Рівненський апеляційний суд
22 грудня 2025 року м. Рівне
Справа № 557/1799/25
Провадження № 33/4815/1117/25
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Семусь Т.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2025 року, -
Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2025 року о 13 год. 44 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп, 301 км, водій ОСОБА_1 повторно керував транспортним засобом «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим повторно протягом року вчинив правопорушення (10.07.2025 року відносно ОСОБА_1 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5187995 за ч.2 ст.126 КУпАП про накладення стягнення у виді штрафу), чим порушив п.2.1«а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі захисник Семусь Т.А. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП.
Зазначає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки вона ухвалена з порушенням норм процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з невідповідністю викладених у ній висновків фактичним обставинам адміністративного провадження. Вказує, що суд помилково дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи у порядку, передбаченому ст.235-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується належними доказами, а транспортний засіб, яким він керував, був переданий для виконання бойових та службових завдань зазначеної військової частини. Всі відповідні документи були надані суду, однак належної оцінки їм не надано.
Доводить, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби, зокрема здійснював доставку автомобіля до місця технічного обслуговування та ремонту, що є складовою виконання службових завдань, а іншого об'єктивного способу доставки транспортного засобу не існувало. Отже, твердження суду про невиконання ним обов'язків військової служби є безпідставними. Вважає, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки крайньої необхідності, оскільки керування транспортним засобом без відповідного права було зумовлене обставинами служби та відсутністю інших військовослужбовців, які могли б виконати відповідне завдання, що відповідно до ст.18 КУпАП є підставою для закриття адміністративного провадження. Зазначає також, що за наявності встановлених обставин справа мала розглядатися посадовими особами Військової служби правопорядку у Збройних Силах України відповідно до спеціальної норми ст.235-1 КУпАП, а не органами Національної поліції, у зв'язку з чим складання протоколу та розгляд справи здійснені неправомочним органом.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Відповідно до ст.285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Постанова відносно ОСОБА_1 винесена 11 листопада 2025 року за його відсутність та відсутності його захисника (а.с.26).
В матеріалах справи відсутні дані про отримання ОСОБА_1 копії постанови.
Апеляційна скарга подана до місцевого суду через систему «Електронний суд» 02.12.2025 року (а.с.30).
Отже, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, то цей строк слід поновити.
На судове засідання, призначене на 22 грудня 2025 року, ОСОБА_1 та захисник Семусь Т.А. не з'явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до вимог ч.4 ст.294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Частиною 2 ст.268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ст.130 КУпАП, не є обов'язковою.
За наведених обставин, а також з метою розгляду справи в розумні строки, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Семусь Т.А..
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Приписами статей 251, 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
На думку апеляційного суду, розглянувши вказану справу, суддя місцевого суду дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Так, диспозицією вказаної частини та статті закону встановлено адміністративну відповідальність за повторне, протягом року, вчинення порушень, таких як: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Факт скоєння ОСОБА_1 вказаного правопорушення за обставин, викладених у постанові судді, підтверджується дослідженими в судовому засіданні:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 469398 від 30 вересня 2025 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП;
- постановою серії ЕНА № 5187995 від 10 липня 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. (а.с.4);
- витягом адмінпрактики, зі змісту якого вбачається, що 10.07.2025 відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5187995 за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн., яка виконана (сплачена) 16.07.2025 року (а.с.5);
- довідкою ст. інспектора ВАП батальйону 2 полку УПП в Рівненській області ДПП О.Данилюка, згідно якої відповідно до запиту ІПНП ГСЦ «Посвідчення водія» посвідчення водія гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 - інформація відсутня; відповідно до запиту ІПНП ГСЦ «АМТ», транспортних засобів за ОСОБА_1 не зареєстровано (а.с.3);
- переглянутим відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, на якому зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , з'ясування обставин, зокрема того, що у ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія. Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечував факту притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. Тобто, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення у цій справі ОСОБА_2 було достеменно відомо, що він не має права керувати транспортними засобами.
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було.
Апеляційний суд критично відноситься до доводів апеляційної скарги, оскільки вони є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.
Так, відповідно до Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1032, використання транспортних засобів, не зареєстрованих у встановленому порядку, забороняється.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , був зареєстрований як транспортний засіб Збройних Сил України або іншого військового формування та перебував на обліку у військовій частині, де він проходить службу. Сам по собі факт передання автомобіля для потреб Збройних Сил України не надає йому статусу військового транспортного засобу.
Посилання захисника на застосування спеціальної норми ст.235-1 КУпАП є безпідставними, оскільки відсутні передбачені законом умови для її застосування. За відсутності доказів того, що ОСОБА_1 керував саме військовим транспортним засобом і виконував обов'язки військової служби під час руху, протокол про адміністративне правопорушення складений повноважним органом.
Доводи про виконання ОСОБА_1 обов'язків військової служби на момент зупинки транспортного засобу також не підтверджені належними та допустимими доказами. Матеріали справи не містять наказів, розпоряджень чи інших офіційних документів командування, які б свідчили про перебування його при виконанні конкретного службового завдання у відповідний час.
За таких обставин посилання на крайню необхідність у розумінні ст.18 КУпАП є декларативними та не можуть бути підставою для звільнення від адміністративної відповідальності.
Інші доводи апеляційної скарги, також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.33, ст.38 КУпАП в межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП, яке на думку апеляційного суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Отже, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд, -
Поновити захиснику Семусь Т.А. строк на апеляційне оскарження.
Постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2025 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Семусь Т.А. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович