Справа № 635/10923/25
Провадження № 1-кс/635/2202/2025
19 грудня 2025 року сел. Покотилівка
Слідчий суддя Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170030002100 від 16 грудня 2023 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Харкова, одруженого, який має середню освіту, військовослужбовця військової служби за контрактом у військовому званні солдат, який зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України,
Слідчим відділенням відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 62023170030002100 від 16 грудня 2023 року за підозрою ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, за таких обставин.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 23 від 26 лютого 2023 року солдата ОСОБА_3 призначено на посаду розвідника розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до вимог статей 17, 65 Конституції України, статей 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження зобов'язаний доповідати безпосередньому начальникові. Крім цього, згідно з вищевказаними положеннями нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно з вимогами статті 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України виїзд військовослужбовців, що проходять військову службу за мобілізацією, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено та який діє на цей час.
У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Однак, ОСОБА_3 , який проходив військову службу за мобілізацією на посаді розвідника розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, незаконно тимчасово ухилитися від проходження військової служби.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 у порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби, та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, не одержавши дозволу відповідних командирів і начальників, за відсутності поважних причин, 18 травня 2023 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 в населеному пункті АДРЕСА_3 , та у період часу з 18 травня 2023 року по теперішній час незаконно перебував поза межами розташування особового складу військової частини НОМЕР_1 і проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин, до моменту виявлення його правоохоронними органами.
За час відсутності на службі ОСОБА_3 обов'язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, з 18 травня 2023 року вільний час проводив на власний розсуд.
19 грудня 2025 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.
19 грудня 2025 року слідчий СВ відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_3 в межах строку досудового розслідування без визначенням розміру застави. У разі визначення розміру застави слідчий просить покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; не відлучатись з постійного місця проходження військової служби без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, експертами.
На обґрунтування клопотання слідчий посилається на обґрунтованість підозри та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
На обґрунтування наявності зазначених ризиків слідчий зазначив таке.
На підтвердження наявності ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України слідчий зазначив, що підозрюваний на цей час є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , 18 травня 2023 року здійснив самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 , що створює умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Вказані обставини створять складності для явки підозрюваного до органу досудового розслідування та суду. Крім того підозрюваний, вчиняючи вказаний злочин, підірвав боєготовність та боєздатність на той момент діючої військової частини НОМЕР_1 .
На обґрунтування ризику, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України, слідчий зазначив, що підозрюваний, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх товаришів по службі здійснити вплив на свідків, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді, з метою уникнути покарання за вчинене кримінальне правопорушення. При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
На обґрунтування ризику, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України, слідчий зазначив, що підозрюваний, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення процедури кримінального переслідування. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для підозрюваного, незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній, перебуваючи на волі, не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів тощо, здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.
Щодо обґрунтування ризику передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, слідчий зазначив, що підозрюваний, перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби може вчинити інше військове кримінальне правопорушення, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби або дезертирство, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину. Крім цього останній може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи вищевикладене, зокрема обставини вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного, запобігання зазначеним у клопотанні ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, разом з тим просив визначити стосовно підозрюваного розмір застави.
Підозрюваний ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити мінімальний розмір застави, зазначивши, що самовільно залишив військову службу в зв'язку з необхідністю лікування через отримане у травні 2023 року поранення.
В судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти клопотання прокурора, підтримала позицію підозрюваного та просила визначити йому мінімальний розмір застави.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши надані сторонами докази, висновує про необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування з таких підстав.
Слідчим відділом відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170030002100 від 16 грудня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.
18 грудня 2025 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.
18 грудня 2025 року ОСОБА_3 затриманий в порядку статей 208, 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України.
Надані стороною обвинувачення докази у їх обсязі свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, а саме: рапорт старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_8 № 2028/вн/15-02-3 від 15 грудня 2023 року; повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України від 30 травня 2023 року № 4698/1/13/715, яке складено командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_9 , рапорт командира НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_10 від 18 травня 2023 року, № 439; доповідь про факт самовільного залишення розташування військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем за мобілізацією розвідником розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_3 (без зброї), яка складена тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_11 ; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 243 від 18 травня 2023 року, який підписаний тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_12 та тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_13 ; акт службового розслідування від 25 травня 2023 року № 74, який складений 24 травня 2023 року офіцером-психологом НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_14 та погоджений 25 травня 2023 року помічником командира частини з правової роботи - начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_1 капітаном юстиції ОСОБА_15 ; пояснення свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 23 від 26 лютого 2023 року, який підписаний начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_18 ; картка соціально-демографічного вивчення військовослужбовця ОСОБА_3 ; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування № 143 від 25 травня 2023 року; копія контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗС України на посадах осіб солдатського складу від 15 лютого 2025 року; рапорт о/у СКП відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_19 ; аналітичне досьє на фізичну особу ОСОБА_3 , яке складено СКА Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області від 23 вересня 2025 року; протокол допиту свідка ОСОБА_20 від 26 листопада 2025 року; протокол допиту свідка ОСОБА_21 від 26 листопада 2025 року; протокол допиту свідка ОСОБА_22 від 02 грудня 2025 року; протокол допиту свідка ОСОБА_23 від 24 листопада 2025 року; протокол огляду предмета від 39 листопада 2025 року.
