтею 237-1 КЗпП України є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Суд, на підставі наданих документів (трудова книжка позивача, Акт розслідування спеціального розслідування нещасного випадку, виписки з історії хвороби, епікризи, довідки МСЕК), правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, позивач зазнав фізичного болю, хворобливі відчуття, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною
поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року вказано, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання, а тому не потребують якихось додаткових доказів.
Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров'я тощо.
Посилання на те, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди спростовується встановленими обставинами.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і нешкідливих умов праці ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності від трудового каліцтва в 30%, та встановлено третю групу інвалідності. Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, яку роботодавець зобов'язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції належним чином врахував характер і глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров'я, ступінь втрати професійної працездатності (30 %), наявність провини позивача в отриманому каліцтві, оскільки в Акті проведення розслідування нещасного випадку від 10.01.2020 року втсанволено, що ОСОБА_1 , гірничомонтажник підземної дільниці ШТ ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське», є особою, що допустила порушення вимог законодавства про охорону праці, тобто є винним у тому, що стався нещасний випадок, оскільки здійснював управління дизелевозом всупереч тому, що не пройшов в установленому порядку професійне навчання та не мав спеціального посвідчення на право управління електровозом (дизелевозом), у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення розміру моральної шкоди у розмірі 40 000 грн.
Заперечуючи проти розміру, визначеного судом першої інстанції, відповідач не навів мотивів та не надав відповідних доказів, які б давали підстави для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди. Посилання на постанови Верховного Суду, якими були переглянуті оскаржувані рішення про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті професійного захворювання, є безпідставними. Слід зазначити, що у кожній зі справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності, а тому визначення розміру відшкодування моральної шкоди здійснюється судом у кожному випадку окремо із урахуванням усіх обставин справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно зменшено розмір моральної шкоди, яку позивач просив відшкодувати, не можуть бути прийнятими до уваги.
Оскільки визначаючи розмір моральної шкоди, яку слід стягнути, суд першої інстанції обґрунтував та врахував ступінь, глибину та характер душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, принципи поміркованості, розумності і справедливості, та вважав, що вказаний розмір небільший, ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування такої шкоди. Судом враховано, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.
Зміна розміру моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, в даному випадку буде переоцінкою встановлених судом першої інстанції обставин.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має процесуальний допоміжний характер і не змінює ані предмета, ані підстав позову, ані обсягу доказування. Справа розглянута судом першої інстанції повно та всебічно, а відсутність третьої особи у процесі не вплинула на законність та обґрунтованість ухваленого рішення, крім того повторне клопотання в апеляційній інстанції не заявлялось.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зменшення чи збільшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації. Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивача компенсації, відповідач на порушення вимог статей 12,81 ЦПК України не подав належних і допустимих доказів.
Отже, колегія суддів, погоджується із висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди без відрахування податків та інших обов'язкових платежів є обґрунтованими, з огляду на наступне.
Щодо оподаткування моральної шкоди у даній справі, апеляційний суд зазначає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю: 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Тобто не ототожнюється відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Враховуючи викладене, сума, стягнута з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із заподіянням шкоди життю та здоров'ю не підлягає оподаткуванню. У зв'язку із чим рішення суду в зазначеній частині підлягає зміні.
На зазначені обставини суд першої інстанції не звернув уваги та помилково зазначив в рішенні про стягнення моральної шкоди з відрахуванням податків та обов'язкових платежів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача, наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та зміни оскаржуваного рішення, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 150 000 грн., що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року змінити, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: «без відрахування податків та інших обов'язкових платежів», замість фрази «з утриманням обов'язкових платежів».
В іншій частині рішення Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 23 грудня 2025 року.
Судді: