ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8275/25
провадження № 2/753/7072/25
26 серпня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Котенко Р.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Троцковець К.В.,
учасники не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У квітні 2025 року в електронній формі через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд» адвокат Будзина Наталя Олександрівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
На обґрунтування позовних вимог представник зазначає, що з 11 вересня 2009 року позивачка та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування сторін у шлюбі у них народилось троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Подружні відносини між сторонами припинені з 2024 року. Сторони не ведуть спільне господарство, у позивачки відсутні спільні інтереси з чоловіком, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння.
Представник зазначає, що з відповідачем шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи визначено суддю Котенко Р. В. як головуючу у справі.
Ухвалою від 16 травня 2025 року суд призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце проведення розгляду справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
26 серпня 2025 року представник позивачки подала до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Також у зазначеній заяві представник просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності сторони позивача.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись судове повідомлення, ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, які повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з пунктом четвертим частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану їм кореспонденцію, суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Відповідач, будучи належним чином та своєчасно повідомленим про час, дату і місце розгляду справи судом, не скористався наданими йому процесуальними правами. Зокрема, відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву, не заявив заперечень проти позовних вимог позивача, а також не подав жодних клопотань чи заяв з процесуальних питань.
Таким чином, відповідач не висловив своєї позиції щодо заявлених позовних вимог та не повідомив суд про наявність обставин, які могли б мати значення для правильного та всебічного вирішення справи, у зв'язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних у ній матеріалів та поданих доказів.
Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та всім доказам у їх сукупності, з дотриманням вимог належності, допустимості, достовірності та достатності, а також повно й всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно положень статті 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частиною першою статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Згідно з частини першої статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
З огляду на зазначені вимоги Закону України «Про міжнародне приватне право», суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання шлюбу, укладеного між сторонами, підлягають розгляду відповідно до вимог законодавства України.
За положеннями статті 63 Закону України «Про міжнародне приватне право України» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до статті 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
Згідно з пунктом восьмим розділу другого Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок учинення консульської легалізації офіційних документів, складених за участю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, або таких, що від них виходять, як на території України, так і за кордоном встановлено Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженою наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року № 113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26 червня 2002 року за № 535/6823 (далі - Інструкція).
За приписами Інструкції консульська легалізація офіційних документів - це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ. При цьому консул не несе відповідальності за зміст документа (пункт 1.2 Інструкції).
Консульська легалізація здійснюється уповноваженим працівником Департаменту консульської служби МЗС України, Представництв МЗС на території України або консульською посадовою особою закордонної дипломатичної установи України (пункт 2.2 Інструкції).
Під час приймання документів на легалізацію консульська посадова особа має пересвідчитись у тому, що документи за своїм змістом і порядком оформлення відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним договорам (пункт 4.10 Інструкції).
Закордонні дипломатичні установи України приймають на легалізацію офіційні документи, складені і засвідчені на території держави перебування або консульського округу органами державної влади, до компетенції яких входить проведення процедури консульської легалізації, для їх подальшого використання в Україні (пункт 5.1 Інструкції).
Консульська посадова особа засвідчує офіційні документи лише після того, як пересвідчиться у їх відповідності міжнародним договорам України, чинному законодавству України і країни перебування (пункт 5.4 Інструкції).
Легалізація в установленому порядку документа надає йому право на існування в міжнародному обігу (пункт 1.3 Інструкції).
Легалізаційний напис здійснюється на всіх документах, як правило, на верхній частині відкидної сторінки, а на свідоцтвах про реєстрацію актів громадянського стану - на зворотному боці.
Посвідчувальні написи при легалізації документів можуть бути зроблені друкарським способом або спеціальним штампом. У кожному окремому випадку вид штампа обирається консульською посадовою особою. Обов'язковими елементами посвідчувального напису є підпис консульської посадової особи, відбиток гербової печатки даної установи, реєстраційний номер запису за журналом реєстрації учинюваних дій та дата здійснення легалізації (пункт 6.3 Інструкції).
Судом встановлено, що 11 вересня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у Посольстві Федеративної Республіки Нігерія в Україні було зареєстровано шлюб, про що сторонам видано свідоцтво про одруження № ENK/C.MG/1/003 від 11 вересня 2009 року.
Зазначене свідоцтво було легалізоване Департаментом консульської служби Міністерства закордонних справ України 28 квітня 2010 року за № 572/0962.
Після державної реєстрації шлюбу, відповідно до свідоцтва про зміну прізвища серії НОМЕР_1 від 14 лютого 2015 року, прізвище дружини було змінено на « ОСОБА_8 », про що складено актовий запис № 26, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві.
Під час перебування сторін у шлюбі у них народилось троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із позовної заяви встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинено, а подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки.
З урахуванням того, що шлюб між сторонами було укладено на території України, подружжя мало останнє спільне місце проживання в Україні, а також що місце проживання сторін станом на день подання позову до суду зареєстроване в Україні, суд дійшов висновку, що розірвання шлюбу між громадянкою України ОСОБА_1 та громадянином Федеративної Республіки Нігерія підлягає здійсненню на підставах та в порядку, передбачених Главою 11 Сімейного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права та обов'язки у шлюбі й сім'ї.
Відповідно до статей 21, 24 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній і взаємній згоді жінки та чоловіка, а примушування до вступу в шлюб не допускається.
З наведених норм права вбачається, що добровільність є однією з основоположних засад шлюбу. Шлюб як сімейний союз спрямований на створення сім'ї, а як союз - має договірну природу, що зумовлює його добровільний характер та ґрунтується на взаємній любові, повазі, довірі, підтримці й взаємодопомозі між подружжям.
Разом із тим шлюб не є безумовним чи примусовим зв'язком і може бути припинений у разі втрати зазначених засад. Розірвання шлюбу свідчить про стійкий та незворотний розлад подружніх відносин і припинення сімейного життя.
Позов про розірвання шлюбу відповідно до вимог законодавства може бути пред'явлений одним із подружжя. У даному випадку позивачка скористалася наданим їй законом правом та звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, наполягаючи на неможливості його подальшого збереження. Позивачка не має наміру зберігати шлюбні відносини з відповідачем, що свідчить про відсутність добровільної згоди на продовження сімейного союзу.
Суд бере до уваги, що збереження шлюбу можливе виключно за наявності взаємної волі сторін, почуттів любові та поваги, а також спільного прагнення до підтримання сімейних відносин. За відсутності таких умов примушування особи до збереження шлюбу є неприпустимим та суперечить засадам сімейного права.
Враховуючи доводи позивачки, суд доходить висновку, що причини, які спонукали її наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, а подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення.
Відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо вступу до шлюбу, перебування у шлюбі та його розірвання.
Згідно з частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється, зокрема, внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Частиною першою статті 110 Сімейного кодексу України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до частини другої статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них або інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Оцінивши встановлені у справі обставини, суд доходить висновку, що сім'я сторін фактично та остаточно розпалася, підстав для надання строку для примирення сторін не вбачається, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, а заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивачки.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а шлюб між сторонами - таким, що підлягає розірванню.
Відповідно до частини другої статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з абзацом другим частини третьої статті 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Шлюб, укладений між громадянином Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - « ОСОБА_9 »), зареєстрований 11 вересня 2009 року в Посольстві Федеративної Республіки Нігерія (свідоцтво про одруження № ENK/C.MG/1/003 від 11 вересня 2009 року), - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивачка: ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Макіївка Донецької області, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , громадянин Федеративної Республіки Нігерія, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Р. В. Котенко