Зазначені докази на думку слідчого судді не містять ознак очевидної недопустимості та неналежності та є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Вимогами статті 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує його особистість, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою.
Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду; можливість незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), вчиненого під час дії воєнного часу. Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим за частиною 5 статті 407 КК України, а саме позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, тривалість вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, а також ту обставину, що слідчим суддею не встановлено наявність будь-яких зв'язків підозрюваного з державою та таких міцних соціальних зв'язків, які б превалювали над його зацікавленістю у переховуванні від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику можливості переховування від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого на свідків, оскільки, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідки та ризик втечі для нього, підозрюваний може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх товаришів по службі здійснити вплив на свідків. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частина 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Разом з цим, слідчий суддя вважає безпідставним посилання слідчого на можливість незаконно впливати на експерта та спеціаліста в обґрунтування вищезазначеного ризику, оскільки такі особи під час досудового розслідування не залучались, експертизи не призначались та не проводились.
Оцінюючи ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_3 підозрюється, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, вчинив інкримінований йому злочин в період умовно-дострокового звільнення, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти порядку несення військової служби в період дії воєнного стану, що об'єктивно вказує на можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби, зокрема самовільного залишення військової частини або місця служби, дезертирства, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тому вказаний ризик є актуальним на даний час.
Так, ОСОБА_3 раніше судимий:
-25 січня 2001 Фрунзенським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 141 КК України (1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, 25 лютого 2002 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 5 днів;
-12 грудня 2002 року Київським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 186 КК України, із застосуванням статей 69, 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 8 місяців, 16 травня 2005 року звільнений за відбуттям строку покарання;
-22 лютого 2007 року Московським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 186 КК України, із застосуванням частини 2 статті 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, 20 травня 2008 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 4 дні;
-20 липня 2009 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 190 КК України, із застосуванням частини 1 статті 70, частини 1 статті 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 2 місяці 4 днів, 16 липня 2014 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 3 місяці 10 днів;
-02 липня 2021 року Вовчанським районним судом Харківської області за частиною 2 статті 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки;
-21 жовтня 2024 року Жовтневим районним судом м. Харкова за частиною 2 статті 186 КК України, із застосуванням частини 1 статті 71, частини 4 статті 81 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 9 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, 14 лютого 2025 року звільнений з Олексіївської виправної колонії Харківської області (№25) на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2025 року умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом у відповідності до статті 81-1 КК України на невідбутий строк 3 роки 11 місяців 3 дні.
Вказані обставини в своїй сукупності об'єктивно свідчать про схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень та наявність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто на цей час продовжує існувати ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Водночас, суд не погоджується з доводами прокурора, щодо наявності ризику, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки суду не надано жодних доказів на обґрунтування припущення можливого умисного вчинення підозрюваним самокалічення, симулювання хвороби, наміру підозрюваного підробити відповідні документи з метою не перебувати в умовах ізоляції до завершення процедури кримінального переслідування. Доводи сторони обвинувачення в цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, наявність зазначених ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, є виключними обставинами та у їх сукупності виправдовують тримання підозрюваного під вартою та свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
За вказаних підстав, слідчий суддя висновує про необхідність обрання стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування строком на 60 днів, який необхідно рахувати з моменту його затримання, а саме з 18 грудня 2025 року, з визначенням відповідно до положень пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України застави у розмірі 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та покладенням обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України з урахуванням особливостей проходження військової служби підозрюваним, в обсязі, визначеному в клопотанні про обрання запобіжного заходу. При визначенні розміру застави, слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, а саме отримання підозрюваним доходу як військовослужбовця, дані про особу підозрюваного, відсутні відомості щодо наявності у підозрюваного рухомого та нерухомого майна, та інших джерел доходу, а також той факт, що прокурор у даному випадку вважає за можливе визначення при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розміру застави, що відповідає положенням частини 4 статті 183 КПК України, яка наділяє слідчого суддю правом визначення розміру застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 407 КК України. При цьому, слідчий суддя вважає визначений розмір застави достатнім для гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та таким, що не є завідомо непомірним для останнього.
Визначення розміру застави у даному випадку з урахуванням всіх вищезазначених обставин та тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення забезпечує дотримання судом прав особи, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Так, право особи на звільнення, що обумовлене гарантіями з'явитись у судове засідання є проявом закладеної у Конвенції (пункт 1 статті 5) та практиці Суду презумпції свободи, відповідно до якої позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (рішення ЄСПЛ у справах «Амбрушкевич проти Польщі», «Олександр Макаров проти Росії», «Хайредінов проти України», «Ідалов проти Росії», «Худойоров проти Росії»).
На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 60 днів до 15 лютого 2026 року.
Визначити суму застави у розмірі 50 (п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 150400 (сто п'ятдесят тисяч чотириста) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA 208201720355299002000006674).
Застава може бути внесена підозрюваним або заставодавцем до сплину терміну тримання під вартою підозрюваного.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_3 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зобов'язати слідчого СВ відділення поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича або члена сім'ї підозрюваного ОСОБА_3 про його тримання під вартою.
Встановити строк дії ухвали до 15 лютого 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст судового рішення складений 22 грудня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1