Провадження № 11-кп/803/3534/25 Справа № 178/1695/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Південного районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024041460000035 від 01 лютого 2024 року щодо:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дружба Криничанського району Дніпропетровської області, громадянина України, непрацевлаштованого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, який зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_5
За вироком Південного районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 вересня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 307 КК України - у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді 1 року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_6 призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Строк відбування покарання відраховано з 16 травня 2024 року .
Вирішено долю речових доказів, відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
За цим вироком ОСОБА_6 визнаний винним за наступних обставин.
ОСОБА_6 з метою незаконного збагачення шляхом вчинення незаконного збуту особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс» на території с. Дружба Кам'янського району Дніпропетровської області у невстановлені під час досудового розслідування дату і час, в невстановленому місці, незаконно придбав не менше 7,6535 г. особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс» з метою його подальшого збуту, який в почав незаконно зберігати за місцем свого фактичного мешкання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збуту.
29 березня 2024 року приблизно о 16.36 годині перебуваючи біля пам'ятника, розташованого поблизу церкви по вулиці Київська, 71, с. Дружба Кам'янського району Дніпропетровської області, ОСОБА_6 за грошові кошти в сумі 1000 гривень передав ОСОБА_9 поліетиленовий пакет рожевого кольору із паперовим згортком у ньому із вмістом у ньому подрібненої речовини рослинного походження в сухому вигляді, тобто збув особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс», який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, маса якого в перерахунку на висушену речовину становить - 7,6535 г.
Вказані дії ОСОБА_6 , судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім того, ОСОБА_6 у невстановлені під час досудового розслідування дату і час, в невстановленому міцсі незаконно придбав рослини коноплі, які в подальшому переніс до свого місця проживання за адресою АДРЕСА_1 .
14 травня 2024 року в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 співробітниками поліції в приміщені будинку, що розташований на території вищевказаного домоволодіння, було виявлено та вилучено пластиковий судок з рожевою кришкою з речовиною масою 113,6609 г. суміші фрагментів гілочок коричневого кольору масою 40,5071 г. та насіння коричневого кольору масою 73,1538 г., сліп пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору масою 3,3287 г., біле пластикове відро з фрагментами верхівкових частин рослини зеленого кольору масою 382,8083 г. , сліп пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору масою 22,0956 г. Фрагменти гілочок коричневого кольору масою 40,5071 г. , речовина рослинною походження масою 3,3287 г., фрагменти верхівкових частин рослин зеленого кольору масою 382,8083 г., речовина рослинного походження масою 22,0956 г. - є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить відповідно 35,5673 г., 2,8731 г. 343,3616 г., 19,8043 г. .
Крім того, в ході вищевказаного обшуку було виявлено та в подальшому вилучено металевий ковпачок з нашаруваннями речовини коричневого кольору, де наявні нашарування особливо небезпечного засобу, обіг якого заборонено - екстракт канабісу. Маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 0,0794 г. .
Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_6 незаконно придбав та зберігав, без мети збуту, наркотичний засіб (канабіс), загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 401,6063 г. та екстракт канабісу, маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 0,0794 г., який ОСОБА_6 незаконно придбав та зберігав за місцем проживання, без мети збуту .
Вказані дії ОСОБА_6 , судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
В апеляції:
- захисник просить оскаржуваний вирок суду змінити в частині призначеного покарання та визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання: за ч. 2 ст. 307 із застосуванням положень ч. 1, 2 ст. 69 КК України - у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді 1 року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_6 призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з іспитовим строком на три роки. На підставі вимог ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого певні обов'язки. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог не оскаржуючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій та доведеність вини ОСОБА_6 зазначає про невідповідність призначеного покарання тяжкості інкримінованих злочинів та особі обвинуваченого.
Зазначає, що судом безпідставно не враховано дані про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, вину у скоєному визнав, щиро кається, має постійне місце проживання, утримує двох неповнолітніх дітей, що у своїй сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та слугує підставою для призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Сторона захисту зауважує на тому, що судом з урахуванням об'єктивно пом'якшуючих покарання обставин у виді визнання вини та щирого каяття, безпідставно не застосовано положення ст. 69 КК України.
Вислухавши обвинуваченого та його захисника, які кожен окремо підтримали апеляційну скаргу захисника та наполягали на її задоволенні, з викладених в ній підстав, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, зауваживши, що призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, перевіривши надані матеріали та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки висновки суду стосовно доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України, в апеляції захисника не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Доводи захисника щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого не є переконливими, з огляду на таке.
Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.08.2023 у справі №295/424/21 зазначено, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Приписами ст. 69 КК України передбачено, що за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексуза це кримінальне правопорушення.
Призначаючи обвинуваченому покарання судом першої інстанції повністю враховані дані про особу обвинуваченого, яким вчинено тяжкий злочин у сфері обігу наркотичних речовин, при цьому взято до уваги, що ОСОБА_6 раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, легального джерела доходу не має, утримує двох неповнолітніх дітей, який визнав вину у скоєному, однак щиро не розкаявся та активно не сприяв розкриттю злочинів, що правомірно з огляду на вимоги ст. 66 КК України не визнано обставинами, які пом'якшують покарання. За наведено, з огляду на відсутність, як пом'якшуючих так і обтяжуючих покарання обставин, судом призначено покарання саме у мінімальних межах передбачених санкціями ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України. Колегія суддів вважає, що саме таке покарання у мінімальних межах передбачених санкціями інкримінованих статтей, сприятиме реальному виправленню обвинуваченого та попередженню вчиненню нових злочинів.
Мотивуючи рішення в частині непризначення ОСОБА_6 покарання з застосування статей 69-1 та 69 КК України, судом враховано, що обвинувачений у скоєному щиро не розкаявся, активно не сприяв розкриттю злочинів, не висловив дієвих намірів змінити життя та не відмовився від учинення в майбутньому злочинних дій, крім того судом не вказано, що досліджені дані про особу обвинуваченого, є також такими, що істотно знижують рівень ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень.
Окрім того, звертається увага, що захисник в апеляційній скарзі не спростовує мотиви суду, щодо наведених вище обставин, та не наводить інших даних, які б не були відомі суду першої інстанції, та які б у свою чергу пом'якшували покарання, чи дійсно істотно знижували ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.
Отже, вищевказані встановлені судом обставини, в сукупності з відомостями про особу обвинуваченого та його некритичне ставлення до вчиненого, не вказують про високу мотивацію ОСОБА_6 до позитивних змін, у зв'язку з чим суд дійшов вмотивованого висновку про неможливість застосування ст. 69 КК України, через відсутність у кримінальному провадженні виняткових обставин, які б надавали підстави розраховувати на досягнення мети покарання, оскільки передбачена ч. 2 ст. 307 КК України навіть найнижча межа покарання у вигляді 6 років позбавлення волі за конкретних, вказаних вище обставин, не є надмірною та такою, що відповідатиме меті кримінального покарання, передбаченого ч. 2 ст. 50 КК України.
Щодо доводів захисника про доведеність факту активного сприяння розкриттю злочину та щирого каяття, колегія суддів вважає такими, що не знайшли свого підтвердження, з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції на підставі досліджених доказів у їх сукупності та взаємозв'язку не було встановлено, що ОСОБА_6 добровільно припинив протиправні дії чи самовільно вказував на місце зберігання та джерело придбання наркотичних речовин, з метою відворотності негативних наслідків своєї протиправної діяльності.
З огляду на послідовність процесуальної поведінки обвинуваченого, який на досудовому розслідуванні відповідно до вимог ст. 63 конституції України від надання показань відмовився та під час судового провадження також вину не визнавав, однак лише після допиту свідків по справі та дослідження доказів зазначив про свою винуватість, що в свою чергу не свідчить про свідоме розкаяння та усунення негативних наслідків протиправної поведінки.
Звертається увага на правову позицію ВС викладеної у справі № 263/15605/17 (провадження № 51-4234км20), в якій зазначено, що активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом.
Аналізуючи процесуальну поведінку обвинуваченого, колегія суддів не знаходить об'єктивних підстав, які б безумовно свідчили про його активне сприяння.
Згідно із ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Слід зауважити, що однією з головних підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, є не тільки обмеження за розміром призначеного покарання, а наявність підстав для виправлення без ізоляції від суспільства.
Як слушно зазначено судом першої інстанції, відомості про особу ОСОБА_6 , не свідчать про наявність реальних соціально-стримуючих факторів у запобіганні його протиправній діяльності та можливість його виправлення без реального відбування покарання.
При цьому слід зауважити, що захисником на наведено належних доводів, окрім цитування норм закону, про неможливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, а навпаки твердження захисту зводяться до переоцінки та надання іншого зміст показанням обвинуваченого та його процесуальної поведінки.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неможливість досягнення мети покарання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 шляхом застосування положень статей 69, 75 КК України, оскільки таке покарання узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
З огляду на вище наведене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду, - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Вирок Південного районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024041460000035 від 01 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 1 ст. 309 КК України, - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4