Справа № 530/2326/24 Номер провадження 22-ц/814/2546/25Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
11 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Карпушина Г.Л., Пікуля В.П.,
за участю секретаря Сальної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Зіньківський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зменшення розміру аліментів
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Тоботи Юлії Сергіївни на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 березня 2025 року,
У листопаді 2024 року позивач звернувся із вказаним позовом, у якому просив зменшити розміру аліментів на утримання дітей з частини на 1/6 частину усіх видів доходів ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення кожною дитиною повноліття.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07.09.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу вони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 26.04.2018 року шлюб між сторонами розірвано та стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі частини усіх видів заробітку, але не менше ніж мінімальний розмір аліментів визначений чинним законодавством України для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.02.2018 року до його повноліття.
19.10.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.01.2024 року шлюб між сторонами розірвано та стягнуто аліменти на утримання доньки в розмірі частини усіх видів його заробітку ,але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини.
Відповідно до довідок від 17.10.2024 року за № 21997 та № 21996 виданих Зіньківським ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного МУМЮ станом на 17.10.2024 року відсутня заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 57203861 та № 74346744.
На даний час на утримання дітей з позивача стягуються аліменти в загальному розмірі частини всіх видів його заробітку, в той час як СК України передбачений розмір аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини доходів платника аліментів.
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 березня 2025 року позов задоволено.
Зменшено розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 26.04.2018 року у справі № 530/185/18 з 1/4 частини на 1/6 частину всіх видів його заробітку (доходу) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Зменшено розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.01.2024 року у справі № 530/1591/23 з 1/4 частини на 1/6 частину всіх видів його заробітку (доходу) на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалено виконавчі листи видані на підставі рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 26.04.2018 року у справі № 530/185/18 та на підставі рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.01.2024 року у справі № 530/1591/23 вважати такими, що втратили чинність та відкликати з Зіньківського відділу ДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку в частині задоволених вимог до ОСОБА_2 оскаржила її представник- адвокат Тобота Юлія Сергіївна, просила скасувати рішення та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 .
В обгрунтування апеляційної скарги вказувала, що на момент ухвалення рішення про стягнення з позивача аліментів на утримання ОСОБА_5 у розмірі частки усіх видів заробітку (доходу), позивач вже мав зобов'язання по сплаті аліментів на свою старшу дитину ( ОСОБА_4 ) у розмірі частки усіх видів заробітку (доходу), не заперечував щодо призначення розміру аліментів у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) на утримання дочки.
Вказувала, що аргументи позивача про те, що з урахуванням утриманих податків і зборів, він отримує заробітну плату, якої йому не вистачає на прожиття не відповідають дійсності, оскільки він сплачує аліменти в частці від середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості.
Зазначала, що позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового або сімейного стану.
Вважає, що у даній справі варто врахувати інтереси та потреби дитини, перебування її на постійному обліку лікарів та необхідність забезпечення медикаментозним і санаторно-курортним оздоровленням.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 07.09.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу вони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.14). Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 26.04.2018 року шлюб між сторонами розірвано та стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі частини усіх видів заробітку, але не менше ніж мінімальний розмір аліментів визначений чинним законодавством України для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.02.2018 року до його повноліття ( а.с.10-13).
19.10.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20).
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 24.01.2024 року шлюб між сторонами розірвано та стягнуто аліменти на утримання доньки в розмірі частини усіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини ( а.с.16-19).
Відповідно до довідок від 17.10.2024 року за № 21997 та № 21996 виданих Зіньківським ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного МУМЮ станом на 17.10.2024 року відсутня заборгованість зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 57203861 та № 74346744 (а.с.15,21).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав суду достатньо доказів щодо можливості зменшення розміру сплати аліментів на користь ОСОБА_2 з 1/4 частини на 1/6 частину та на користь ОСОБА_3 з 1/4 частини на 1/6 частину.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров'я учасників аліментних відносин.
Частина 1 ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про збільшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 “Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 “Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 “Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Згідно ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
У ч.1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченні інтересів дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що на утримання дітей з нього стягуються аліменти в загальному розмірі частини всіх видів його заробітку, в той час як СК України передбачений розмір аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини доходів платника аліментів.
Крім того, 03.12.2025 позивачем подано заяву про долучення свідоцтва про народження ОСОБА_5 18.09.2025, серії НОМЕР_1 від 04.10.2025.
У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 та №715/2073/20 від 28 травня 2021 року зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У цій справі колегією суддів встановлено, що розмір стягуваних аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства України, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення потреб дитини - доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та суперечитиме її інтересам.
Позивач є працездатним, доказів про те, що його матеріальний стан змінився і він не може відрахувати 1/4 частини доходу у рахунок стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, не надав.
Відповідно до довідок про отримання аліментів №21997 та №21996 від 17.10.2024, наданих Зіньківським відділом державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області, ОСОБА_1 немає заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Тоботи Юлії Сергіївниє обгрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 березня 2025 рокув частині зменшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 з 1/4 до 1/6 частини всіх видів його доходів щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття - скасувати, в задоволенні позову в цій частині - відмовити.
За таких обставин, висновки місцевого суду про визнання виконавчого листа №530/1591/23 таким, що втратив чинність та підлягає відкликанню з Зіньківського відділу ДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позову сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1211,20 грн, за подання апеляційної скарги 1453,44 грн.
Ураховуючи те, що у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог щодо зменшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції у відповідності до ст.367 ЦПК України, не переглядається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 383, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Тоботи Юлії Сергіївни - задовольнити.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 березня 2025 року - скасувати у частині вирішених позовних вимог до ОСОБА_2 та відкликання виконавчого листа № 530/1591/23. Ухвалити в цій частині нове.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Зіньківський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зменшення розміру аліментів - відмовити.
В іншій частині рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 березня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді Г.Л. Карпушин
В.П. Пікуль