Рівненський апеляційний суд
22 грудня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/17523/25
Провадження № 33/4815/1072/25
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року, -
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та стягнуто штраф в розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Водночас апеляційний суд зазначає, що у постанові суду першої інстанції допущено очевидну описку в анкетних даних особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, а саме - неправильно зазначено її по-батькові.
Із матеріалів справи та наявних в ній документів достовірно встановлено, що правильні анкетні дані особи є такими: ОСОБА_1 .
Зазначена описка має технічний характер, не впливає на зміст судового рішення та не змінює його суті.
З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2025 року близько 01 год. 49 хв. ОСОБА_1 в м. Рівне по вул. Соборна-Старицького керував транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора Alkotest drager 6810 №0620, результат огляду 2,27 ‰, що підтверджується тестом 5481. З результатом огляду згідний, від проходження огляду у медичній установі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду скасувати, ухвалити рішення, яким справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що доданий до матеріалів справи відеозапис не є повним та безперервним, оскільки фіксує лише окремі епізоди, зокрема момент продування алкотестеру, але не містить відео роз'яснення водієві права на проходження огляду у закладі охорони здоров'я, хоча відповідний акт у матеріалах справи наявний. Така неповнота суперечить вимогам ст.266 КУпАП, яка передбачає обов'язковість безперервної відеофіксації. Вважає, що відеозапис, доданий до протоколу, не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки він не містить безперервної фіксації моменту зупинки транспортного засобу, подальших дій поліцейських та всього процесу оформлення матеріалів правопорушення.
На судове засідання, призначене на 22 грудня 2025 року, ОСОБА_1 та його захисник Павлюк І.А. повторно не з'явилися. Водночас від захисника Павлюк І.А. надійшла заява, в якій вона повідомила про підтримання апеляційної скарги в повному обсязі та просила розглянути справу за її відсутності.
Відповідно до вимог ч.4 ст.294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Частиною 2 ст.268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ст.130 КУпАП, не є обов'язковою.
За наведених обставин, а також з метою розгляду справи в розумні строки, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Павлюк І.А..
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з вимогами ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При прийняті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.
Висновки суду про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка.
Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння при встановлених судом обставинах підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду позитивний - 2,27 ‰ (а.с.4), результатом тесту №5481 від 02 серпня 2025 року, проведеного за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння (2,27 ‰) (а.с.3); відеоматеріалами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу (файл vosly, час 06:40), погодження з результатами огляду та відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду у медичному закладі (файл vosly, час 07:10).
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об'єктивними доказами, тобто такими, які процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб'єктивного сприйняття певних обставин.
Так, апеляційний суд виходить з того, що проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу зафіксовано відеозаписом безперервно, а тому відеозапис, долучений до матеріалів справи, є належним та допустимим доказом.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис не містить моменту роз'яснення водієві права на проходження огляду у закладі охорони здоров'я не відповідає змісту наявних у справі доказів.
Так, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 погодився з результатом огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, а після того, як поліцейські запропонували йому пройти огляд у медичному закладі, він чітко відмовився від такого проходження. Ця відмова зафіксована на відео та підтверджується відповідним актом, що міститься у матеріалах справи (файл vosly, час 07:10).
Таким чином, посилання на відсутність у відеозаписі роз'яснення права на медичний огляд є безпідставним, адже відеоматеріали відображають як пропозицію пройти огляд у закладі охорони здоров'я, так і добровільну відмову ОСОБА_1 від такого огляду.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.ст.33, 38 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яке, на думку апеляційного суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Отже, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд -
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2025 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович