Справа № 395/2061/25 Провадження № 2/395/664/2025
23 грудня 2025 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Забуранного Р.А.
при секретарі Романенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новомиргородський елеватор» про розірвання трудового договору, зобов'язання внести запис про звільнення до трудової книжки,-
Позивачка звернулася в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Новомиргородський елеватор», та просить: розірвати трудовий договір укладений між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ПрАТ «Новомиргородський елеватор» з 23.10.2025 року у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та зобов'язати ПрАТ «Новомиргородський елеватор» (юридична адреса: 26000, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новомиргород, вул. Залізнична, 45, код ЄДРПОУ 00954685) видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином оформлену трудову книжку. Стягнути з ПрАТ «Новомиргородський елеватор» (юридична адреса: 26000, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новомиргород, вул. Залізнична, 45, код ЄДРПОУ 00954685) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 усі судові витрати.
Вимоги обґрунтувала тим, що згідно наказу № 66-к від 08.06.2018 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу у ПрАТ «Новомиргородський елеватор» на посаду прибиральника виробничих приміщень.
Керівництво ПрАТ «Новомиргородський елеватор» тривалий час, а саме з 01.01.2019 року порушує законодавство про працю, не виплачує працівникам заробітну плату.
Зважаючи на постійне порушенням ПрАТ «Новомиргородський елеватор» законодавства про працю, а саме невиплату заробітної плати з серпня 01.01.2019 року, позивачем було прийнято рішення про звільнення, про що нею була подана заява від 09.10.2025 року про звільнення з 25.04.2023 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
В письмовiй заявi про звільнення позивач вказала свої вимоги, а саме: видати належним чином оформлену трудову книжку з вказанням підстави звільнення. Заява про звільнення від 09.10.2025 року була надіслана рекомендованим листом (номер відправлення 2600000166353).
Проте, ПрАТ «Новомиргородський елеватор» відмовляється отримувати вказану заяву, ухиляється вiд отримання поштових відправлень, звiльнення не провiв, не видав наказу про звiльнення, запис про звiльнення до трудової книжки не НОМЕР_2 , заборгованiсть по заробiтнiй платi не сплатив, розрахунок не провiв.
Неодноразовi звернення щодо видачi трудової книжки, залишенi вiдповiдачем без належної уваги, а трудова книжка не оформлена належним чином.
Керiвництво ПрАТ «Новомиргородський елеватор» переховується, зв'язатися з ними не видається можливим, на телефоннi дзвiнки керiвництво не вiдповiдає, за юридичною адресою не з'являється, а тому у позивача взагалi вiдсутня будь-яка можливiсть в добровiльному порядку врегулювати спір.
Вiдповiдно до iнформацiї з Єдиного державного реєстру юридичних осiб, фізичних осiб-пiдприємцiв та громадських формувань вiдповiдач Приватне акціонерне товариство «Новомиргородський елеватор» не перебуває у процесi припинення чи у процесi провадження у справi про банкрутство, санації, зокрема, вiдомостi про розпорядника майна, санатора.
За вказаних обставин позивач вважає, що керівництвом ПрАТ «Новомиргородський елеватор» грубо порушено вимоги трудового законодавства про працю, ці дії є незаконними, а тому ОСОБА_1 змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права, яке гарантоване Конституцією України та нормами трудового законодавства.
Позивачка в судове засідання не з'явилася. До суду позивач подала письмову заяву про розгляд справи без її участі, підтримує позов та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у встановленому законом порядку через оголошення, яке розміщене на офіційному веб-сайті Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 17.10.2025 року, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав.
Отже, за вищевказаних обставин у відповідності до ст. 130 ЦПК України відповідач про час та місце розгляду у справі повідомлений належним чином.
У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України: суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності сторін та зі згоди представника позивача, ухвалити рішення при заочному розгляді справи у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.
Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_3 та копії наказу № 66-к від 08.06.2018 рокупозивача було прийнято на роботу у ПрАТ «Новомиргородський елеватор» на посаду прибиральника виробничих приміщень з 08.06.2018 року.
Керівництво ПрАТ «Новомиргородський елеватор» тривалий час, а саме з 01.01.2019 року порушує законодавство про працю, не виплачує працівникам заробітну плату.
Зважаючи на постійне порушенням ПрАТ «Новомиргородський елеватор» законодавства про працю, а саме невиплату заробітної плати з серпня 01.01.2019 року, позивачем було прийнято рішення про звільнення, про що нею була подана заява від 09.10.2025 року про звільнення з 25.04.2023 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією заяви від 09.10.2025 р., копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R 067023274458.
Частиною 6 статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Працівник має право як на укладення трудового договору, так і на розірвання трудових відносин з власної ініціативи. Для звiльнення працiвника без поважних причин обов'язковою умовою є письмове попередження роботодавця за два тижнi до звiльнення. У такому разi роботодавецъ зобов'язаний звiльнити працiвника у встановленому порядку.
Згiдно ст. 38 КЗпП України працiвник має право розiрвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижнi. ч. 3 ст. 38 КЗпП України передбачає, що працiвник має право у визначений ним строк розiрвати трудовий договiр за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю,умови колективного чи трудового договору.
За змiстом статri 38 КЗпП України працiвник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розiрвання трудового договору, його правовi пiдстави залежатъ вiд причин, якi спонукаютъ працiвника до його розiрвання i якi працiвник визначає самостiйно. У разi, якщо вказанi працівником причини звiльнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статтi 38 КЗпП України) - не підтверджується або роботодавцем не визнаються, останнiй не має права самостiйно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звiльнення за власним бажанням без посилання на частину третю статri 38 КЗпП України.
Вiдповiдно до правової позицiї, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22.05.2013 року у справi № 6-34цс 13 для визначення правової пiдстави розiрвання трудового договору України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукає працiвника до розiрвання трудового договору з власної iнiцiативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та його істотність.
Вiдповiдно до ст. 36 Кодексу Законiв про працю України, пiдставами припинення трудового договору є зокрема, угода сторiн, розiрвання трудового договору з iнiцiативи працівника уповноваженого ним органу.
Не допускаютъся дiї особи, що вчиняються з намiром завдати iншiй особi, а також зловживання правом в інших формах.
У разi недодержання особою при здiйсненнi своїх прав вимог, які встановленi частинами другою - п'ятою цiєї статri, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати iншi наслiдки, встановленi законом (ч.ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України).
Трудовi спори розглядаються комiсiями по трудових спорах, та/або районними, районними у мiсті, мiськими чи мiськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникаютъ між працiвником i власником або уповноваженим ним органом, застосовуєтъся незалежно від форми трудового договору (ст. 221 Кодексv законiв про працю).
Згiдно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає або на яку вiльно погоджується. Використання примусової працi забороняється.
Розглядаючи справи, пов'язані iз застосуванням даною нормою, Конституцiйний суд України у рішенні вiд 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, вiд 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та вiд 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституцiї України право на працю Конституцiйний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фiзичними i розумовими здiбностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливiсть самостiйно займатися трудовою дiяльнiстю, так i можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода працi передбачає можливiсть особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вiльно її обирати. За своєю природою право на працю є невiдчужуваним i по сутi означає забезпечення саме рiвних можливостей кожному для його реалiзацiї.
Вiдповiдно до вимог ст. 21 КЗпП України, трудовий договiр є угода мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працівник зобов'язуєтъся виконувати роботу, визначену цією угодою, згiдно внутрiшньому трудовому розпорядковi, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату i забезпечувати умови працi, необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.
Вiдповiдно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку i провести з ним розрахунок у строки, зазначенi в статті 116 цього Кодексу.
Вiдповiдно до п.3 постанови Кабiнетv Мiнiстрiв України № 301 вiд 27 квiтня 1993 року «Про трvдовi книжки працiвникiв» трудовi книжки зберiгаються на підприємствах, в установах i органiзацiях, а при звiльненнi працiвника трудова книжка видається йому пiд розписку в журналі облiку.
Вiдповiдно п. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працiвникiв, затвердженої наказом Мiнiстерства працi України, Мiнiстерства юстиції України i Мiнiстерства соцiального захисту населення України вiд 29.07.1993 р. № 58, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримцi видачi трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працiвниковi сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Через невидачу трудової книжки позивач не має можливості влаштуватись на iншу роботу, стати на облiк до Центру зайнятостi. Крiм того, позивач позбавлена можливості фiнансово забезпечувати родину, фактично позбавлена можливостi на вiльний вибiр професії.
У відповідності з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 (із змінами, внесеними постановами від 01 квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року № 18 та від 25 травня 1998 року № 15), діяльність судів по розгляду справ про трудові спори повинна спрямовуватись на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.
Повний, всебічний аналіз вищевказаних встановлених в судовому засіданні обставин беззаперечно переконує суд у необхідності задоволення позову.
Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-78, 141, 263-265, 280, 288, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новомиргородський елеватор» про розірвання трудового договору, зобов'язання внести запис про звільнення до трудової книжки- задовольнити.
Розірвати трудовий договір укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ПрАТ «Новомиргородський елеватор» з 23.10.2025 року у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Зобов'язати ПрАТ «Новомиргородський елеватор» (юридична адреса: 26000, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новомиргород, вул. Залізнична, 45, код ЄДРПОУ 00954685) видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , належним чином оформлену трудову книжку.
Стягнути з ПрАТ «Новомиргородський елеватор» (юридична адреса: 26000, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новомиргород, вул. Залізнична, 45, код ЄДРПОУ 00954685) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 50 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом вказаного строку не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Р. А. Забуранний
Повний текст судового рішення виготовлений 23 грудня 2025 року.